Рісірі (гора)
Гора Рісірі — окремо розташована гора на острові Рісірі[ja] на півночі Хоккайдо, Японія. Рісірі має висоту 1721 м над рівнем моря. Гора має вулканічне походження, тип стратовулкан. Гора Рісірі розташовується між містами Рісірі та Рісірі-Фудзі. Гора входить до національного парку Рісірі Ребун Саробецу, визначена однією зі 100 відомих гір Японії[1][2][3][4].
Опис[ред. | ред. код]
Вулкан Рісірі був активним близько 200 000 років і досяг своєї нинішньої форми приблизно 40 000 років тому. Зараз вулкан не активний, має значні руйнівні процеси поверхні через вивітрювання, ерозія значно зруйнувала вершину гори, й кратер зруйновано, тому чудово можна спостерігати його внутрішню структуру з південно-західного схилу. Кратер гори має хребет з двома вершинами: північна має висоту 1719 м, а південна — 1721 м.
Гора розташована в помірному кліматичному поясі, мусонного типу. Клімат має чотири сезони, холодну та сніжну зиму, тепле та вологе літо, прохолодну осінь та весну[5]. В зимовий період гора покрита снігом[6].
На північному схилі гори Рісірі на висоті приблизно 290 м над рівнем моря знаходиться джерело Kanro Sensui, вода якого має температуру 5,5 °C протягом року[7]. В 1985 році Міністерство навколишнього середовища Японії додало джерело у список 100 найвідоміших вод Японії[8]. Джерело популярне серед альпіністів та туристів.
Альпінізм на горі Рісірі[ред. | ред. код]
Вперше в 1890 році Ісодзіро Амано, чернець з провінції Кії, піднявся на вершину гори з північної сторони та створив храм Фудо Міо[9]. Наступного року, у 1891 році, Січізабуро Мідзусіна та Юдзі Вада піднялися на гору з метою зйомки місцевості, а 10 жовтня 1899 року Кійохіко Тейт з Департаменту геодезії піднявся на гору та вибрав першу точку тріангуляції[9]. Гірську тропу було прокладено вперше місцевими мешканцями Кумазу Сайто та його сином Шузо в 1917 році та було завершено у 1921 році[9] Протягом зими 1935—1936 рр. чотири людини здійснили перше успішне сходження маршрутом[9]. Перше сходження через південний хребет було здійснено 16 липня 1952 року Ямагуті та трьома іншими альпіністами[9].
Вершина гори розділена на північну вершину (1719 м) і південну вершину (1721 м), але шлях до найвищої вершини небезпечний через розвинений обвал. Для скелелазіння використовується західна, східна, південна сторона і хребет Сенбоші. У ясний день з гори можна побачити майже весь острів Рісірі, острів Ребун[ja], берегову лінію острова Хоккайдо, острів Сахалін.
Туристичні стежки[ред. | ред. код]
По горі прокладені три стежки: на північній стороні гори (пішохідна стежка Осідомарі), на західній стороні острова (пішохідна стежка Куцугата, та природна стежка Хіменума Поняма на північній стороні, яка починається трохи на схід від стежки Осідомарі, а потім приєднується до неї[10][11].
Стежка Осідомарі є найбільш популярною серед туристів, вона має довжину 12,92 км, висоту підйому 1497 м, джерело питної води та п'ять майданчиків для відпочинку[10][12]. На вершині гори Рісірі є святилище, невелика зона відпочинку та оглядовий майданчик[11].
Траса Куцугата коротка, до стежки є автошлях (до висоти 450 м), три майданчики для відпочинку, але вона має важкі місця для проходження[12][13].
На горі немає туалетів, але на майданчиках відпочинку є спеціальні кабінки для портативних туалетів, які туристи та альпіністи повинні мати та після використання забрати додому[11].
В зимовий період гора використовується для катання на лижах[6].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Рісірі Фудзі на початку літа, видно змісу Ношаппу -
Джерельна вода Канро біля північного піхохідного табору -
Курс Ошідомарі на світанку -
Вид на гору Рісірі з 8-ї станції, гора Чой -
Крутий підйом до 9-ї станції -
Хребет Ясе на вершині гори Рісірі -
Храм на вершині гори -
Південний пік і скеля-свічка, видно з північного піку -
Вид на гору Рісірі з порту Ошідомарі -
Гора Рішірі з Хіменуми -
Гора Рісірі з Фудзіноєнчі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 深田久弥 (1982). 日本百名山 (японська) . 朝日新聞社. ISBN 4-02-260871-4.
- ↑ 『新日本百名山登山ガイド〈上〉』 岩崎元郎（著）、山と溪谷社、ISBN 4-635-53046-9
- ↑ 『花の百名山』（愛蔵版） 田中澄江（著）、文春文庫、ISBN 4-16-352790-7
- ↑ 『新・花の百名山』 田中澄江（著）、文春文庫、ISBN 4-16-731304-9、
- ↑ Discover the Rishiri Island Climate: Weather and Temperature. World Weather & Climate Information (англ.). Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ а б Rishiri Island. www.powderhounds.com. Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ 日本吉 - NIPPON-KICHI. nippon-kichi.jp. Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ 甘露泉水 [Архівовано 2011-07-08 у Wayback Machine.](環境省選定 名水百選)
- ↑ а б в г д 安田(2010)、pp.183-187
- ↑ а б Mac (29 червня 2020). Guide to Hiking Mount Rishiri (利尻山) in Japan. Halfway Anywhere (амер.). Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ а б в 利尻ルール. www.yamatoilet.jp. Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ а б Фото мапи маршрутів (японською)
- ↑ Mt. Rishiri (利尻山). Hiking in Japan (англ.). 22 серпня 2008. Процитовано 7 березня 2024.
Див. також[ред. | ред. код]
- Гора Рісірі — Японське метеорологічне агентство
- 日本活火山総覧(第4版)Web掲載版 利尻山PDF- Японське метеорологічне агентство
- Вулкан Рісірі — Йосіхіро Ісідзука, Національний інститут передових промислових наук і технологій
- Правила Рісірі — Рада зв'язків з обслуговування та управління гірською стежкою гори Рісірі