Гортензія Манчині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гортензія Манчині
фр. Hortense Mancini
Hortensiamancini.JPG
Народилася 6 червня 1646(1646-06-06)[1][2][3]
Рим, Папська держава
Померла 2 липня 1699(1699-07-02)[4][5] (53 роки)
Челсі, Кенсінгтон і Челсі, Великий Лондон, Англія
Поховання Collégiale Saint-Laurent de Rozoy-sur-Serred
Громадянство
(підданство)
Royal Standard of the King of France.svg Франція
Діяльність письменниця
Знання мов французька[6]
Титул Герцог
Батько Michele Lorenzo Mancinid[3]
Мати Girolama Mazzarinid
Брати, сестри
У шлюбі з Armand Charles de La Porte de La Meillerayed
Blason famille fr it Mancini.svg

Гортензія Манчи́ні (італ. Ortensia Mancini, фр. Hortense Mancini; 6 червня 1646 — 2 липня 1699) — французька аристократка італійського походження, герцогиня, фаворитка декількох європейських монархів, автор мемуарів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походила зі шляхетського італійського роду Манчині. П'ята донька барона Мікеле Лоренцо Манчині та Жероніми Мазарині (сестри кардинала Джуліо Мазаріні). Народилася 1646 року в Римі. Після смерті батька у 1650 році разом з матір'ю та сестрами перебралася до Франції. Тут стала однією з улюблених небог Мазаріні, отримавши разом з сестрами прізвисько мазареток.

У 1659 році Карл Стюарт зробив Гортензії пропозицію, але вона була відкинута кардиналом Мазаріні, який вважав, що син вигнаного короля Карла I не має перспектив. Мазаріні зрозумів свою помилку, коли Карл став королем Англії декілька місяців по тому. Кардинал Мазаріні запропонував Карлу II шлюб з Гортензією і 5 млн ліврів як посаг, але той відмовився. Після цього Мазаріні відкинув шлюбну пропозиція Карла Савойського, а згодом й Карла V, герцога Лотарингії.

1 березня 1661 року Гортензія вийшла заміж за Армана-Шарля де Ла Порт, маркіза де Ла-Мейєре, який був прихильником кардинала Мазаріні. Подружжя прийняла титули герцогині і герцога Мазаріні і Майен. Шлюб не був щасливим. Гортензія була молодою, яскравою і популярною; її чоловік був людиною скупим і дуже ревнивим, крім того, страждав психічним розладом. Чоловік заборонив Гортензії перебувати в товаристві інших чоловіків, серед ночі влаштовував в її кімнаті пошуки коханців, змушував її витрачати на молитву чверть дня, і, врешті-решт, змусив її залишити Париж і відправитися з ним в глиб країни.

В цей час стає коханкою маркизою Марією-Сидоніє де Курсель. У відповідь чоловік відсилає обох дівчат до монастиря. Але Гортензія та Сидона в одязі монахинь втікають. Втім між коханками відбувся розрив через закоханість обох до маркиза Людовика де Кавуа. Тому Гортезія повідомила чоловіка Марії-Сидонії — Шарля про зв'язок дружини.

1668 року Гортензія остаточно тікає від чоловіка, перебираючись до сестри Марії, княгині Колонна, що мешкала у Римі. Втім намагалася мирно домовитися з чоловіком, але той запропонував Гортензії прожити в монастирі 2 роки. Витративши усі кошті на деякий час повернулася до Франції, але потім знову виїхала до Італії, оселившись в Мілані, а потім у Римі. 1672 року разом з сестроютікає до Франції.

Король Людовик XIV оголошує себе покровителем Гортензії і надає їй річну пенсію у 24 тис. ліврів. Герцог Карл-Еммануїл II Савойський також оголошує себе її захисником. Гортензія переїжджає в Шамбері, де її будинок стає місцем зустрічей поетів, філософів і художників. В цей Гортензія починає літературну діяльність. Після раптової смерті герцога 1675 року його удова Марія Джованна Савойська, підозрювала Гортензію в зв'язку зі своїм чоловіком, виганяє її з дому.

Невдовзі вона відправляється до Лондону під приводом візиту до дружини молодшого брата Карла — Марії Моденської. Подорожує в одязі чоловіка. За підтримки французького посланця 1676 року стає фавориткою англійського короля Карла II. Від останнього отримує пенсію у 4 тис. фунтів та замок. Невдовзі Гортензія зав'язала роман з Анною, графинею Сассекс (позашлюбною донькою короля Англії). Невдовзі зв'язок цей було викрито й Анну відправлено з провінцію. Але інтимні стосунки Гортензії з Луї Гримальді, князем Монако, призвело до втрати статусу королівської фаворитки, але стосунки з Карлом II залишалися гарними до самої його смерті.

В подальшому очолювала інтелектуальний, літературний салон, спокійно переживши правління короля Якова II й вступ на трон Вільгельма III Оранського. 1683 року його коханця барона Баньє було вбито ревнивим залицяльником принцом Філіппом-Савойським-Каріньяном. Після цього Гортензія навіть планувала стати черницею в іспанському монастирі. 1689 року чоловік Гортензії домігся рішення суду, який позбавив Гортензії усіх майнових прав та доходів, якщо вона не повернеться до чоловіка. Слідом за цим король Вільгельм III призначив їй пенсію у 2 тис. фунтів.

Померла 1699 року в Челсі, можливо наклала на себе руки, отруївшись. За іншою версією — від хвороби. Після цього її тіло було передано чоловіку, який протягом року возив вжемертву Гортензією Францією, поки за наказом короля Людоика XIV її не було поховано.

Творчість[ред. | ред. код]

Була автором «Мемуарів», події яких довела до 1675 року. Надруковано 1675 року в Кельні. Їх основу становлять стосунки з чоловіком. Водночас дається характеристика правителям та аристократам Франції і Італії. Публікація її мемуарів мала величезний успіх.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік — Арман-Шарль, син Шарля де Ла Порт, маршала Франції.

Діти:

  • Марія Шарлотта (1662—1729), дружина Луї-Армана де Він'єро дю Плессі-Рішельє, герцога Егійон
  • Марія Анна (1663—1720), абатиса монастиря Нотр-Дам де Лі
  • Марія Олімпія (1665—1754), дружина Людовика Христофора Гіго, маркіза Беллефонда
  • Поль Жюль (1666—1731), герцог Мазаріні

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Toivo David Rosvall (1969) Mazarine Legacy: The Life of Hortense Mancini, Duchess Mazarin, Viking Press ISBN 0-670-46418-X
  • Goldsmith, Elizabeth (2012) The Kings' Mistresses: The Liberated Lives of Marie Mancini, Princess Colonna, and Her Sister Hortense, Duchess Mazarin, Public Affairs ISBN 978-1-58648-889-5