Гран-прі Далласа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
США Гран-прі Далласа
Фейр-Парк (1984, 1988)
Місце проведення США США, Даллас
Проведено Гран-прі 8 (1984-1996)
Більше всього перемог у Гран-прі:
Пілот США Ірв Гоерр (2)
Канада Рон Фелловс (2)
Конструктор США Chevrolet (2)
США Ford (2)
США Oldsmobile (2)
Останні перегони (1996):
Кіл 77
Довжина кола 2100 м
Дистанція 161 700 м
Переможець
Канада Рон Фелловс Chevrolet 1:19:44,298
Поул-позишн
Канада Рон Фелловс Chevrolet 55,624
Найшвидше коло
Канада Рон Фелловс Chevrolet 55,742

Гран-прі Далласа (англ. Dallas Grand Prix) — етап Чемпіонату світу Формули-1 у 1984 році. У 1985 році гонку було скасовано через фінансові труднощі та проблеми з безпекою. Гран-прі Далласа став етапом американської серії Trans-Am у 1988 році.

Спочатку гонка проходила на трасі Фейр-Парк, а потім у 1989 році переїхала до сусіднього міста Еддісон. У 1993 році гонку перемістили на тимчасову вуличну трасу навколо арени Reunion, на той час домівки для багатьох спортивних команд Далласа.

Історія[ред. | ред. код]

Формула-1[ред. | ред. код]

Гран-прі Далласа було ідеєю місцевих бізнесменів Ларрі Вордропа та Дона Вокера, які хотіли надати своєму місту більшого міжнародного статусу. Ідея полягала в тому, щоб прокласти трасу для перегонів в Фейр-Парку за межами міста.[1]

Гоночний вікенд проходив у липні 1984 року, в жахливу спеку, яка досягала понад 40 °C. Постачальник шин Goodyear зафіксував рекордну температуру траси — 66 °C.[2] Спека та навантаження від швидких болідів Формули-1 спричинили руйнування асфальтного покриття на трасі.[3] Найджел Менселл та його напарник по команді Еліо де Анджеліс зайняли перший ряд стартової решітки, кваліфікувавшись першим і другим відповідно.[4] Це сталося вперше після Гран-прі Нідерландів 1978 року, коли обидва боліди Lotus займали перші дві позиції на старті.[5] Гонка, яка мала тривати 68 кіл, була перервана через обмеження в дві години, передбачені регламентом, коли лідер, Кеке Росберг, перетнув фініш на 67-му колі, подолавши 261,367 км за 2 год 1 хв, із середньою швидкістю 129,201 км/год.[2] Найджела Менселл втратив свідомість, намагаючись доштовхати до фінішу свій зламаний Lotus-Renault, але був класифікований шостим.[2] Лише вісім пілотів із двадцяти п'яти завершили гонку, чотирнадцять пілотів зійшли через зіткнення з бар'єрами.[2] Тріумф Росберга приніс першу перемогу для двигунів Honda після повернення в Формулу-1.[3]

Гнітюча спека була однією із причин того, що гонка 1984 року стала першим і єдиним Гран-прі Далласа, що увійшов до календаря Формули-1. Наступного року гонка в Далласі була замінена на Гран-прі Австралії. Формула-1 повернулася до штату Техас в 2012 році, для проведення Гран-прі США на новоствореній Трасі Америк.[6]

Trans-Am[ред. | ред. код]

У 1988 році Гран-прі Далласа знову з’явилося в гоночному календарі, але не Формули-1, а американського чемпіонату спорткарів Trans-Am. Гонка була проведена знову в Фейр-Парку на модифікованій і скороченій трасі, що раніше використовувалася Формулою-1.[7] У 1989 році гонку було перенесено на трасу, що розташовувалась на злітно-посадкових смугах аеропорту Еддісон, у північному передмісті Далласа.[8]

У 1993 році гонку знову перенесли на трасу, розташовану на стоянці арени Reunion.[9] В 1996 році було проведено останній Гран-прі Далласа, а перемогу в ньому здобув канадець Рон Фелловс.[10]

Переможці Гран-прі Далласа[ред. | ред. код]

Рожевим фоном вказані перегони, які не входили до Чемпіонату Світу Формули-1.

Рік Пілот Конструктор Траса Клас Звіт
1984 Фінляндія Кеке Росберг Williams-Honda Фейр-Парк Формула-1 Звіт
1985
–
1987 		Не проводилося
1988 США Герлі Гейвуд Audi Фейр-Парк Trans-Am Звіт
1989 США Дорсі Шредер Ford Аеропорт Еддісон Trans-Am Звіт
1990 США Ірв Гоерр Oldsmobile Аеропорт Еддісон Trans-Am Звіт
1991 США Ірв Гоерр Oldsmobile Аеропорт Еддісон Trans-Am Звіт
1992 Не проводилось
1993 США Джек Болдвін Chevrolet Арена Reunion Trans-Am Звіт
1994 Канада Рон Фелловс Ford Арена Reunion Trans-Am Звіт
1995 Не проводилось
1996 Канада Рон Фелловс Chevrolet Арена Reunion Trans-Am Звіт
Джерело:[11][12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Circuits Dallas. www.grandprix.com. Процитовано 29 липня 2023.
  2. ↑ а б в г F1's wildest ever race? - 9 reasons Dallas ‘84 will never be forgotten. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
  3. ↑ а б USA 1984 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 29 липня 2023.
  4. ↑ United States GP, 1984. www.grandprix.com. Процитовано 29 липня 2023.
  5. ↑ Dutch GP, 1978. www.grandprix.com. Процитовано 29 липня 2023.
  6. ↑ US Grand Prix returns to F1 in 2012. www.autosport.com (англ.). 25 травня 2010. Процитовано 29 липня 2023.
  7. ↑ GRAND PRIX ’88. D Magazine (амер.). 1 квітня 1988. Процитовано 29 липня 2023.
  8. ↑ Pitts, William (19 січня 2021). Dallas Once Hosted A Formula 1 Grand Prix And It Was A Disaster. Sportscasting | Pure Sports (амер.). Процитовано 29 липня 2023.
  9. ↑ 1993 Grand Prix of Dallas - The Third Turn. www.thethirdturn.com (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
  10. ↑ 1996 Grand Prix of Dallas presented by Exxon SuperFlo - The Third Turn. www.thethirdturn.com (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
  11. ↑ Higham, Peter (1995). Fair Park. The Guinness Guide to International Motor Racing. London, England: Motorbooks International. с. 452. ISBN 978-0-7603-0152-4 — через Internet Archive.
  12. ↑ SCCA Pro Racing Archives. Архів оригіналу за 19 серпня 2010. Процитовано 15 листопада 2008.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гран-прі Далласа
Сезон 2024
Минулі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гран-прі_Далласа&oldid=40643762