Громов Євген Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Громов Євген)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Громов Євген Володимирович
Основна інформація
Дата народження 2 січня 1973(1973-01-02) (51 рік)
Місце народження Вовковинці, Деражнянський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна
Професії піаніст
Інструменти фортепіано

[1]Євген Володимирович Громов (нар. 2 січня 1973) — український піаніст, лауреат премій ім. Л. Ревуцького (1998), «СтАРТ» (2003).

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився у смт Вовковинці на Хмельниччині в родині музиканта. Музиці почав навчатися в сім років під керівництвом О. Склярової. З 1987 по 1991 рр. навчався в КССМШ ім. Лисенка, з 1991-96 — в НМАУ ім. Чайковського.

У репертуарі піаніста переважає сучасна українська та закордонна музика. Виконавська діяльність Є. Громова суміщається з просвітительською — так, у 2002—2004 рр. разом з композитором С. Пілютиковим він прочитав курс лекцій «Музика ХХ сторіччя» (Спілка композиторів України). 7 грудня 2005 року в Національній музичній академії ім. П. І. Чайковського провів виконавсько-аналітичний майстер-клас на тему «Контрольована алеаторика та принципи її виконавського втілення на прикладі Третьої сонати для фортепіано П'єра Булєза (Франція)». 27 лютого — 3 березня 2006 р. провів цикл творчих майстерень «Київський авангард 1960-х років» (школа Б. М. Лятошинського) в Національній музичній академії ім. П. І. Чайковського.

Євген Громов здійснив понад 70 світових та українських прем'єр. Співпрацював з багатьма українськими композиторами. Записав на компакт-диски фортепіанні твори Р. Ваґнера, А. Шенберґа, А. Берґа, А. Веберна, Л. Ревуцького, Л. Грабовського, В. Годзяцького, В. Сільвестрова, В. Губи, Є. Станковича, П. Соловкіна, В. Загорцева, С. Крутикова, О. Кнайфеля, П. Булєза (TNC Recording, США).

Із 1993 року виступав на фестивалях «Київ Мюзик Фест», «Музичні прим'єри сезону» «Форум музики молодих» та ін. Концертує в Росії, Польщі, Білорусі, Італії, Швейцарії, Нідерландах, Франції.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Викриття кордонів, Євген Громов | КРИТИКА. krytyka.com (укр.). Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.