Стрий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стрий
Герб Стрия Прапор Стрия
  • Вигляд на: будинок міської ради, віллу по вул. Франка, 14, віллу в місті біля вокзалу, Костел Різдва Пресвятої Діви Марії, храм Святих Апостолів Петра і Павла
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Стрийський район
Громада Стрийська міська громада
Засноване
Перша згадка 1385
Магдебурзьке право 1431
Населення 59 425 (01.01.2022)[1]
 - повне 59 425 (01.01.2022)[1]
Агломерація Стрийська агломерація
Площа 16,95 км²
Густота населення 3518 осіб/км²
Поштові індекси 82400-82419
Телефонний код +380-3245
Координати 49°15′ пн. ш. 23°51′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 296 м
Водойма р. Стрий
Назва мешканців стрия́нин
стрия́нка
стрия́нки
стрияни
Міста-побратими Новий Сонч, Лешно, Львувецький повіт, Закопане, Збоншинек, Бєльці, Дюрен, Даугавпілс, Кішкунгалаш, Ґрадачац, Менсфілд, Ле-Ерб'є, Веґревіль
День міста 28 серпня
Номери автомобілів 14, BС, НС
Відстань
Найближча залізнична станція Стрий
До обл./респ. центру
 - фізична 67 км
 - залізницею 75 км
 - автошляхами 71 км
До Києва
 - фізична 492 км
 - залізницею 650 км
 - автошляхами 570 км
Міська влада
Адреса 82400, м. Стрий, вул. Шевченка, 71
Вебсторінка http://stryi-rada.gov.ua

CMNS: Стрий у Вікісховищі

Мапа
Стрий. Карта розташування: Україна
Стрий
Стрий
Стрий. Карта розташування: Львівська область
Стрий
Стрий
Мапа

Стрий (МФА[strɪj]) — місто в Україні, адміністративний центр Стрийського району та Стрийської міської громади Львівській області. Один із головних та найбільших транспортних вузлів заходу України, важливий економічний та культурний центр Львівської області. Місто розташоване на лівому березі річки Стрий. Населення складає 60 тис. осіб, площа — 16,95 км².

Відповідно до археологічних даних поселення виникло у давньоруську добу.[2] Перша згадка про місто датується 1385 роком. Вже тоді воно згадується як центр волості. У 1431 році місто отримує Магдебурзьке право. Значне зростання Стрия відбувалося у другій половині XVII століття, сприяв розвиткові міста колишній стрийський староста, а пізніше король Польщі Ян III Собеський. У ті часи місто мало титул «Вільного королівського міста».

Після Першого поділу Польщі місто відійшло до Імперії Габсбургів, згодом Австро-Угорська імперія. З початком Першої світової війни Стрий стає місцем народження легіону Українських січових стрільців. У 19201930-х роках Стрий був одним із найактивніших осередків УВО й ОУН. В середині XIX століття місто перетворилося на значний залізничний та газопромисловий центр, що сприяло швидкому розвитку міста. За Пактом Молотова — Ріббентропа 1939 року Стрий анексований Радянським Союзом.

14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України[3][4]. У 2003 році місто визнано найкращим районним центром Львівської області[5].

Назва[ред. | ред. код]

Найімовірніше свою назву місто отримало від назви річки, однієї з найбільших приток Дністра, на берегах якої воно виросло. Отже «Стрий» — топонім, що означає одночасно річку і місто. Очевидно, що першою виникла назва річки, а пізніше — назва міста.

Назва річки Стрий — давня за походженням і означає «течія», «пливуча вода». Етимологія слова Стрий бере початок з індоєвропейського кореня *sreu. Слова з таким коренем та подібним змістом існують в українській — струм, струя, струмок, струмінь, польській — struga, strumień, ірландській — sruami (струм), німецькій — Strom, іранській — struth (річка), староіндійських — sravati (пливе), латиській — straume, литовській — sriatas, strautas (те що пливе, струя) та інших мовах.

У минулому назва міста могла писатися по-різному, проте звучала завжди однаково (звичайно з врахуванням деяких давніх латинсько-польських ортографічних особливостей). Наприклад, у різних старовинних документах можна натрапити, крім назви Стрий, на такі варіанти: Stryg, Stry, Stryj, Strig, Strigenses, Stryi, Striy, Strey, Striig, Strya, Sthryensis, Sthrya, Stryei, Stri. За весь свій час існування місто зберегло свою первісну назву.

Географія[ред. | ред. код]

Місто Стрий розташоване у південно-західній частині Львівської області, за 67 кілометрів від обласного центру, в східноєвропейському часовому поясі між 23 та 24 меридіанами, на лівому березі однойменної річки на низькогірній частині Стрийсько-Сянської Верховини. Рельєф на території міста — рівнинний. Зручне розташування на перехресті міжнародних залізничних та автомобільних шляхів, а також близькість курортів Моршина, Трускавця і Славсько та рекреаційної зони Карпат відкриває перспективи для розвитку міста як торговельного та рекреаційно-туристичного центру. Стрий є центром Стрийської агломерації, яка разом із Дрогобицькою агломерацією утворює Дрогобицько-Стрийську конурбацію[6].

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат — помірно-континентальний. Головними чинниками формування клімату є сонячна радіація, атмосферна циркуляція та характер місцевості. У Стрию в середньому налічується на рік всього 50 сонячних днів, 150 хмарних і 165 днів[7] із перемінною хмарністю. Радіаційний баланс земної поверхні у цілому за рік достатній і становить 49 ккал/см², тільки листопад, грудень, січень і лютий мають від'ємний показник радіаційного балансу. Усього за рік випаровується 560 мм вологи, на що витрачається понад 30 ккал/см².[7]

Середньорічна температура повітря дорівнює + 5,2 °C-8,0 °C. Найвища середня температура липня — +18,0 °C, в окремі дні температура доходить до +37 °C. Зима порівняно тепла, з частими відлигами, середня температура січня — 4 °C, але в окремі роки бувають морози і поза 30 °C.[7]

Річна кількість опадів у середньому сягає 750—800 мм, найбільше опадів у літні місяці, найменше — взимку.[7]

Водні ресурси[ред. | ред. код]

Колись Стриєм протікало декілька водяних потоків, що впадали у річку. На них працювали водяні млини. Для відпочинку жителів міста облаштований пляж на річці та діє відновлене озеро.

Найбільшою річкою Стрийщини є річка Стрий (загальна довжина — 230 км). Течія річки швидка, часто змінює русло, а також рве дамбу у Стрию вздовж об'їзної автомагістралі. Особливо небезпечна річка у паводкові дні. Тоді найвищий рівень води становить 4—5 метри. Паводки тривають 5—15 днів. Найбільші повені були у 1927, 1941, 1955, 1969 роках. Зокрема повінь 1941 року стала однією із причин голоду 1942 року на Стрийщині. Остання велика повінь сталася в 2008 році.

Населення[ред. | ред. код]

  • 1662 — 1448 осіб (72,5 % — Українці, 22,7 % — Поляки, 4,8 % — Євреї)[8]
  • 1843 — 8000 осіб
  • 1849 — 6000 осіб[9]
  • 1880 — 12 600 осіб
  • 1895 — 16 764 осіб[7]
  • 1897 — 26 200 осіб[10]
  • 1900 — 23 205 осіб[9]
  • 1910 — 30 942 осіб (29,2 % — Українці, 33,8 % — Поляки, 34,6 % — Євреї, 2,3 % — Німці)[11]
  • 1915 — 33 400 осіб[10]
  • 1921 — 27 358 осіб
  • 1926 — 27 400 осіб[10]
  • 1936 — 30 500 осіб[10]
  • 1939 — 34 000 осіб (28 % — Українці, 34,5 % — Поляки, 35,6 % — Євреї, 1,6 % — Німці)[10]
  • 1959 — 36 800 осіб (68 % — Українці, 30 % — Росіяни, 2 % — Інші національності)[9]
  • 1970 — 48 000 осіб[10]
  • 1973 — 52 000 осіб[10]
  • 1974 — 54 000 осіб[10]
  • 1976 — 55 000 осіб
  • 1979 — 55 100 осіб[12]
  • 1981 — 56 000 осіб[10]
  • 1989 — 64 550 осіб (83,8 % — Українці, 13,8 % — Росіяни, 0,8 % — Поляки, 0,8 % — Білоруси)[13]
  • 1991 — 65 700 осіб
  • 2001 — 62 100 осіб (92,1 % — Українці, 5,2 % — Росіяни, 0,5 % — Поляки, 0,3 % — Білоруси)[13]
  • 2002 — 59 500 осіб[12]
  • 2004 — 59 700 осіб[12]
  • 2005 — 59 500 осіб[12]
  • 2006 — 59 200 осіб[12]
  • 2007 — 55 390 осіб[12]
  • 2009 — 55 382 осіб[14]
  • 2010 — 55 354 осіб[14]
  • 2011 — 55 257 осіб[14]
  • 2012 — 55 154 осіб[15]

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[16]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 29 823 5594 6360 9057 6352 2384 76
Жінки 32 219 5236 5007 9861 7652 4253 210


Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[17]:

Мова Відсоток
українська 92,98%
російська 5,06%
інші 1,96%

Політика[ред. | ред. код]

Парламентські вибори, 2019[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у місті функціонували 29 окремих виборчих дільниць № 461779–461807.

Результати

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Стрия
Стрийський замок (реконструкція)
Ян III Собеський, картина Яна Матейки
Найбільша пожежа в місті (1886)
Стара карта міста (1922 рік)
Флагшток Стрийської міської ради. Саме на ньому 14 березня 1990 року (за СРСР) у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України.

Русь[ред. | ред. код]

Друге археологічне дослідження Ланів Долішніх відбулося 22 травня 1990 року. Його проводила Археологічна комісія Наукового товариства ім. Т. Шевченка під керівництвом Миколи Бандрівського та Романа Сулика виявило сліди поселення в межах рубежу XI — середини XIII століття, що підтвердило припущення про існування поселення в Стрию в княжі часи.[2]

Одним із науковців, які припускали постання Стрия як міста в цей період, був Лев Шанковський. Він вважав, що «місто мусіло мати вже велике значення в оборонній системі князя Ярослава Осмомисла… Водночас місто Стрий мало теж велике економічне значення» (його торговельний характер підтверджує герб, що на ньому зображений мандрівний купець), адже було розташоване на перетині шляхів Київ-Угорщина, Галич-Угорщина та Коломия-Перемишль-Шльонськ[20].

У складі польсько-литовської держави[ред. | ред. код]

Перша офіційно визнана письмова згадка про Стрий датується 1385 роком, коли місто уже було центром волості. А перша відома згадка про Стрийське староство датується 1398 роком. Король Владислав Ягайло на початку XV століття уступив Стрийський повіт своєму братові Свидригайлові, а той незабаром передав ці землі князеві Федору Любартовичу. В руках князя Стрийська волость залишалась до 1430 року.

Між 1398 та 1431 роками місто було повністю знищено монголо-татарами, тому своїм привілеєм 21 жовтня 1431 року Владислав II Ягайло дозволив шляхтичу-лицареві Закліці Тарлові з Щекаровичів[21] наново заснувати місто і розвивати його на Магдебурзькому праві. Північно-західний кордон міста проходив по сучасній вулиці Т. Шевченка [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.] біля парку ім. О. Нижанківського [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.], а за цією межею пізніше було закладено міський цвинтар. За привілеями наданими місту Ягайлом було визначено будівництво різних споруд, зокрема «суконниць» на Ринку, встановлення конкретних днів для торгівлі та звільнення міщан на 10 років від усіх податків і данин.

Після смерті Владислава ІІ Ягайла у 1434 році у Стрия відібрали Магдебурзьке право, а поновлене воно було у 1460 році королем Казимиром IV Ягеллончиком під час перебування його у Львові. Стрий почав розвиватися як потужний торговельний центр на перехресті двох шляхів — найважливішого через Карпати (Львів — Мукачеве) та поздовжнього — на Передкарпатті. Особливо інтенсивно розвивались торговельні зв'язки з Угорщиною. Запорукою цього було те, що цим привілеєм міщани звільнялися від юрисдикції воєвод, каштелянів, старостів та інших королівських урядників. Міщан було піддано судові війта, який був підзвітним тільки королівському судові.

У 1523 році Стрий вкотре був знищений набігами татар. Для оборони від набігів у місті в XVI столітті побудований Стрийський замок, як оборонна споруда він проіснував до XVIII століття, також був земляний вал, що оточував місто і передмістя, частокіл, що відокремлював передмістя від центральної частини. Правами міщан користувались тільки ті, хто володів нерухомістю у самому місті (юридично це була площа Ринок і прилеглі до неї вулиці). У передмісті Лани жила громада, що не мала прав міщан, але підпорядковувалась магістрату, на Підзамчі (біля замку) мешканці були підвладними королівського старости, в передмісті Війтівство — стрийських війтів, на Шумлявщині -українських шляхтичів Шумлявських.

Саме в середині XVI століття Магдебурзьке право в Стрию набуло класичної форми. Влада в місті належала магістрату, який складався з ради, на чолі якої стояв бургомістр, і судової лави, очолюваної війтом. Резиденцією старост та їх намісників був Стрийський замок, а магістрат урядував у ратуші. До компетенції ради входила посередницька діяльність між державою та міщанами, поліцейський нагляд у місті, розподіл земель, здача в оренду міського майна, встановлення мита, опіка над вдовами і сиротами, затвердження цехмістрів тощо. Однією з важливих функцій магістрату було надання міського права, себто прав стрийського міщанина. Воно надавалось на підставі рекомендаційних листів і не було спадковим. Навіть народжені в місті по досягненню повноліття мали формально набути прав міщанина, а неодружені молодики такого права не отримували взагалі.

У XVI столітті розвинулись склярський, бондарський, кушнірський, кравецький і ткацький, солодовицький цехи, кілька млинів, які мололи зерно та дробили дубову кору для вичинки шкіри.

У стрийському музеї «Верховина» збереглися два унікальні документи, датовані 1547 та 1563 роками. Це грамоти короля Сигізмунда ІІ Августа. Одна з них надає право Кінорасу Балтазару та Бартоломею Кулі займатися шкіряним ремеслом, друга — надає права міщан громадянам-цеховикам, які цей промисел розвивали.

У 1576 році король Стефан Баторій офіційно надав євреям право проживання в Стрию і гарантував їм рівні з християнами права. Виникла організована єврейська громада.

Інтереси українців-міщан у середньовічному Стрию відстоював радчий, а згодом війт Василь Цибульчак. Православні міщани-українці мали значний вплив в управі міста, ремісничих цехах, хоч організовувати їх мали право тільки міщани-католики.

У першій половині XVII століття у Стрию діяло 5 українських церков, при яких виникло 4 братства, які об'єднали широкі кола українського населення міста та передмість. При братствах діяли школи, що переросли у важливі культурні осередки, центри розповсюдження рукописної та друкованої книги. Більшість ремісників міста була об'єднана в цехи. Одними з перших створились цехи кушнірів, чоботарів, гончарів, ткачів, кравців, об'єднаний цех ковалів, слюсарів, мечників та золотарів, а згодом і бондарів. Крім ремісницьких майстерень, були й гуральні та водяні млини. Так, в середині XVIII століття на річці Стрий та її притоках діяло 7 млинів.

Піднесення Стрия відбулося у другій половині XVII століття, коли розвиткові міста сприяв колишній стрийський староста, майбутній король Польщі — Ян III Собєський.

Великий вплив на життя міста мало козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького. У 1648 та 1652 роках місто було знищене та спалене, а в 1657 році козацьке військо прибуло до Стрия для об'єднання з полками угорського князя Д'єрдя Ракоці

Наприкінці XVII — першій половині XVIII століть для міста були спустошливими: спочатку місто у 1699 році було спалене в ході татарського нападу, а потім пережило декілька великих пожеж (1701, 1708, 1712, 1738, 1742). Зокрема під час пожежі 1742 року згоріло 40 будинків.

За часів Габсбургів та Австрійської імперії[ред. | ред. код]

У 1772 році Галичина в результаті першого поділу Польщі відійшла до австрійської династії Габсбургів1804 року — Австрійська імперія). В цей період часу місто було спочатку центром округу (бецирк), пізніше — повітовим містом і осідком окружного суду та військових гарнізонів. Населення міста складалося приблизно по-третині з євреїв, поляків та українців. Передмістя здебільшого були заселені українцями.

У 1784 році відкрито першу державну школу, а в 1786 році коронний кухмістр Михайло Вієльгорський перебудовує замок на палац.

За даними 1811 року у місті з промислових підприємств були тільки ремісницькі майстерні (миловарна, позументна, сідлярська, ткальня), а також водяні млини, пивоварні, чотири гуральні, цегельня.

Під час пожежі 1827 року згоріло 96 будинків, значною мірою постраждав костел.

У 1848 році у Стрию організовується українська інтелігенція і утворює окружну Руську Раду, яка виступила із закликом боротися проти національного гноблення і за розвиток української культури. Для захисту ради був створений загін української національної гвардії. Однак, у січні 1849 року, після поразки революційного уряду у Львові, національну гвардію було розпущено. Припинили свою діяльність і окружні ради, в тому числі і Стрийська.

Швидким темпом місто почало розвиватися після будівництва залізниці, яке тривало з 1872 по 1875 роки. Коли станція Стрий набула статусу залізничного вузла, було відкрито паровозоремонтні майстерні. Наприкінці XIX століття, на базі слюсарної майстерні, виник невеликий чавуноливарний завод Верштайна. Англійській фірмі «Перкінс та Макінтош» належав завод по випуску обладнання для нафтодобувної промисловості зведений у 1885 році. Також Стрий став центром деревообробної промисловості Прикарпаття. Тут виникли деревообробні заводи, сірникова фабрика «Ватра». Віденський капіталіст Штаєрман побудував млин з механізованим розмелюванням зерна. Крім того, на той час діяли три парових і шість водяних млинів, десятки майстерень.

17 квітня 1886 року найбільша пожежа за всю історію Стрия знищила більшу частину міста. Після цього Львівське політехнічне товариство розробило план регуляції міської забудови.

У 1890-х роках були створені товариства «Руське касино», «Підгірська Рада», «Міщанська бесіда» та філія товариства «Просвіта» (1892).

У 1897 році українці міста подали петицію з проханням відкрити українські класи в гімназії. Через кілька років перебування в різних інстанціях вона раптом «згоріла». Нову петицію, складену 1905, Шкільна Рада відіслала місцевому старості, який «терором» вимагав відкликати підписи. Потім Краєва Шкільна Рада повідомила, що то — не її компетенція, а Галицького сейму[22]. Наприкінці XIX століття Стрий був одним із найважливіших осередків українського національного руху в Галичині. 1 січня 1900 року відбулося урочисте відкриття приміщення Народного дому. Активізація громадського і політичного життя міста відбувалася під впливом діяльності доктора Євгена Олесницького, отця Олекси Бобикевича та отця Остапа Нижанківського, так звана Стрийська трійця.

Перша світова війна, Легіон УСС[ред. | ред. код]

Стрий у 1914

З початком Першої світової війни Стрий став місцем народження легіону «Українських січових стрільців» (УСС). Сюди на заклик Головної української ради (ГУР) і Бойової управи прибуло близько 10 тисяч добровольців. Однак австрійська влада, побоюючись формування такої могутньої військової сили, погодилась прийняти тільки десять сотень по 250 стрільців кожна.

З 8 вересня по 19 жовтня 1914 року та з 22 жовтня 1914 по 31 травня 1915 роки Стрий був тимчасово окупований російськими військами. Згодом знову потрапив під панування Австро-Угорщини, яке тривало до листопада 1918 року.

Західноукраїнська Народна Республіка[ред. | ред. код]

1 листопада 1918 року у Стрию відбулось довгоочікуване відновлення української влади — місто увійшло до складу ЗУНР. У місті встановлюється влада ЗУНР, а на щоглі біля Стрийської ратуші замайорів синьо-жовтий прапор. Українське врядування тривало до 13 травня 1919 року.

В місті були організовані: залізничний курінь, залізничне депо, сотня залізничних мостів Української галицької армії (УГА), згодом перенесені до Станиславова.

У складі польської держави[ред. | ред. код]

Під час польсько-української війни (1918—1919) у Стрию розташовувалося командування Третього Корпусу Української Галицької Армії.

13 травня 1919 року Стрий окупувало польське військо, розпочалися масові розстріли та репресії.

За результатами підписання Ризького договору у 1921 році Стрий у складі Західної України підпадає під владу Польщі.

30 грудня 1930року територія міста розширена шляхом приєднання частини території сіл Грабовець та Дуліби[23].

У 19201930-ті1930-х роках Стрий був одним із найактивніших осередків Української військової організації (УВО) та організації українських націоналістів (ОУН).

На межі XIXXX століть Стрий стає важливим осередком українського жіночого та економічного руху. У 1891 році в Стрию, за ініціативою Наталі Кобринської, відбулося перше українське жіноче віче та вийшов перший жіночий альманах «Наша Доля» (1893). У 1907 році в Стрию заснований Крайовий Молочарський Союз, згодом Маслосоюз. У 1909 році відбулася перша в Галичині українська крайова господарська виставка.

У 19181923 роках діяла Державна українська гімназія (19061918 з 1924 року — українські відділи при польській гімназії), у 19201930-х роках — українська приватна жіноча семінарія та гімназія «Рідної Школи», філія Львівського Вищого музичного інституту, музей «Верховина» (з 1932 року) та низка інших культурно-освітніх, суспільно-політичних, економічних і виховних організацій і товариств, серед іншого — найбільший після Львова осередок Пласту.

У Стрию виходило понад 10 газет: «Стрийський Голос» (18941895), «Господар і промисловець» (19091911), «Підгірська Рада» (19101911), «Стрийська Думка» (19331939), «Українська Музика» (19371939) та інші. У 1888 році вийшов літературно-науковий збірник «Ватра».

У 1928 році розроблено план електрифікації Стрия.

Міжвоєнний період (1921—1939)[ред. | ред. код]

Наприкінці серпня 1920 року польському війську вдалося завдати поразки більшовикам і частина території Західної України знову була захоплена Польщею. Мирні переговори між радянськими Україною і Росією та Польщею завершилися підписанням 18 березня 1921 року Ризького миру, за яким за Польщею залишалася Галичина, Холмщина з Підляшшям та західні частини Волині й Полісся. Проте формально суверенітет над цією територією належав державам Антанти, а тому справа Галичини і, зокрема Стрийщини, виходила на поверхню світової політики. Польща відкинула проект «Основ державного устрою Галицької Республіки», який підготував уряд ЗУНР і запропонований на розгляд Ліги Націй 30 квітня 1921 р. Саме вказаний проект передбачав утворення Галицької республіки як незалежної і суверенної держави з республіканською формою правління.

Нова конституція від 17 березня 1921 року ґрунтувалася на унітарності Польської держави з єдиною законодавчою і виконавчою владою. Вона гарантувала низку прав національним меншинам. Однак, основні її положення носили суто декларативний характер, залишаючись історико-правовою пам’яткою. А на міжнародній арені конституція виступала своєрідним щитом від звинувачень у порушенні прав людини.

Відновлена польська держава була республікою, якою керували двопалатний законодавчий орган (у складі виборної палати депутатів (Sejm) і сенату) та президент, обраний на семирічний термін. Польща була централізованою державою, адміністративно поділеною на воєводства (wojewodztwa), до складу яких входили менші райони (powiaty), що своєю чергою поділялися на громади (gminy). Воєводства не були пов’язані з жодними історичними одиницями. Й жодне з них, за винятком Силезького, не мало хоч якогось автономного статусу.

1 вересня 1921 року було запроваджено єдиний адміністративно-територіальний поділ на три воєводства: Львівське, Станиславське та Тернопільське. Місто Стрий, як повітовий центр було у складі Станиславського воєводства. Загальна площа повіту станом на 1927 року — 604 км², а у 1939 року — 2 081 км². Зростання території повіту відбулося за рахунок приєднання у 1932 році — Сколівського повіту.

Стрийське староство зосереджувалося на розі вулиці Панській (нині — вул. Драгоманова, 2 — Стрийський відділ поліції). В даній будівлі була канцелярія та проживав староста. Навпроти староства знаходився окружний та міський суди з їхніми канцеляріями (нині — Стрийська міська рада на вулю Шевченка, 71).

За результатами віровизнання перепису 1921 року в місті Стрий населення складало 27 358 осіб. До греко-католицького обряду належало 6 730 (24,6 %) осіб, до римо-католицького — 8 969 (32,8 %) осіб, до юдаїзму — 10 988 (40,2 %) осіб.

За результати віровизнання перепису 1931 року в Стрийському повіті міське населення складало 38 015 осіб. До греко-католицького обряду належало 10 745 (28,3%) осіб, до римо-католицького — 12 660 (33,3%) осіб, до юдаїзму - 13 543 (35,6%) осіб.

Станом на 1931 року на основі шематизмів греко-католицької церкви населення Стрия становило  26 996 осіб. До греко-католицького обряду належало 4 000 (14, 8%) осіб, до римо-католицького — 10 454 (38,7%) осіб, до юдаїзму — 12 542 (45,4%) осіб.

Населення міста Стрий станом на 1 січня 1939 року досліджував В. Кубійович, використавши дані церковних шематизмів та свідчення місцевих жителів. Так, загальне населення міста складало 32 800 осіб. Частка українців становила 9 200 (28 %) осіб, поляків — 11 300 (34,5 %) осіб, євреї — 11 700 (35,7 %) осіб.

Міське населення Польщі складалося з представників трьох груп — інтелігенції, дрібноміщанства, робітників. За національною ознакою переважну більшість серед інтелігенції становили поляки (75 %), євреї (14 %), третю групу становили українці та білоруси (по 6 %), четверту — німці (4 %). Більшість серед дрібноміщанства у Галичині становили євреї (до 80 %), поляки (до 13%), решту становили українці, білоруси, німці (7 %). У структурній складовій перважну більшість серед робітничої верстви займали поляки (82,5 %), другими за чисельністю були українці (7 %), третю групу становили євреї (6,7 %). Серед населення регіону сільським господарством займалося 77 %, промисловістю 8 %, торгівлею та комунікаціями 7 %, в інших галузевих сферах 8%. Польське населення, яке проживало у місті, працювало на державній службі в адміністраціях, місцевому самоврядуванні, промисловості, транспорті, сфері освіти. У дослідженнях проведеними О. Дудяком, встановлено, що приблизно 2/3 інтелектуальних працівників римо-католицького віросповідання працювало у невиробничій сфері — державних адміністраціях, громадських установах, охороні здоров'я, комунікації та освіті. Сільським господарством, торгівлею, промисловістю та іншими сферами діяльності займалося приблизно 1/5 населення, зайнятих інтелектуальною діяльністю.

Станом на 1924 рік у Стрию було 8 народних шкіл (розташовані були на Ланах та Заплатині), одна чоловіча гімназія (тепер школа № 7 по вул. Ф. Колесси, 12), одна польська жіноча гімназія (нині — школа № 5, по вул. Т. Шевченка, 15), філія Музичного інституту ім. М. Лисенка. У 1921—1924 роках в місті працювала українська гімназія у «Руській бурсі» (директором став українець Михайло Грицак), де тепер технічний ліцей № 34 (вул. Гайдамацька, 15).

Дошкільна освіта не мала великого поширення, дітей дошкільного віку виховували зазвичай вдома. Дитячі садки відвідували переважно діти державних службовців з-поміж інтелігенції та професійних робітників. Кожна суспільна верства віддавала дітей до свого дитячого садка за національною та професійною ознакою. Окрему категорію становили дитячі садки римо-католицької церкви при чернечих згромадженнях, в яких перебували діти сироти та діти з убогих сімей.

У міжвоєнній Польщі діяв закон про обов’язкову шкільну освіту у віці від 7 до 14 років. Навчанням було охоплено близько 97 % молоді.

Навчальний рік в місті Стрий розпочинався з 1 вересня та тривав до 28 червня. Однак, гімназії самостійно коригували на декілька днів його початок та завершення.

За віросповіданням більшість населення Стрия відносилося до Римо-католицької церкви. Згідно з її структурною організацією, територія м. Стрия належала до Львівської архієпархії. Загалом для потреб вірян в Стрию у міжвоєнний період діяли: два римо-католицьких костелів Різдва Пресвятої Богородиці (діє понині) та Святого Йосифа (зараз церква Архістратига Михаїла); три греко-католицькі церкви Різдва Пресвятої Богородиці (зараз катедральний храм Успіння Пресвятої Богородиці), церква Благовіщення Пречистої Діви Марії (діє понині) та храм Св. Івана Хрестителя (теперішня назва); одна єврейська синагога (знині — зруйнована, вул. Миколи Міхновського, 5).

Театр у Стрию користувався великою популярністю. На постійній основі працював у будівлі Народного дому. У 1926 році театр став професійним і називався «Театр імені Старицького у Стрию», очолювали його Василь Коссак (1929—1932), А. Вергановський та Богдан Солтис.

Найбільшого розвитку в Стрию здобув кінотеатр «Сокіл». Новим явищем для другої половини міжвоєнного періоду стала поява звукового кіно, запровадження якого відбувалося з 2–3-літнім запізненням від провідних європейських країн. Для переобладнання кінотеатрів потрібні були значні інвестиції, що не влаштовувало деяких власників.

Радянські часи[ред. | ред. код]

Після початку радянського вторгнення до Польщі внаслідок обміну територіями з нацистськими військами 22 вересня 1939 року місто потрапило під контроль СРСР[24].

Радянська окупація у липні 1941 року знов змінюється нацистською. Війська вермахту зайняли місто 2 липня 1941 року.

Докладніше: Стрийське гетто

Окупаційна влада почала проводити репресії проти єврейського населення, заснувала в Стрию юденрат. Почалися депортації в табір смерті Белжець. Решту жителів переселили в єврейське гетто, яке було повністю знищено до серпня 1943 рокуСтрый // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.).

5 серпня 1944 року радянські війська звільняють Стрий від німецько-фашистських загарбників.

У післявоєнний період місто стає великим промисловим центром. Своєму швидкому соціально-економічному розвитку Стрий завдячує зручному розташуванню на перехресті міжнародних залізничних та автомобільних шляхів. У 1961 році в місті діяло 22 підприємства.

За радянських часів зростає кількість мешканців. Докорінно змінюється національний склад населення: станом на 1959 рік — 68 % українців, 30 % росіян, 2 % інших національностей. Багато українців з Надсяння і Лемківщини, виселених під час операції «Вісла» з рідних земель польською владою, залишилися проживати у Стрию. Майже все польське населення було виселене із міста і депортоване у Східну Польщу. Зменшилася частка євреїв. До міста починається інтенсивний приплив російського населення.

З 30грудня 1962 року Стрий (разом з селищем міського типу Моршин) був містом обласного підпорядкування Львівської області[25].

У вересні 1988 року в Стрию створено перший в своєму роді дискусійно-політичний клуб «Аргумент» як опозицію діючому тоді Стрийському міськкому партії, який послужив основою для створення Товариства української мови імені Тараса Шевченка. У жовтні 1989 року відбулися установчі збори-конференція Стрийської крайової організації Народного Руху України за перебудову.

4 березня 1990 року відбулися перші демократичні вибори до Верховної ради України, обласних, міських та селищних Рад народних депутатів, на яких в Західній Україні перемогли національні демократичні сили. По Стрийському виборчому округу в голосуванні взяли участь 88 140 виборців.

14 березня 1990 року, ще за існування СРСР, у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України[3][4].

У період із 1990 по 1992 роки у Стрию створюються багато різноманітних громадських організацій: Стрийський осередок Спілки політв'язнів України, Братство шанувальників Тараса Шевченка, Братство УПА (спілка колишніх політв'язнів УПА), Стрийське гімназійне братство (гурт колишніх учнів гімназії та семінарів Стрия); а також відроджуються молодіжно-юнацька організація «Пласт» і жіноча організація «Союз Українок», стрийський осередок «Просвіти».

Арт-об'єкт «Я кохаю Стрий»

У вересні 1990 року рішенням спеціальної сесії міської Ради в Стрию перейменовано вулицю Леніна на вулицю Шевченка та площу Леніна на площу Шевченка (тепер — площа Незалежності). Демонтовано пам'ятник Леніну та ряд пам'ятників радянського режиму. А в жовтні цього року було відновлено українську незалежну пресу, а 1 жовтня вийшов перший номер часопису «Гомін волі».

У Незалежній Україні[ред. | ред. код]

У вересні 1991 року відкрили відроджену гімназію імені митрополита Андрея Шептицького.

8 березня 1992 року Народний дім повернено стрийській громаді.

У 2003 році місто визнано найкращим районним центром Львівської області[5].

22 лютого 2014 року демонтований пам'ятник радянському солдату на площі Ринок[26] У травні 2022 року демонтували радянську стелу на площі ринку.

Засоби зв'язку та масової інформації[ред. | ред. код]

ЗМІ[ред. | ред. код]

В інформаційному просторі Стрийщини засоби масової інформації представлені виданнями: «Гомін волі»,«Фортуна», «Діслово». Функціонує Видавничий Дім «Укрпол».

У місті діє телерадіокомпанія «ТРК Лан», яка володіє регіональною телекомпанією «TV Лан» та радіостанцією Стрий FM (101,0 FM). У місті встановлений передавач радіостанцій Голос Стрия FM (90,00), Радіо Шансон (90,9 FM), Fresh FM (104,8 FM) та FM Галичина (107,9 FM).

Засоби зв'язку[ред. | ред. код]

У місті розвивається мережа Інтернет. Основні інтернет-провайдери: «ТРК Лан» та ПАТ «Укртелеком». Стрий знаходиться в зоні покриття національних операторів зв'язку, що працюють у стандартах GSM 900\1800, NMT 450 та CDMA.

Транспорт[ред. | ред. код]

Залізничний вокзал станції Стрий

Стрий є важливим транспортним вузлом Західної України. Через місто проходять міжнародні автошляхи М30 (Стрий — Знам'янка — Ізварине) та М06 (Київ — Чоп), європейські — E50 (Брест — Махачкала), E471 Мукачево — Львів, національні Н10 (Стрий — Мамалига та далі на Кишинів) та ряд регіональних. Транзитні автомобільні потоки оминають місто об'їзною дорогою.

Сучасний Стрий є важливим залізничним вузлом. Крім сполучень із іншими областями, через залізничну станцію Стрий прямують поїзди на Прагу, Відень, Белград, Загреб та Венецію.

За 4 км на південний захід від міста розташований колишній військовий аеродром «Стрий», унікальний тим, що може приймати літаки всіх існуючих типів[27]. Саме його характеристики, географічне розташування міста може в майбутньому посприяти створенню аеропорту.

В місті діє автостанція АС-3 (на вул. Багряного, 4-А).

Основним видом громадського транспорту у Стрию є автобуси, що курсують в режимі маршрутного таксі. Станом на 2023 рік вартість проїзду становить 15 гривень.

Економіка[ред. | ред. код]

Промисловість[ред. | ред. код]

Будівля Стрийського управління підземного зберігання газу
Краєвид на промзону Стрия з висоти пташиного лету

Місто Стрий є одним із найбільших центрів промислового розвитку Львівської області.

Пріоритетними галузями є машинобудування, виробництво пластмасових виробів, іншої неметалевої продукції, виробництво та розподілення тепла та води, поліграфічна діяльність, легка та харчова промисловість.

Одним із найбільших підприємств громади є :

  • ТзОВ «LEONI WiringSystems UA (GmbH)» — завод з випуску кабельних мереж для автомобілів;
  • ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» — одне із найбільших і найстаріших сьогодні діючих (діє із 1874 року) підприємств регіону;
  • ВАТ Стрий-Авто — виробник автобусної техніки;
  • ТзОВ DiscoveryDrillingEquipment Ltd. (створений на базі ВАТ «Стрийський завод „Металіст“») — виробництво бурової геологорозвідувальної техніки;
  • ТзОВ «Екран» — послуги з нанесення металевих покриттів на метали;
  • ДП «Екран» — вікносвіт» ТзОВ «Екран»-вікна і двері дерев’яні, алюмінієві та металопластикові
  • ТзОВ «Українська фабрика сталевих продуктів» — виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій;
  • ТзОВ «Видавничий Дім „Укрпол“» — лідер у галузі поліграфії в Західному регіоні України;
  • «Стрітекс» — україно-данська швейна фабрика, одне із найстаріших підприємств регіону;
  • Комбінат хлібопродуктів № 1 та Комбінат хлібопродуктів № 2 — виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості;
  • Приватне підприємство «Агротем» — завоювало ринок м'ясопродуктів усього Західного регіону
  • ДП «Угерський спиртовий завод» — засоби проти обмерзання, розріджувачі органічні для лаків, фарб
  • ТзОВ «ММ Пласт» — виробник пластикової продукції
  • ТзОВ Леоні «ВаерінгСистемс УА» — входить до концерну LEONI, та спеціалізується на виготовленні кабельно-провідникової продукції для автомобілів. «LEONIAG» (Нюрнберг, Німеччина) — міжнародний виробник і постачальник дроту, кабелю і кабельних мереж для автомобільної промисловості, а також авіації, морської, медичної і побутової техніки. Ключові клієнти холдингу: GeneralMotors, BMW, Volkswagen, Audi, Volvo, Cummins, Caterpillar, DAF.До складу концерну входять 90 заводів у 35 країнах світу, на яких працює понад 56 000 осіб. ТзОВ «Леоні ВаерінгСистемс УА» відкрито в 2003 році в селі Нежухів. Розмір статутного капіталу підприємства на сьогодні складає 395,3 млн грн.
  • Філія «Стрийський вагоноремонтний завод» — входить до складу акціонерного товариства «Укрзалізниця». Підприємство створене  для здійснення господарської комерційної діяльності, спрямованої на задоволення потреб залізничного транспорту України у виробництві, ремонті та модернізації рухомого складу і випуску запасних  частин для залізничного транспорту, підвищення ефективності використання рухомого складу залізничного транспорту, більш повного задоволення потреб вантажовласників у перевезеннях вантажів, надання послуг та одержання на цій підставі прибутку. Основною метою діяльності підприємства є виконання планових видів ремонту, модернізація та виробництво рухомого складу залізничного транспорту, ремонт та формування колісних пар, експлуатація та обслуговування рухомого складу.
  • Видавничий дім «Укрпол» — є одним із лідерів серед поліграфічних фірм України. Від початку свого заснування у 1997 році, завдяки постійному оновленню виробничої бази, підприємство здобуло довіру визнаних українських та європейських компаній. Клієнтами «Укрполу» є такі відомі компанії як: Мономах ПАТ, ФАРМАК АТ, РОШЕН КК ДП, ЯкобзДауЕгбертс Україна ТОВ, Світоч Львівська кондитерська фабрика АТ та багато інших.
  • ПрАТ «Стрийська швейна фабрика «Стрітекс» — основною діяльністю підприємства є пошиття робочого одягу. Компанія працює переважно на давальницькій сировині. На даний час основним замовником продукції є SIA «FristadsProduction» (м. Рига, Латвія»). Компанія також здійснює пошиття та продаж робочого одягу на внутрішньому ринку.
  • Дочірнє підприємство «Екран-Вікносвіт» — сучасна, авторитетна та одна з найбільших українських компаній у галузі виробництва світлопрозорих конструкцій у Західній Україні, досконало працює з трьома видами матеріалів для віконно-дверних конструкцій:ПВХ-профіль, дерев'яний брус, алюмінійЙ. На підприємстві виготовляють вікна, двері, розсувні системи, зенітні ліхтарі, скляні дахи, перила, зимові сади для будинків, котеджів та бізнес-об’єктів власного виробництва.  «Екран-Вікносвіт» забезпечить повноцінний супровід проекту: від розробки технічного завдання до монтажних робіт та подальшого сервісного обслуговування.
  • ТОВ «Діскавері» — бурове обладнання. З 2006 року займається розробкою та виготовленням сучасних бурових установок, металоконструкцій та продукції для машинобудування. Завод забезпечує виробництво конструкцій для третіх сторін у енергетичній, будівельній, автомобільній, машинобудівній та інших галузях. Протягом останніх 15 років реалізовано проекти на п'яти континентах та у понад 20 країнах. Управлінська команда має повну кваліфікацію для розробки різноманітних складних та складних проектів. Кваліфіковані та досвідчені відділи інженерії та контролю якості надають підтримку на місцях нашим клієнтам в Україні, Кувейті, Омані, Саудівській Аравії, США, ОАЕ, Колумбії, Румунії, Німеччині, Польщі, Нігерії, Великобританії та інших країнах.
  • Приватне підприємство «Агротем» — одне з провідних м'ясопереробних підприємств Львівщини.

Діяльність ведеться з 2001 року, разом з цим вдосконалюються технологічні процеси, асортимент продукції, вводяться в експлуатацію нові потужності, створюються додаткові роботі місця. Основний вид діяльності — виробництво м’яса та м’ясних продуктів. Суть діяльності — в оптовій закупівлі свиней, ВРХ та птиці та подальшому виготовлені з них м’ясних продуктів (м'ясо на кості, напівфабрикати, субпродукти, ковбасні вироби варені напівкопчені, копчено-варені, сиров’ялена продукція, шинки, сосиски, сардельки тощо).

  • ТОВ «ММ-Пласт» — підприємство, орієнтоване на виробництво виробів з полімерних матеріалів. Серійне виробництво пластмасових виробів розпочато у лютому 2012 року. Основним видом діяльності ММ-Пласт, на даний момент,є виробництво горщиків для вирощування рослин.

Медицина[ред. | ред. код]

У 1809 році в Стрию був заснований перший оздоровчий центр — аптека, пізніше на її базі була відкрита перша приватна лікарня. Відкрив її чех Баулік. До того часу люди в основному лікувалися методом народної медицини в домашніх умовах. В середині XIX століття у Стрию відкрилася друга приватна лікарня. Лікування було дорогим і не всі жителі могли оплатити послуги лікарів. Тому за показником смертності місто посідало третє місце серед міст Австро-Угорської імперії наприкінці XIX століття.

У 1809 році в Стрию був заснований перший оздоровчий центр — аптека, пізніше на її базі була відкрита перша приватна лікарня. Відкрив її чех Баулік. До того часу люди в основному лікувалися методом народної медицини в домашніх умовах. В середині XIX століття у Стрию відкрилася друга приватна лікарня. Лікування було дорогим і не всі жителі могли оплатити послуги лікарів. Тому за показником смертності місто посідало третє місце серед міст Австро-Угорської імперії наприкінці XIX століття.

Дещо покращилися умови лікування під час Першої світової війни, коли у Стрию відкрилися військові шпиталі. За допомогою до військових лікарів зверталися мешканці Стрия та навколишніх сіл. В цей час наприкінці XIX століття відкрилася перша стаціонарна міська лікарня. З утворенням ЗУНР у місті розташувалася військова лікарня Третього корпусу Української Галицької Армії, яка була створена в 1919 році. Поряд діяла міська лікарня.

При радянський владі було запроваджено безплатне лікування мешканців, відкрито лікарню і поліклініку.

На сьогоднішній день охорона здоров'я міста представлена двома медичними установами, які підпорядковані відділу охорони здоров'я виконкому Стрийської міської ради:

  • КНП ТМО «Стрийська міська об'єднана  лікарня» в структурі якої є  два відокремлені підрозділи: дитяча лікарня, пологовий будинок.
  • КНП  «Стрийська Центральна Района лікарня»

При Стрийській центральній районній лікарні діє клініка Міжнародного центру нейрохірургії[28], аналог такої клініки в Україні є лише у Києві.

Освіта[ред. | ред. код]

Спеціалізована ЗСШ № 4 з вивчення англійської мови

Заклади дошкільної освіти[ред. | ред. код]

Дошкільна освіта представлена 28 закладами дошкільними освіти(комбінованого типу –5, компенсуючого типу –2, ЗДО (садок) – 21).

Заклади загальної середньої освіти[ред. | ред. код]

Місто нараховує 40 закладів загальної середньої освіти (школи):ліцеї з початковою школою та гімназією – 17, ліцеї з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією – 6, гімназії з початковою школою – 8, гімназії з дошкільним відділенням і початковою школою – 5, початкові школи – 3, початкові школи з дошкільним відділенням – 1.

Заклади спеціальної та вищої освіти[ред. | ред. код]

У місті знаходиться Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету, три вищі професійні училища: ВПУ № 8, ВПУ № 34, ВПУ № 35 та художньо-професійний ліцей ВПУ №  16.

Заклади позашкільної освіти[ред. | ред. код]

Позашкільні заклади освіти міста Стрия: Закладів позашкільної освіти – 8: Стрийська міська станція юних натуралістів, Стрийська станція юних техніків, Комунальний заклад "Дитячо-юнацька спортивна школа"Академія футболу "Скала 1911", Стрийський міжшкільний ресурсний центр, дитячо-юнацька спортивна школа, Стрийська дитячо-юнацька спортивна школа «Сокіл», Стрийський будинок дитячої та юнацької творчості, комунальний заклад "Стрийська дитячо-юнацька спортивна школа сестер Музичук".

Комунальні установи[ред. | ред. код]

Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр», Комунальна установа «Центр професійного розвитку педагогічних працівників»

Культура[ред. | ред. код]

У Стрию функціонує понад 20 закладів культури[29]. Найголовніші із них: Народний дім, міський та районний будинки культури.

У місті діє Стрийське відділення Національної спілки письменників України та літературно-мистецькі об'єднання «Хвилі Стрия» та «Стрий-КО». Традиційними для міста стали Всеукраїнський конкурс юних піаністів імені Нестора Нижанківського та пісенний фестиваль «Цвіт папороті», який у 2009 році проводився у статусі всеукраїнського[30].

У Стрию діє декілька мистецьких колективів, зокрема такі[29]:

Хореографічні колективи

Народний хореографічний  ансамбль «Стрияночка»  Керівник -Олена Боровницька; Зразковий ансамбль народного та сучасного танцю «Грація»Керівник – Галина Паламар

Театральні колективи

Народний  драматичний колектив «Перелаз»Керівник – Тетяна Андреїшин

Вокально-хорові колективи

Народна студія естрадних мистецтв «Говерла»Керівник – Михайло Золотуха; Народний камерний хор ім. М. Вербицького. Керівник – Уляна Маліборська;

Зразковий дитячий хор «Щедрик»Керівник – Віра Лисик

Музично-інструментальні колективи

Народний камерний оркестр. Керівник – Наталія Турканик; Народний оркестр укр. нар. інструментів ім. Василя Лазорищака. Керівник – Василь Кисіль

Бібліотеки

Бібліотеки Стрийської міської централізованої бібліотечної системи – завжди в авангарді соціокультурного життя регіону. Це визнані громадою безкоштовні культурно-просвітні, інформаційні, дозвіллєві заклади, де звучить слово, музика і пісня, куди приходять читачі незалежно від віку, національності, освіти чи політичних переконань.

На сьогодні бібліотечні установи Стрийської ТГ – заклади, де шанують традиції, впроваджують інновації, дбають про майбутнє.

В процесі створення Стрийської ТГ відбулася реорганізація бібліотечних установ регіону. Згідно з Рішенням Сесії Стрийської міської ради від 28.01.2021 р. № 70 до складу Стрийської МЦБС ввійшло 49 публічних бібліотек : 6 міських та 43 сільських бібліотек. В наслідок оптимізації, яка відбулася в 2022 році Мережа публічних бібліотек Стрийської міської громади складає

45 бібліотечні установи, з них : 5 міських, 38 сільських бібліотек, 2 пункти видачі книг.

Керівник організації – Цуцуп Галина Василівна.

Книжковий фонд на 01.01.2023 року нараховує 430 тис. бібліотечних документів.

Централізована бібліотечна система обслуговує біля 40 тис. читачів. Обслуговування користувачів є провідною функцією публічних бібліотек Стрийської громади.  Реалізується безліч проектів та програм, які працюють на підвищенням інформаційного потенціалу мешканців громади. Ми намагаємось не втратити свого користувача, робити все для того, щоб кожен відвідувач бібліотек почував себе затишно і комфортно.

До послуг користувачів:

  • безкоштовний Інтернет;
  • діяльність літературних клубів, об’єднань та гуртків.

У публічних бібліотеках розширені можливості безкоштовного вільного доступу до мережі Інтернет та інформаційних баз даних для навчання, підвищення кваліфікації, отримання додаткових знань з різних галузей знань. На базі Центральної міської бібліотеки ім. М. Шашкевича працюють безкоштовні комп’ютерні курси для ВПО та слухачів Університету Третього Віку.

На покращення інформаційного сервісу працюють 5 Інтернет-центрів, 8 блогів, 25 сторінок в соціальній мережі Facebook, Instagram. де користувачам надають безкоштовні інформаційні послуги. Для організацій – партнерів діє послуга «Безкоштовний бібліопрокат» майна, отриманого внаслідок проектної діяльності (фотоапарат, проектор, екран, спортивне та туристичне  спорядження, та ін.)

Фішкою в роботі Інтернет-центрів є надання безкоштовних е-послуг на платформі «Дія. Цифрова освіта».

Забезпечує комфортне обслуговування користувачів діяльність Бібліохабу «Змінюйся. Дій. Твори», в бібліотеках громади працюють безкоштовні Бібліокінозали.

Публічними бібліотеками регіону проводиться багато інтерактивних культурно-просвітницьких заходів : флешмоби, творчі акції, майстер-класи, нові формати спілкування. Реалізуються проекти з розвитку читання, утвердження української мови, проводяться дні спілкування «Надання бібліопослуг людям з обмеженими можливостями». Креативними та оригінальними заходами наповнена діяльність безкоштовного мультимедійного центру «Долонька добра», який працює при центральній дитячій бібліотеці ім. В. Стефаника. Неодноразово публічні бібліотеки громади ставали переможцями конкурсу «Топ 10 кращих бібліотек області» - бібліотеки  сіл Добряни, Нежухів, смт Дашава.  

Вагомою складовою діяльності Стрийської МЦБС є активне партнерство. В колі партнерів більше 60 організацій, серед яких благодійні фонди, громадські організації, культурно-освітні заклади, чеська гуманітарна організація «Людина в біді», ГО Міжнародний медичний корпус, Молодіжний клуб настільних рольових ігор,та ін.

З метою організації простору для реінтеграції ветеранів війни та членів їх сімей, підвищення громадської активності ВПО, мешканців громади відкрито Бібліохаб «Змінюйся. Дій. Твори». Це результат партнерської та проектної діяльності ЦМБ, Міжнародної організації з міграції в Україні, Спілки АТО Стрийщини, Благодійного фонду «Рідня» (бюджет проекту 150 тис. грн).

Успішно реалізований проект «Згуртуємо громаду разом» (партнери:  Міжнародна організація з міграції в Україні (МОМ), ЦМБ ім. М. Шашкевича, Стрийська спілка ветеранів АТО, Стрийський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, органів місцевого самоврядування) за напрямками: створення навчально-консультативного  центру для проведення правових консультацій, тренінгів з фінансової грамотності, ведення бізнесу, удосконалення професійних навичок; підвищення громадської активності, проведення просвітницько-культурних заходів з залученням громадських спільнот;  здоров’я громади через спорт і туризм. (Бюджет проекту 350 тис. грн.)

Вектори діяльності публічних бібліотек Стрийської громади змінились після повномасштабного вторгнення. В бібліотеках запрацював потужний бібліотечно-інформаційний, волонтерський фронт. Робота тривала 24/7 : зустрічі евакуаційних поїздів (роздача теплої їжі та одягу), волонтерська довгострокова акція «Благодійний вівторок» (ліплення вареників, пельменів для ЗСУ).

В період воєнного стану бібліотеки громади стали місцем прихистку в селах для біженців, місцем можливостей для соціальної адаптації родин-переселенців в громаді.

На даний час публічні бібліотеки Стрийщини працюють над створенням можливостей для соціальної адаптації в громаді родин ВПО та родин-переселенців, організацією цікавого дозвілля для тих, хто потребує емоційної розрядки за допомогою бібліотерапії (читання).

Результати діяльності бібліотек Стрийської ТГ підтверджують зростання ефективності роботи щодо забезпечення інформацією різних категорій громади та підвищення якості надання бібліопослуг для населення.

Назва бібліотеки Створена Бібліотечний фонд
Центральна міська бібліотека ім. М. Шашкевича 1940 104125 примірників
Центральна міська бібліотека для дітей ім.В.Стефаника 1948 47733 примірників
Бібліотека-філія № 2 1956 38436 примірників
Бібліотека-філія № 3 1972 31849 примірників
Бібліотека-філія № 4 для дітей 1962 20143 примірників
Бібліотека-філія смт Дашава 2009 10513 примірників
Бібліотека-філія с.Братківці 1991 4606 примірників
Бібліотека-філія с.Бережниця 1967 3680 примірників
Бібліотека-філія с.Великі Дідушичі 1967 6360 примірників
Бібліотека-філія с.Верчани 1936 3990 примірників
Бібліотека-філія с.Вівня 1935 4866 примірників
Бібліотека-філія с.Голобутів 1987 4367 примірників
Бібліотека-філія с.Добряни 1982 7730 примірників
Бібліотека-філія с.Добрівляни 1983 3586 примірників
Бібліотека-філія с.Жулин 1932 4417 примірників
Бібліотека-філія с.Завадів 1956 4353 примірників
Бібліотека-філія с.Загірне 1953 5370 примірників
Бібліотека-філія с.Заплатин 1920 4708 примірників
Бібліотека-філія с.Зарічне 1985 2682 примірників
Бібліотека-філія с.Йосиповичі 1993 4730 примірників
Бібліотека-філія с.Кавсько 1986 5228 примірників
Бібліотека-філія с.Кути 2016 3764 примірників
Бібліотека-філія с.Лани-Соколівські 1939 4002 примірників
Бібліотека-філія с.Ланівка 1949 4174 примірників
Бібліотека-філія с.Лисятичі 1975 5012 примірників
Бібліотека-філія с.Лотатники 1963 6398 примірників
Бібліотека-філія с.Луги 1992 4052 примірників
Бібліотека-філія с.Малі Дідушичі 1967 3992 примірників
Бібліотека-філія с.Миртюки 2004 4512 примірників
Бібліотека-філія с.Нежухів 1971 6327 примірників
Бібліотека-філія с.Олексичі 1950 4165 примірників
Бібліотека-філія с.Підгірці 1967 4907 примірників
Бібліотека-філія с.Піщани 1958 5240 примірників
Бібліотека-філія с.Подорожне 1986 4900 примірників
Бібліотека-філія с.Пукеничі 2000 3841 примірників
Бібліотека-філія с.П’ятничани 1986 5604 примірників
Бібліотека-філія с.Райлів 1975 3195 примірників
Бібліотека-філія с.Стрілків 1960 4382 примірників
Бібліотека-філія с.Слобідка 1934 4090 примірників
Бібліотека-філія с.Сихів 1938 4455 примірників
Бібліотека-філія с.Угерсько 1989 6695 примірників
Бібліотека-філія с.Семигинів 1991 4791 примірників
Бібліотека-філія с.Ходовичі 1954 8027 примірників
Бібліотечний пункт с. Розгірче 1973 1384 примірників
Бібліотечний пункт с. Стриганці 1939 2393 примірників

Музеї[ред. | ред. код]

Докладніше: Музеї Стрия
Назва Розташування Фото Опис
Стрийський краєзнавчий музей «Верховина» вул. Олесницького, 15, 49°15′30″ пн. ш. 23°50′49″ сх. д. Стри́йський краєзна́вчий музе́й «Верхови́на» — краєзнавчий музей у місті Стрию Львівської області, зібрання матеріалів і предметів з етнографії та історичного розвитку Стрийщини. Заснований у 1932 році. Фонд музею налічує понад 47 тисяч одиниць зберігання. Розміщений в колишній віллі адвоката й громадського діяча, Євгена Олесницького.
Меморіальний комплекс «Борцям за волю України» вул. Олесницького, 449°15′30″ пн. ш. 23°50′55″ сх. д. Меморіальний комплекс «Борцям за волю України»меморіальний комплекс у місті Стрию Львівської області. Відкритий 19 червня 2005 року, він став першим в Україні колишнім репресивним закладом, перетвореним у музей. Відділ Стрийського краєзнавчого музею» Верховина».
Музей художника Петра Обаля, виставковий зал вул. Т. Шевченка, 10749°15′35″ пн. ш. 23°51′12″ сх. д. Музей присвячений українському живописцю і графіку, члену Спілки художників України (1945), члену Гуртка діячів українського мистецтва (1923), АНУМ (1934), Спілки праці українських образотворчих митців (1942), Петру Обалю. У музеї містяться роботи художника і його особисті речі.
Меморіальний музей-садиба родини Бандерів вул. Львівська, 2049°15′51″ пн. ш. 23°51′49″ сх. д. Садибу відкрито 2001 року, а музей в 2010 році. Садиба колись належала родині Бандерів. В цьому будинку впродовж 1919–1927 років проживав під час свого навчання в Стрию Степан Бандера. Експозиція розділена на п`ять окремих кімнат і підвальне приміщення. Тут ви можете пройтися стежками дитинства апологета національної ідеї, а також познайомитися з усіма членами його родини. У музеї зібрана величезна кількість особистих речей, документів і фотографій, які були ретельно підібрані і систематизовані працівниками місцевого краєзнавчого музею «Верховина». Музей є філіалом Стрийського краєзнавчого музею «Верховина».
Меморіальний  музей Ольги Бачинської вул. Валова, 649°15′29″ пн. ш. 23°51′07″ сх. д. У музеї представлена частина колекції Ольги Бачинської. Також тут є особисті речі діячки, родинні фото, документи, архівні записи. Музей створено у будинку, де жила Ольга Бачинська з чоловіком. Їм належав цілий будинок. Для музею відведено 2 кімнати.
Літературно-мистецький музей «Хвилі Стрия» вул. О. Бобикевича, 5 (будинок вчителя)49°15′28″ пн. ш. 23°50′48″ сх. д. Колишній будинок адвоката (поч. ХХ ст.). Музей створено 1976 року для популяризації творів митців пера і пензля Стрийщини. Профіль музею — літературний. Його фонди нараховують близько 600 експонатів. Це книжки стрийських письменників, живописні полотна, графічні роботи, різьба по дереву, українська народна вишивка, художнє скло тощо.

Експозиція музею розташована в п'яти кімнатах та складається з розділів: "Виставка книжок стрийських літераторів та композиторів", "Бойківська народна вишивка", "Різьба по дереву", "Художнє скло", "Портрети знаних митців Стрийщини".

Музей бджільництва Прикарпатського краю вул. Валова, 1049°15′28″ пн. ш. 23°51′08″ сх. д. Музей відкрито для відвідувачів у 2005 році. В експозиції представлено історію бджільництва,

починаючи від стародавніх вуликів-дуплянок і дерев’яних медогонок, точної копії дзвоноподібного вулика М. Вітвицького, медогонка початку ХХ ст. з цікавим кривошипно-шатунним валом приводу, гербарію медоносних рослин Прикарпаття, старих видань та закінчуючи сучасними винаходами у різних куточках України та світу. Також тут розміщена галерея портретів під назвою «Великі люди в галузі бджільництва». Музей діє на громадських засадах. Щонеділі відбуваються безкоштовні екскурсії. Музей знаходиться житловому будинок, І-а пол. ХІХ ст. Охоронний номер: 2015–М

Кімната-музей Остапа та Нестора Нижанківських вул. Валова, 1149°15′26″ пн. ш. 23°51′11″ сх. д. Музейна експозиція висвітлює життєвий та творчий шлях Остапа та Нестора Нижанківських, відомих українських композиторів, музикантів Остапа та Нестора Нижанківських.
Музей історії Народного дому та стрийського осередку «Просвіти» (недіючий) вул. Народна, 849°15′23″ пн. ш. 23°50′57″ сх. д. У Народному домі є спеціально виділена кімната під музей «Просвіти» Стрийщини та Народного дому, що був відкритий до 8 грудня 1998 року (день відзначення 130-річчя «Просвіти»).

Центральне місце у музеї займає символ «Просвіти», зображення молодої жінки в білій одежі на темному фоні, що в одній руці тримає книгу, у другій, високопіднятій, — смолоскип. Над головою постаті — золота зірка. Чільне місце в експозиції займає макет «Шевченко — наш духовний батько», що відображає садибу Шевченка за описом його самого. Також тут знаходяться коробочки із землею з могили матері поета і з могили Шевченка у Каневі.

Є у музеї давні фотографії Народного дому і визначних подій, історичні документи, книгозбірня і декілька тематичних стендів.

Кімната-музей муніципального чоловічого хору «Каменяр» вул. Народна, 849°15′23″ пн. ш. 23°50′57″ сх. д. Музей присвячений муніципальному чоловічому хору «Каменяр» та хоровим колективам району. Розташовується у приміщенні Народного дому.
Музей Афганської пам'яті вул. Яна Матейка, 749°15′37″ пн. ш. 23°50′45″ сх. д. Музей присвячений стриянам, які брали участь в Афганській війні. Музей ділить приміщення із ГО «Спілка учасників АТО Стрийщини».
Кімната-музей Андрія Корчака вул. Тараса Шевченка, 70 27 лютого 2018 року у Стрийській ЗШ І-ІІІ ст. № 2 імені Героя України Андрія Корчака відбулося відкриття і освячення кімнати-музею його імені. Музей розташований в кабінеті історії.
Музеї на території Стрийського коледжу

·         Кімната-музей історії коледжу

·         Музей хліба

·         Музей Українських Січових Стрільців

вул. Львівська, 169 Кімната-музей історії коледжу знаходиться у головному корпусі навчального закладу.

Музей хліба та Українських Січових Стрільців знаходяться в приміщенні студентського гуртожитку.

У січні 2014 року відкрили Музей хліба.

3 вересня 2014 року на території Стрийського коледжу Львівського національного аграрного університету в рамках святкування 100-річчя створення Легіону Українських Січових Стрільців відкрито музей даного військового формування.

Музей трудової слави Стрийського ВРЗ вул. Зубенка, 2 Весною 2014 року було відкрито музей трудової слави Стрийського вагоноремонтного заводу на честь святкування 140 річчя з дня створення.
Музей «Верховина» ВПУ №8 вул. Кобилянської, 4 Фонд музею нараховує 145 експонатів, а це — художні вишивки, колекції народного одягу, знаряддя праці, побуту, писанки.

Виставкові вітрини поділено на підрозділи:

·         народні промисли та ремесла;

·         допоміжні види господарських занять;

·         художня кераміка;

·         народні заняття;

·         писанки Стрийщини;

·         український народний одяг;

·         старовинна обрядовість;

·         усна народна творчість.

Постійно діють змінні виставки: “Сучасна вишивка”, “Вироби з бісеру”, “Писанкарство”, виставки робіт працівників училища, “Історія грошей”.

Музей «Народна світлиця» ДНЗ ВПУ №34 вул. Гайдамацька, 15 Музей «Народна світлиця» співпрацю із музеями Стрийщини та Львівським історичним музеєм. Експонати музею в основному — це творчість учнів училища.
Музей «Дідова Аптека» с. Миртюки, Стрийський район, вул. Шевченко, 2 Музей неофіційної медицини.

Ботанічні пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Віковий дуб, Група дерев та кущів, Група тиса ягідного, Дуб І. Франка, Магнолія.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва[ред. | ред. код]

Парк Злуки, Парк ім. Т. Шевченка, Парк Нижанківського.

Втрачені об'єкти ПЗФ[ред. | ред. код]

Група акацій бородавчастих, Група дерев, Модрина, Сосна веймутова (3).

«Місто магнолій»[ред. | ред. код]

Навесні 2015 року у Стрию розпочалась акція «Стрий — місто магнолій»[31]. Організаторами виступили ГО «Молодь Стрийщини» та її керівник Михайло Шмігельський. Станом на весну 2016 року в загальному у місті посаджено понад 50 молодих магнолій.

Релігія[ред. | ред. код]

Докладніше: Храми Стрия

Найбільшою релігійною громадою є греко-католицька. У місті діє Стрийська єпархія УГКЦ, до складу якої входять п'ять адміністративних районів Львівської області: Стрийський район, Городоцький район, Жидачівський район, Миколаївський район (центральна частина), Перемишлянський район (північно-східна частина). При єпархії діє міжнародний благодійний фонд «Карітас». До храмів УГКЦ у Стрию належать: кафедральний храм Успіння Пресвятої Богородиці, Благовіщення Пречистої Діви Марії, Святих Апостолів Петра і Павла, Святих Володимира і Ольги, Всіх Святих Українського Народу, Блаженного Священномученика Миколая Чернецького*, Блаженного Священномученика Йосифата Коциловського*, Святого Апостола Якова*.

До релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату належить церква Архістратига Михаїла та собор Святого Іонна Хрестителя.

Костел Різдва Пресвятої Богородиці  — єдиний римо-католицький храм міста. При єпархії діє релігійна місія «Карітас-Спес-Стрий».

Також в місті діють ряд протестантських громад, зокрема: християни віри євангельської, адвентисти та баптисти.

Архітектура[ред. | ред. код]

Докладніше: Вулиці Стрия
Арка на честь 600-річчя міста Стрий
Пам'ятник "Будителям" на майдані Незалежності

Значною мірою на архітектуру міста вплинуло 18 великих пожеж. Найбільша пожежа 1886 року знищила 3/4 міста (970 будинків): всі громадські будівлі, житлові квартали, суд, магістрат, костел, військові склади, податковий уряд, повітову раду, синагогу. Для відбудови міста уряд Австро-Угорщини надав грошову допомогу в сумі 10 000 золотих крейцерів для відбудови міста згідно з архітектурним планом Львівського політехнічного товариства, котрий передбачав правильні геометричні форми забудови кварталів, спорудження двоповерхових кам'яних домів. Кошти для новобудов збирали в цілій імперії. Саме тому в Стрию немає споруд з XVIII і XIX століть. Зате чудово представлені зразки архітектурних стилів початку XX століття — романтичний модерн, сецесія, конструктивізм. Найдавніші будови — реконструйований наприкінці XIX століття костел та будинок санстанції, збудований у стилі класицизму.

У першій половині XX століття Стрий мав ошатний та привабливий вигляд: бруковані вулички із газовими ліхтарями, перед будинками — городи з квітами, вздовж вулиць висаджені низькорослі дерева декоративних порід.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

В Стрию налічується 105 пам'яток архітектури місцевого значення[32]. До найголовніших історико-архітектурних пам'яток міста належать:

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Докладніше: Пам'ятники Стрия

У 1862 році в парку «Вільшина» (тепер парк імені Тараса Шевченка) спорудили один із перших, а можливо й перший пам'ятник у Стрию присвячений пам'яті австрійських солдат, що загинули під Маджентою і Сольферіно (скульптор Ципріан Годебський). Приблизно у 19191920 роках пам'ятник знищено.[33]

У Стрию встановлено багато пам'ятників видатним українським діячам, зокрема єдиний в Україні пам'ятник-триптих Тарасу Шевченку, Івану Франку, Лесі Українці[34], єдиний на Львівщині пам'ятник Ярославу Стецьку[35], а також пам'ятники Степану Бандері, Богдану Хмельницькому, Тарасу Шевченку, два пам'ятники Івану Франку, пам'ятник «Синам Стрийщини, які не повернулися з Афганської війни», скульптурна композиція «Пієта» (як частина меморіального комплексу), арка на честь 600-річчя міста, пам'ятний знак Зеновію Красівському.

Спорт[ред. | ред. код]

Найпопулярнішим видом спорту в Стрию є футбол. Традиції стрийського футболу закладались ще на початку XIX століття, коли в Стрию існували дві команди — польська «Погонь» та українська «Скала». Трохи пізніше з'явилися команди «РКС» та «Стриянка».

Перші відомості про футбол у Стрию відносяться до 1906 року, до речі, другі у Галичині[36]. Перший матч у Стрию відбувся 29 червня 1906 року, коли збірна стрийської гімназії поступилась збірній Львова — 0:3. Наступного року було засновано Студентський Клуб Спортовий (СКС), який незабаром був перейменований у «Погонь».

У 1911 році українці Стрия організували власний спортивний клуб. Клуб отримав назву — Український Спортовий Клуб (У. С. К.) «Скала». 28 серпня 2011 року клуб відзначив своє сторіччя і є одним із найстаріших футбольних клубів України[37]. Сьогодні ФК «Скала» виступає у другій лізі Чемпіонату України з футболу.

Високих успіхів стрияни досягли в автомодельному спорті (кордові моделі), двічі поспіль (2010 р.[38], 2011 р.[39]) стаючи чемпіонами України. В Стрию із цього виду спорту проводилися етапи чемпіонату України, 57-й чемпіонат Європи (з 31 липня по 2 серпня 2008 року)[40], фінальний етап Кубка Європи-2011 (з 9 вересня по 11 вересня 2011 року)[41].

У місті є декілька стадіонів, на найбільшому з них, стадіоні «Сокіл» домашні поєдинки проводить місцева футбольна команда «Скала», проводяться чемпіонати із легкої атлетики та автомодельного спорту (кордові моделі).

У Стрию діють дві дитячо-юнацькі спортивні школи, 15 спортивних клубів за місцем проживання, а також 12 спортивних залів та відкритих спортивних майданчиків.[42] Найпопулярніші види спорту серед молоді — це: футбол, єдиноборства та бойові мистецтва (бокс, карате, тайський бокс, дзюдо), легка атлетика, теніс, картинг, настільний теніс та багато інших.

Міста-побратими[ред. | ред. код]

№ з/п Країна Місто Мер
1. Польща Новий Сонч Ludomir Handzel
2. Польща Закопане Лешек Дорула
3. Польща Лешно Lukasz Borowiak
4. Польща Львувецький повіт Ludwik Stanisław Kaziów
5. Польща Ланцутський повіт Adam Krzyston
6. Німеччина Дюрен Френк Пітер Ульріх
7. Франція Ерб’є Вероніка Бессе
8. Угорщина Кішкунгалаш Роберт Фюльоп
9. Боснія і Герцеговина Градачац Eдіс Дервішагіч
10. Канада Вегревіль Тім Макфі
11. Великобританія Менсфілд Тоні Еггінгтон
12. Литва Даугавпілс Андрейс Ельксніньш
13. Люксембург Еш-сюр-Альзетт Жорж Мішо

Пов'язані особи[ред. | ред. код]

Лесь Мартович
Степан Бандера
Богдан Весоловський
Філарет Колесса
Лев Ребет
Остап Нижанківський
Казімєж Новак
Дософтей
Святослав Шевчук
Корнелій Макушинський

Науковці[ред. | ред. код]

Письменники, поети, перекладачі[ред. | ред. код]

У Стрию народилися українські перекладачі та поети: Анатолій Онишко, Ігор Шанковський, поетеса, письменниця і художниця Ліда Палій та поетеса, перекладач, мистецтвознавець Марта Калитовська, бібліограф, літературознавець, музеєзнавець, видавець, педагог, упорядник книжок, автор передмов і приміток до книг, громадський діяч, пластун Євген-Юлій Пеленський. У місті певний час працював український письменник та громадський діяч Лесь Мартович, який видав у Стрию літературно-художній, науково-публіцистичний збірник «Ватра». Уродженцями міста також є американський письменник Луї Беглі та польські письменники Юліан Стрийковський та Корнелій Макушинський. У стрийській гімназії навчався польський поет Казимир Вежинський.

Художники[ред. | ред. код]

Одним із найперших стрийських художників є представник Львівського ренесансу — Василь зі Стрия[43]. У Стрию народився австрійський художник Людвіг Міннігероде. Половину свого життя в місті прожив український художник та викладач малювання Петро Обаль. До стрийських художників також належать Ігор Боднар, Олекса Харків, Григорій Паламар, Ігор Завозін, Остап Оброца та Іван Венгринович.

Музиканти, композитори, диригенти[ред. | ред. код]

У Стрию свої дитячі роки провів популярний український пісняр, композитор, акордеоніст Богдан Веселовський. Із містом тісно пов'язані долі таких українських композиторів, як Філарет Колесса, Нестора та Остапа Нижанківських. Уродженцями міста є польський композитор Джозеф Кофлер, українські диригенти Тарас Микитка та Ярема Скибинський, брати Володимир та Леонтій Бебешки (відомий за псевдонімом «Левко Дурко»). У місті певний час жив та працював український диригент та композитор Євген Форостина.

Архітектори[ред. | ред. код]

У місті провели свої дитячі роки та навчалися такі українські архітектори, як Іван Левинський, Василь Нагірний та Григорій Пежанський. Тут працювали Адам Опольський та Сильвестр Гавришкевич.

Історики, етнографи та мандрівники[ред. | ред. код]

У Стрию народився український філософ, історик культури Іван Мірчук. Тут провів свої дитячі роки український історик Ярослав Ісаєвич. Уродженцем міста є польський мандрівник і кореспондент Казімєж Новак, який свого часу став першою людиною в світі, яка самостійно двічі перетнула Африку з півночі на південь і у зворотному напрямку. В місті певний час проживав чеський етнограф, дослідник українського народного побуту і фольклору в Галичині Франтішек Ржегорж.

Релігійні діячі[ред. | ред. код]

У 16831684 роках у місті проживав молдовський митрополит і політичний діяч Дософтей. Із містом пов'язані імена багатьох діячів УГКЦ: Андрій Білецький, Олекса Бобикевич, Мирослав Любачківський, Олексій Зарицький. Теперішній глава УГКЦ Святослав Шевчук народився в Стрию.

Громадсько-політичні та військові діячі[ред. | ред. код]

Громадсько-політичні діячі:

Діячі ОУН, пов'язані зі Стриєм:

Вахнянин Остап — засновник Закарпатського Пласту.

Військові діячі, пов'язані із Стриєм:

Спортсмени[ред. | ред. код]

Стрийські спортсмени: Ганна і Марія Музичуки (шахи), Гордій Остапович (спортивне запам'ятовування) Олександр Зубріхін (бокс), Роман Романчук (бокс) та футболісти: Володимир Данилюк, Анатолій Дмитрович Тихонович, Юрій Дубровний, Василь Кардаш, Сергій Сібіряков, Андрій Тлумак, Тарас Петрівський; Даниляк Володимир Васильович (мотоболіст).

Почесні громадяни міста[ред. | ред. код]

- Степан Бандера

- Оксана та Володимира Бандери — рідні сестри Степана Бандери

- Юрій Солтис — професор

- Ярослав Кривко — колишній генеральний директор УМГ “Львівтрансгаз”

- Григорій Паламар — Заслужений художник України

- Михайло Мандрик — громадський діяч

- Андрій Корчак — Герой Небесної Сотні. Герой України (посмертно)

- Юрій Дяковський — Герой Небесної Сотні. Герой України (посмертно)

- Любомир Паламар — Заслужений тренер України. Заслужений вчитель України

- Віктор Романюк — поет, громадський діяч

- Любов Камінська — громадська діячка. Почесна голова Стрийської міської організації “Союз Українок”

- Марія Музичук — чемпіонка світу з шахів серед жінок

Стрийські старости[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. а б Р. Сулик Р., М. Бандрівський. Відкриття давньоруського поселення у Стрию // В своїй хаті своя правда. Сторінки історії Стрия. Стрий. 1992 р. -С.33
  3. а б Гаврош Олександр. Вуйко Стрий. Старовинне галицьке місто очима закарпатського подорожувальника [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.] // Україна Молода. — 2009. — 8 лип.
  4. а б Все про прапор над Стриєм [Архівовано 3 березня 2013 у Wayback Machine.] Сайт СГО «Новий Стрий»
  5. а б Стрий і Стрийщина Львівська газета
  6. Дрогобицько-Стрийська конурбація[недоступне посилання з червня 2019] goroda.blogsome.com
  7. а б в г д «Географія Стрийщини», Євстахій Сакаль, Щедрик -Стрий, 2005 р., ISBN 966-7378-56-X
  8. Prochaska A. Historja miasta Stryja. — Л. — 1926
  9. а б в Атлас Стрийщини, Стрий, «Щедрик», 2006, ISBN 966-7378-56-X
  10. а б в г д е ж и к UKRAINE historical demographical data of the urban centers [Архівовано 17 березня 2015 у Wayback Machine.] populstat.info
  11. Історія міст і сіл УРСР, К., 1968.- С. 793
  12. а б в г д е «Стрийщина» (книга 1), сторінки історії, Щедрик — Стрий, 2009 р., ISBN 978-966-15-2401-8
  13. а б Всеукраїнський перепис населення [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.] Державний комітет статистики України
  14. а б в Статистичний збірник «ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ на 1 січня 2011 року». Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 31 грудня 2016. 
  15. Статистичний збірник «ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ на 1 січня 2012 року». Архів оригіналу за 30 листопада 2014. Процитовано 31 грудня 2016. 
  16. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Львівська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001]. Процитовано 29 січня 2023. 
  17. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  18. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 5 серпня 2023. 
  19. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 5 серпня 2023. 
  20. Стрийщина: історично-мемуарний збірник. Т. 1. Нью-Йорк: НТШ. 1990. с. 77–78, 83. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018. 
  21. Tarłowie (01) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  22. Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с.— С. 179—180. ISBN 5-7773-0359-5
  23. Dz.U. 1926 nr 3 poz. 18 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 30 grudnia 1925 r. o zmianie granic gminy miejskiej Stryj w powiecie stryjskim. [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.](пол.)
  24. Руккас А. Польсько-радянська війна 1939 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 395. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  25. Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР». Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016. 
  26. В Стрию демонтували пам'ятник радянському солдату. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 18 лютого 2015. 
  27. Філія Української авіаційної транспортної компанії Аеропорт «Львів-2» [Архівовано 9 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  28. Західноукраїнська філія Міжнародного центру нейрохірургії [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Міжнародного центру нейрохірургії
  29. а б Стрий мистецький [Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Стрийської міської ради
  30. XVI Всеукраїнський фестиваль української пісні «Цвіт папороті» [Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Стрийської міської ради
  31. У Стрию започаткували алею сакур. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021. 
  32. Вікі любить пам'ятки (статистика районів і міст)
  33. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 71. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  34. Подаруй коханій поїздку на курорт + Карпати на вихідні!. Архів оригіналу за 9 січня 2012. Процитовано 5 лютого 2012. 
  35. 100-річчя Ярослава Стецька. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 5 лютого 2012. 
  36. 1911 — 2011: Славетна історія галицького клубу. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 4 лютого 2012. 
  37. Славетній галицькій футбольній команді «Скала» (Стрий) — 100 років. Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 4 лютого 2012. 
  38. Команда «Стрий-Бізнес» — чемпіони України 2010 року. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 22 липня 2011. 
  39. Команда «Стрий СТК ТСОУ» — чемпіони України 2011 року. Архів оригіналу за 12 жовтня 2011. Процитовано 15 жовтня 2011. 
  40. Стрий стане євростолицею автомодельного спорту. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 4 лютого 2012. 
  41. Кубок Європи з автомодельного спорту. Архів оригіналу за 12 жовтня 2011. Процитовано 15 жовтня 2011. 
  42. Спорт у Стрию [Архівовано 12 лютого 2012 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Стрийської міської ради
  43. Володимир Січинський «Львівський ренесанс» [Архівовано 18 березня 2014 у Wayback Machine.] www.ji.lviv.ua
  44. Pileccy (01). Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 10 березня 2014. 
  45. Сколівщина під польською займанщиною та габсбурзьким орлом. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 27 жовтня 2014. 
  46. Onomastica: Випуски 1 - 14 Читати на Google Books
  47. Вісник Академії наук Української Радянської Соціалістичної Республіки, Випуски 1 — 12, Видавництво Академії наук Української РСР, 1957 Читати на Google Books
  48. Биография Калашников Михаил Тимофеевич [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.] persona.rin.ru
  49. Україна Генріха Белля. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 5 березня 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

(Перевірено 17 березня 2012)