Гринів Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
д-р Михайло Гринів
Гринів Михайло Васильович
Народився 1886(1886)
с. Долина, нині Тлумацький район
Помер 21 квітня 1940(1940-04-21)
Чортків
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Національність українець
Діяльність адвокат
Alma mater Карлів університет
Партія УНДО
Конфесія УГКЦ

д-р Михайло Васильович Гринів (1886, с. Долина, нині Тлумацький район — 21 квітня 1940) — український адвокат, громадсько-політичний діяч. Доктор права, голова Бучацького повітового комітету УНДО, розстріляний без суду (секретна постанова ЦКВКП(б) від 5.03.1940); реабілітований 16 травня 1991 року (13329, 3531)[1]. Перша жертва більшовицького терору в Бучачі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в 1886 році в с. Долина (нині Тлумацький район, Івано-Франківська область, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина).

Навчався у сільських школах в Долині, Олеші, потім у Тлумачі, Станіславові, також у Львівському університеті[2]. Доктор права з 1924 року. Закінчив правничий факультет Карлового університету.

На початку Першої світової війни мобілізований до лав війська Австро-Угорщини, воював на італійському фронті, де потрапив у полон. У 1920 році з Італії повернувся до Праги, де пізніше при університеті захистив наукову роботу на здобуття ступеня доктора права. Після цього одружився. Адвокатську практику проходив у Тлумачі в канцелярії д-ра Івана Макуха.

Основний період діяльності — 1926—1939 роки: в Бучачі відкрив адвокатську канцелярію, часто захищав та консультував селян-українців, українські організації. У 1930-их роках став активним діячем українських організацій Бучаччини: Голова Надзірної ради Повітового Союзу Кооператив, директором Українського кредитового банку, головою повітової ланки УНДО, член управ товариств «Просвіта», «Рідна школа», Українське Міщанське Братство. Після початку так званої пацифікації 16 жовтня 1930 його в останній момент попередив доброзичливий сусід, тому п. Михайло ледь встиг вистрибнути через вікно в сад.

Як голова місцевого гуртка 20 вересня 1931 відкрив ювілейне свято, що відбувалося на подвір'ї монастиря оо. Василіян, приурочене до 50-річчя товариства «Рідна школа»[3].

Перший відомий діяч Бучача, арештований більшовиками 27 вересня 1939 — на свято Чесного Хреста. Після того, коли тюрма у Бучачі переповнилась, навесні 1940 року його перевели до тюрми у Чорткові, звідки написав дружині заспокійливий лист. Розстріляний НКВД у квітні 1940, за даними п. Орести Синенької, в околицях Чорткова, за даними О. Клименка — у Чорткові.[2] Сім'ю депортували.

Реабілітований у 1991 році. У травні 1994 року Товариство «Пошук» у Львові і поляки — працівники прокуратури Польщі з Варшави (зокрема, п. Ядвіга Урбанська) змогли отримати списки 3435 осіб, яких за указом від 5 березня 1940 розстріляли в різних тюрмах Західної України (також Остап Сіяк, Вінцентій Урбанський). Місце поховання поки невідоме.

Сім'я[ред. | ред. код]

могила Дзвіночки Гринів серед поховання родини Рогозинських, цвинтар Федір, Бучач
табличка Дзвіночки Гринів

Дружина — Стефанія з Рогозинських (1894—1976), донька посадника Бучача Климентія Рогозинського. Діти:

  • Дзвенислава, Дзвіночка (1922—1930, похована на міському цвинтарі у Бучачі поміж Климентієм та Меланією Рогозинськими)
  • Богуслава, чимало років розшукувала батька, зокрема, сама була в канцелярії Сталіна, отримувала відповідь, що М. Гринів до кримінальної відповідальності … не притягався),
  • Ігор.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гринів Михайло Васильович… — С. 585.
  2. а б Клименко О. Гринів Михайло Васильович… — С. 415.
  3. Свята «Рідної школи» // Діло. — 1931. — Ч. 225 (12281) (8 жовтня). — С. 2.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]