Горбачова Ірина Омелянівна
| Ірина Омелянівна Горбачова | |
|---|---|
| Народилася |
26 квітня 1934 м. Ленінград, Росія |
| Померла |
3 грудня 2020 (86 років) м. Київ |
| Місце проживання | м. Київ |
| Країна | СРСР, Україна |
| Діяльність | мистецтвознавиця |
| Alma mater | Київський державний університет |
| Галузь | мистецтвознавство |
| Заклад | Національний художній музей України, Міський музей «Духовні скарби України» |
| Відома завдяки: | як мистецтвознавець |
| Нагороди |
 |
Ірина Омелянівна Горбачова (* 26 квітня 1934, м. Ленінград (РРФСР)) — мистецтвознавець, Заслужений працівник культури України, членкиня Національної спілки художників України (з 1982).
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1958). Мистецтвознавець.
1959–2002 — праця в Національному художньому музеї України:
старший науковий співробітник, завідувачка відділу мистецтва XIX — початку XX століття, а з 1987 року — замісник директора по науковій роботі.
В 2005–2009 роках — директор Міського музею «Духовні скарби України» (Київ).
Була членом «Ради з питань збереження національної культурної спадщини» при Президенті України[1].
Член Національної спілки художників України (НСХУ) (1982).
Творча діяльність[ред. | ред. код]
Публікації[ред. | ред. код]
Каталоги та виставки:
- «Дух України. 500 ліття малярства» (Вінніпег, Канада. 1991);
- «Повернення з забуття. Художник Всеволод Максимович» (1996);
- «Сторінки української сецесії» (К., 1998);
- «З поверненням в Україну, пане Бурлюк» (Київ, 1997);
- «Художник Микола Муравський» (2000),
- [1] [Архівовано 26 жовтня 2017 у Wayback Machine.] «Олександр Архипенко. Збережено в Україні.» (Київ, 2001).
Вибрані статті:
- Вступна стаття до каталогу виставки М. Муравського (К., 2000).
- «Небезопасные запасники. Артиудаика[2] в национальном художественном музее Украины» (рос.)
Створення мистецьких проектів[ред. | ред. код]
- «П'ять століть українського живопису» (Фінляндія, 1990);
- «Духовна Україна» (Канада, 1991; Шотландія, 1993);
- «Феномен українського авангарду 1910-1935» [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] (Вінніпег, Канада, 2001;
- «Український авангард» (Німеччина, 1993; Франція, 1994; Данія, 1997).
Робота на телебаченні[ред. | ред. код]
- Автор і ведуча циклів передач про мистецтво: «Палітра», «Відродити душу», «Художня панорама».
Нагороди[ред. | ред. код]
Родина[ред. | ред. код]
- Батько — Горбачов Омелян Григорович, партійний, профспілковий та державний діяч Української РСР. Народився, більшу частину життя прожив і помер у Києві. Його іменем названа одна з вулиць Святошинського району м. Києва.
- Брат — Дмитро Горбачов, мистецтвознавець, історик живопису України, експерт
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про Раду з питань збереження національної культурної спадщини
- ↑ Юдаїка — твори єврейських митців та їх колекціонування, напрям, що бурхливо розвивається у світі. Зібрання живопису, графіки та скульптури, об'єднане назвою „Арт-юдаїка“ — твори єврейських митців переважно ХХ ст.
Джерела[ред. | ред. код]
- Всеволод Максимович – нове ім’я. Стаття Ірини Горбачової. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Національна спілка художників [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Київський календарь [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Шкільна бібліотека [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Київська організація НСХУ [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]