Національна спілка композиторів України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

50°26′29″ пн. ш. 30°30′59″ сх. д. / 50.44139° пн. ш. 30.51639° сх. д. / 50.44139; 30.51639

Будинок по вулиці Пушкінській, 32, де розташована Національна спілка композиторів України

Національна спілка композиторів України (НСКУ) — творча громадська організація, яка об'єднує професійних композиторів і музикознавців України, що працюють в музиці академічного напрямку. Налічує понад 440 членів (з них понад 280 — композитори). Організаційна структура НСКУ включає 10 регіональних організацій: Київська, Львівська, Івано-Франківська, Одеська, Кримська (у Сімферополі), Дніпровська, Харківська, Донецька й Закарпатська та 5 осередків: Полтавський, Дрогобицький, Волинський, Миколаївський, Луганський.

До НСКУ приймаються композитори та музикознавці з повною спеціальною вищою освітою, які мають на момент вступу до організації власний творчий доробок.

Історія[ред. | ред. код]

Передісторія Спілки композиторів України сягає 1922 року, коли було створено Всеукраїнське музичне товариство імені М. Д. Леонтовича. У 1928 році ця організація отримала назву «Всеукраїнське товариство революційних музик», а у листопаді 1932 на основі постанови ЦК ВКП(б) «Про перебудову літературно-художніх організацій» на місці ліквідованого Всеукраїнського Товариства Революційних Музик була створена Спілка радянських музик України. Саме ця дата вважається точкою відліку існування Спілки композиторів.

У складі Спілки композиторів поступово створюються обласні спілки: Харківська (з 1932), Одеська (з 1937) і Львівська (з 1940). У 1939 році Спілка радянських музик України була перейменована у Спілку радянських композиторів України, а в 1959 році — в Спілку композиторів України.

На 1968 рік СКУ налічувала разом 161 члена (120 композиторів і 41 музикознавець). З 1972 року разом з Міністерством культури і Музичним товариством УРСР, Спілка композиторів видає журнал «Музика», який вважається наступником журналів «Музика» (1923—1927), «Музика — Массам» (1928—1931) і «Радянська музика» (1933—1941). При СКУ існувала філія Музичного фонду СРСР.

У різні роки Спілку композиторів України очолювали:

Сучасність[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Флешмоб українських композиторів, 11 грудня 2015

Станом на 2008 рік НСКУ налічує понад 400 членів, серед яких 17 народних артистів України, 54 заслужених діячів мистецтв України, 16 лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, 6 академіків та 3 члена-кореспондента Академії мистецтв України, 35 докторів наук, 59 професорів, 20 лауреатів Премії ім. М. В. Лисенка, 15 лауреатів Премії ім. Б. М. Лятошинського, 15 лауреатів Премії ім. Л. М. Ревуцького тощо. За особливі досягнення 10 митців нагороджені Відзнакою Президента України Орденом «За заслуги» ІІІ ступ., 1 — орденом Ярослава Мудрого, 1 — орденом Княгині Ольги.

Щорічно НСКУ та її регіональні організації проводять фестивалі сучасної академічної музики, такі як «Київ Музик Фест», «Прем'єри сезону», «Форум музики молодих» (Київ), «Два дні й дві ночі нової музики» (Одеса), «Контрасти» (Львів), «Дніпровські зорі» (Дніпро) та інші.

У 1998 році Спілка композиторів України отримала статус національної. 2005 року тодішні очільники спілки Євген Станкович та Мирослав Скорик були визнані гідними звання Героя України. 3-4 листопада 2007 року НСКУ відзначала 75-річчя з дня заснування. З 2010 року Національну спілку композиторів очолює композитор Ігор Щербаков.

Після Революції гідності всупереч очікуванням мистецької еліти, умови існування Спілки композиторів лише ускладнилися. У зверненні Голів творчих спілок до Президента й уряду йдеться про непомірні виклики для існування творчих спілок, що тягнуть за собою підвищення комунальної платні, плати за землю[1]. 2015-го у Державному бюджеті України в порівнянні з попереднім роком фінансування національних спілок скоротили наполовину, в результаті чого НСКУ опинилася перед загрозою втрати приміщення[2].

Будівля Національної спілки композиторів України[ред. | ред. код]

З кінця 1960-х років НСКУ міститься у двоповерховому будинку по вул. Толстого, 32. До революції 1917 року тут працювала приватна музична школа композитора Констаніна-Казімежа Регаме. В роки революції тут зупинявся брат В. І. Леніна Дмитро Ульянов, завдяки чому будинок було проголошено історичною пам'яткою. За часів незалежності України в умовах недоотримання фінансування Спілкою композиторів фінансування київська влада планомірно здійснює кроки, спрямовані на виселення Спілки композиторів з цього приміщення. В 1990-ті роки у спілки було відібрано кафе, у 2000-х спілка вимушена була передати в постійну суборенду нею же заснованому колись ансамблю солістів країни «Київська камерата» другий поверх із концертним залом. Після «революції гідності» спроби відібрати у Спілки композиторів приміщення активізувались у зв'язку з інтересами депутата Київради Леоніда Антоненко, що має в тому ж будинку депутатський офіс[3].

Будинок творчості композиторів[ред. | ред. код]

Будинок творчості композиторів Ворзель, вхід і центральний корпус

На балансі спілки композиторів України є Будинок творчості композиторів, розташований у Ворзелі. Його територія займає площу 11 га, на ній розташовано 21 будинок (дво-трикімнатні з усіма побутовими зручностями) на відстані 150—200 м один від одного, двоповерховий корпус з їдальнею та концертним залом на 120 місць, а також двоповерховий пансіонат на 12 номерів. В радянські часи у будинку творчості такі композитори як Костянтин Данькевич, Георгій Майборода, Андрій Штогаренко, Олександр Білаш, Євген Станкович і багато інших, займалися також піаністи, серед яких Микола Сук та музикознавці.

1998 року відповідно до Постанови Про передачу нерухомого майна творчим спілкам[4] майно будинку творчості композиторів «Ворзель» було передано на баланс Національної спілки композиторів. Незважаючи на фінансові труднощі, до 2011 року в будинку творчості проводилися міжнародні музичні майстер-класи і корнкурси, майстер-класи хореографів, художників «Образование и искусство XXI века» тощо. 2010 року, зі зміною керівництва НСКУ, частину території було продано, а на виручені кошти було заплановано відремонтувати 9 будинків[5]. Роялі з інших будинків були при цьому евакуйовані в теплі приміщення. Існують, однак, свідчення активістів про те, що будинок протягом останніх трьох років прийшов у цілковитий занепад[6]

Члени НСКУ[ред. | ред. код]

Див. також:

Композитори[ред. | ред. код]

Музикознавці[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Звернення голів творчих спілок до Президента України, прем"єр-міністра та народних депутатів
  2. ↑ Спілка композиторів під загрозою знищення: Леонід Грабовський — Миколі Княжицькому
  3. ↑ Леонід Антоненко. day.kyiv.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 18 квітня 2018. 
  4. ↑ Постанова Про передачу нерухомого майна творчим спілкам
  5. ↑ Будинок творчості композиторів «Ворзель». Проблеми і надії. 
  6. ↑ Ініціативна група "SOS ВОРЗЕЛЬ". 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Національна_спілка_композиторів_України&oldid=24002502