Гошко Микола Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Михайлович Гошко
 Сотник (гауптман)
 Сотник
Загальна інформація
Народження1890(1890)
с. Старичі, тепер Новояворівська міська громада, Львівська область
Смерть14 квітня 1941(1941-04-14)
Львів
Національністьукраїнець
Alma MaterТерезіанська академія
Військова служба
ПриналежністьЗУНР ЗУНР
Вид ЗСЗбройні сили Австро-Угорщини Збройні сили Австро-Угорщини
 УГА
Командування
військовий комендант міст Стрий та Станиславів

Микола Михайлович Гошко (1890, с. Старичі, тепер Новояворівська міська громада, Львівська область — 14 квітня 1941, Львів) — сотник УГА, військовий комендант міст Стрий і Станиславів (нині Івано-Франківськ) часів ЗУНР. Заарештований більшовиками і засуджений до розстрілу в процесі 59-ти. Його син Володимир був повітовим провідником ОУН Брідщини[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в 1890 р. у селі Стариська (тепер — Старичі) на Яворівщині у звичайній селянській родині Михайла Гошка та Євдокії Яцишин.

Навчався в Яворівській школі, а з 1907 року — у державній чоловічій учительській семінарії у Львові, яку закінчив 1912 року.

Випускник Терезіанської військової академії у місті Віннер-Нойштадт.

Військова служба

[ред. | ред. код]

Був учасником Першої світової війни. Чотири військові нагороди, зокрема хрест «За військові заслуги» та дві медалі «За хоробрість»

Діяльність у період ЗУНР

[ред. | ред. код]

26 грудня 1918 року Микола Гошко обійняв посаду військового коменданта Стрия. Під його командуванням знаходився Вартівничий курінь, складений з чотирьох сотень стрільців, безпосереднім командиром яких був П. Яцишин.

Гошко потрапив до польського полону, коли польські війська зайняли місто. Перебував у таборі, розташованому у селі Стшалково в Західній Польщі.

Діяльність у міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

Жив у м. Бродах на вул. Бузовій. Працював урядником у Скарбовому уряді.

Процес 59

[ред. | ред. код]

6 серпня 1940 р. Миколу Гошка було заарештовано у селі Зимна Вода поблизу Львова за підозрою в намірі перейти кордон. Згодом його засудили на «процесі 59-ти» 18 січня 1941 р. за статтею 54-2 Кримінального кодексу УРСР до розстрілу. 14 квітня 1941 р. смертний вирок було виконано. Місце поховання не відоме.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Мороз В., Шпіцер В. Провідник Володимир Тимчій-«Лопатинський»; Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С. 10.

Посилання

[ред. | ред. код]