Національна спілка композиторів України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національна спілка композиторів України
NSKU-1.JPG
Будинок НСКУ
Абревіатура НСКУ
Тип творча спілка
Засновано 22 січня 1992 (31 рік)
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Штаб-квартира Київ, вулиця Євгена Чикаленка, 32[1]
50°26′29″ пн. ш. 30°30′59″ сх. д. / 50.44138889002777404° пн. ш. 30.51638889002778043° сх. д. / 50.44138889002777404; 30.51638889002778043Координати: 50°26′29″ пн. ш. 30°30′59″ сх. д. / 50.44138889002777404° пн. ш. 30.51638889002778043° сх. д. / 50.44138889002777404; 30.51638889002778043
Місце діяльності Україна
Директор Щербаков Ігор Володимирович
Членів 452 (станом на 17 жовтня 2020)[1]
Код ЄДРПОУ 00015776
Вебсайт: composersukraine.org
Map
CMNS: Національна спілка композиторів України у Вікісховищі

Національна спілка композиторів України (НСКУ) — творча громадська організація, що об'єднує професійних композиторів і музикознавців музики академічного напрямку України.

Історія[ред. | ред. код]

Історія спілки бере початок 1922 року, коли було створено Всеукраїнське музичне товариство імені М. Д. Леонтовича[2], що 1928 року дістало назву Всеукраїнське товариство революційних музик[3][4], замість якого в листопаді 1932 й було створено Спілку радянських музик України (СРМУ)[3] — подія, що й вважається точкою відліку існування сучасної спілки[5].

Поступово створювались підрозділи, що іменувалися секціями або обласними спілками: Харківська (з 1932), Одеська (з 1937) та Львівська (з 1940)[3]. У 1939 році Спілку радянських музик України було перейменовано у Спілку радянських композиторів України (СРКУ), що у 1941 році вже налічувало 150 осіб, а в 1957 році — в Спілку композиторів України (СКУ)[6].

Станом на 1968 рік СКУ налічувала разом 161 члена (120 композиторів і 41 музикознавець). З 1972 року спільно з Міністерством культури і Музичним товариством УРСР, Спілка композиторів видає журнал «Музика». При СКУ існувала філія Музичного фонду СРСР[7].

За спогадами М.Черкашиної-Губаренко, Спілка композиторів була створена як інструмент ідеологічного контролю і виконувала роль первинної ланки, на рівні якої визначалася ціннісна ієрархія написаних творів, а також будувалася жорстка ієрархічна структура самого композиторського середовища, при цьому цілий ряд бар'єрів, які належало подолати молодому композитору, щоб увійти у елітний клас членів спілки і зайняти там певне місце[8].

« У самій спілці існували свої методи регуляції творчого життя. Різні групи одержували різну вагу в очах партійного керівництва всіх рівнів, від секретарів з ідеологічних питань райкомів, обкомів до Центрального комітету партії. Розподіл по групам мав кілька окремих рівнів. Вся спілчанська маса поділялася на керівників і рядових членів. Хто попадав до складу правління, тим більше – ставав секретарем або головою спілки, перетворювався в очах партійних ідеологів на передовий спілчанський загін, який повинен був втілювати офіційну політику і здійснювати ідеологічне спрямування всієї роботи спілки. У сферу впливу керівної верхівки попадали серед іншого такі функції, як розподіл матеріальних благ, рекомендації нових творів до виконання і подальшої пропаганди. Ясно, що творам секретарів надавалася перевага при оформленні державних замовлень, при формуванні концертних програм. Вони першими одержували почесні звання, премії і нагороди, входили до складу різних рад, комітетів, колегій, тобто мали змогу активно впливати на загальну картину і державну культурну політику, формувати громадську думку[8] »


Сучасність[ред. | ред. код]

Організаційна структура включає 10 регіональних організацій: Київська, Львівська, Івано-Франківська, Одеська, Кримська (у Сімферополі), Дніпровська, Харківська, Донецька й Закарпатська та 5 осередків: Полтавський, Дрогобицький, Волинський, Миколаївський, Луганський[9].

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Флешмоб українських композиторів 11 грудня 2015 на YouTube

Щорічно НСКУ та її регіональні організації проводять фестивалі сучасної академічної музики, такі як «Київ Музик Фест»[10], «Прем'єри сезону», «Форум музики молодих» (Київ), «Два дні й дві ночі нової музики» (Одеса), «Контрасти» (Львів)[11].

У 1998 році Спілці композиторів було надано статус національної[12].

Після Революції гідності всупереч очікуванням, умови існування спілки лише ускладнилися[13] — 2015 року держава суттєво скоротила фінансування, що призвело до загрози її виселення зі свого історичного приміщення[14].

Станом на 2020 рік склад налічує понад 450 членів (з них понад 290 — композитори та понад 160 — музикознавці), суттєва частина яких отримала найвищі державні нагороди, наукові ступені та вчені звання. До спілки приймаються виключно композитори та музикознавці з суттєвим творчим доробком, що сприяє розвитку національної музичної культури України[1].

Керівництво[ред. | ред. код]

Протягом існування спілки під різними назвами її очолювали[2]:

ПІБ Роки головування
Борис Лятошинський 1939—1941
Костянтин Данькевич 1941, 1956—1967
Левко Ревуцький 1944—1948
Григорій Верьовка 1948—1952
Пилип Козицький 1952—1956
Георгій Майборода 1967—1969
Андрій Штогаренко 1969—1989
Євген Станкович 1990—1992, 2004—2010 (співголова)
Михайло Степаненко 1992—2004
Мирослав Скорик 2004—2010 (співголова)
Ігор Щербаков 2010—

Будівлі[ред. | ред. код]

З кінця 1960-х років НСКУ міститься у двоповерховому будинку на вул. Євгена Чикаленка, 32. До революції 1917 року тут працювала приватна музична школа композитора Констаніна-Казімежа Регаме. В роки революції тут зупинявся брат В. І. Леніна Дмитро Ульянов, завдяки чому будинок було проголошено історичною пам'яткою. За часів незалежності України в умовах недоотримання Спілкою композиторів фінансування київська влада планомірно здійснює кроки, спрямовані на виселення Спілки композиторів з цього приміщення. В 1990-ті роки у спілки було відібрано кафе, у 2000-х спілка вимушена була передати в постійну суборенду нею ж заснованому колись ансамблю солістів країни «Київська камерата» другий поверх із концертним залом. Після Революції гідності спроби відібрати у Спілки композиторів приміщення активізувались.[15]

Будинок творчості композиторів Ворзель, вхід і центральний корпус

На балансі спілки композиторів України є Будинок творчості композиторів, що у Ворзелі, — територія, де на площі у 11 га розташовані 23 спеціалізовані споруди. Свого часу його відвідували композитори Костянтин Данькевич, Георгій Майборода, Андрій Штогаренко, Олександр Білаш, Євген Станкович[16], піаніст Микола Сук та багато інших[17]. 1998 року відповідно до постанови про передачу нерухомого майна творчим спілкам майно будинку творчості композиторів «Ворзель» було передано на баланс Національної спілки композиторів[18]. Незважаючи на фінансові труднощі, до 2011 року в будинку творчості проводилися міжнародні музичні майстер-класи і конкурси, майстер-класи хореографів, художників «Образование и искусство XXI века» тощо. 2010 року, зі зміною керівництва НСКУ, частину території було продано, а на виручені кошти було заплановано відремонтувати 9 будинків[19]. Роялі з інших будинків були при цьому евакуйовані в теплі приміщення. 2013 року Будинок творчості композиторів «Ворзель» остаточно припинив свою діяльність, а споруди зазнали руйнувань[20].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в СУЧАСНА СПІЛКА. Національна спілка композиторів України. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020. «На даний час у лавах Спілки перебуває 452 члени (290 композиторів та 162 музикознавця). Про значний внесок членів Спілки композиторів у розвиток національної культури свідчить той факт, що серед членів Спілки – 2 Герої України, 21 народних артиста України, 66 заслужених діяча мистецтв України, 16 лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, 5 академіків та 8 членів-кореспондентів Академії мистецтв України, 36 докторів наук, 63 професора, 37 лауреатів Премії ім.М.В.Лисенка, 23 лауреата Премії ім. Б.М.Лятошинського, 25 лауреатів Премії ім. Л.М.Ревуцького, 17 лауреатів Премії ім.В.С.Косенка тощо. За особливі досягнення 18 митців нагороджені Відзнакою Президента України Орденом “За заслуги” ІІІ ступ., 4 – орденом Ярослава Мудрого, 5 – орденом Княгині Ольги...членами НСКУ можуть бути композитори і музикознавці - професіонали зі спеціальною вищою освітою, творча діяльність яких, маючи самостійну художню та наукову цінність, сприяє розвитку національної музичної культури України...Контакти: вул. Пушкінська, 32 01004, м.Київ Україна» 
  2. ↑ а б Невінчана, Т. С. Композиторів України Національна спілка. Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020. 
  3. ↑ а б в НСКУ :: Історія Спілки. Національна спілка композиторів України. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020. 
  4. ↑ Ткачова Л.I. Всеукраїнське товариство революційних музикантів [Архівовано 3 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  5. ↑ Невінчана, Тамара. Нотатки з нагоди ювілею. Національна спілка композиторів України. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020. 
  6. ↑ Валентина Кузик (2016). ПРАГНЕННЯ ТВОРЧОГО ЄДНАННЯ (назустріч 85-­річчю створення Національної спілки композиторів України). Українське мистецтвознавство (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України) 16: 151,155. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 26 жовтня 2020. «Творче громадське об’єднання фахових композиторів і музикознавців у ХХст. мало кілька назв: з1932року– Спілка радянських музик України (СРМУ), з1939року– Спілка радянських композиторів України (СРКУ), з1957року– Спілка композиторів України (СКУ), з1998року й донині– Національна спілка композиторів України (НСКУ)...Уже 20–24квітня 1941року від-бувся Другий з’їзд СРКУ (налічувала вже 150осіб), на якому обговорювалися творчі плани, але всі задуми було перервано війною 1941–1945років.» 
  7. ↑ НСКУ :: Історична довідка. composersukraine.org. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021. 
  8. ↑ а б Черкашина-Губаренко М. Українська музика у сучасному медіа-просторі: фрагменти і коментарі [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Мистецтвознавство України. 2009. Вип. 10. С. 78-82.
  9. ↑ НСКУ :: Г О Л О В Н А. Національна спілка композиторів України. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020. 
  10. ↑ Про внесення змін до Положення про Міжнародний фестиваль «Київ Музик Фест» Мінкультури України; Наказ від 26.07.2013 № 696. Міністерство культури. 13 серпня 2013. Архів оригіналу за 27.12.2013. Процитовано 2 вересня 2013. 
  11. ↑ ГОЛОВНІ ФЕСТИВАЛІ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ. Національна спілка композиторів України. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 24 листопада 2020. «ХХХІ Фестиваль "Київ Музик Фест-2020"...Київські музичні прем"єри 2019...МУЗИЧНІ ПРЕМ"ЄРИ СЕЗОНУ - 2017...ХХ Міжнародний фестиваль сучасної музики КОНТРАСТИ (Львів)...ДВА ДНІ ТА ДВІ НОЧІ НОВОЇ МУЗИКИ...ХІІ МІЖНАРОДНИЙ ФОРУМ МУЗИКИ МОЛОДИХ...Фестиваль "ФАРБОТОНИ" (Канів)» 
  12. ↑ Постанова. Про надання статусу національних деяким всеукраїнським творчим спілкам. zakon.rada.gov.ua. Кабінет міністрів України. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2020. 
  13. ↑ Звернення голів творчих спілок до Президента України, прем'єр-міністра України та народних депутатів України. Національна спілка композиторів України. 17 листопада 2014. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020. 
  14. ↑ Леонід Грабовський (11 лютого 2015). Спілка композиторів під загрозою знищення: Леонід Грабовський — Миколі Княжицькому. Національна спілка кінематографістів України. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 22 березня 2015. 
  15. ↑ Ігор Щербаков (16 квітня 2018). З інструментами – на вихід!. День (газета). Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 18 квітня 2018. 
  16. ↑ Наказненко, Олександр (7 жовтня 2019). Небайдужі люди прибирали у Будинку творчості композиторів, що у Ворзелі. zora-irpin.info (uk-ua). Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020. 
  17. ↑ Полянська, Юлія (4 жовтня 2019). Продати неможна відновити: пристрасті довкола легендарного Будинку творчості композиторів у Ворзелі. zora-irpin.info (uk-UA). Архів оригіналу за 5 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2020. 
  18. ↑ Постанова Про передачу нерухомого майна творчим спілкам. Верховна Рада України. 10 липня 1998. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2021. 
  19. ↑ Данута Костура (2011-03). Будинок творчості композиторів «Ворзель». Проблеми і надії.. imounr.org.ua. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 8 червня 2014. 
  20. ↑ Данута Костура. Врятувати «батьківщину» «Роксолани» [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «Західне Передмістя Києва» № 3 (53) 25 січня 2013

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Національна_спілка_композиторів_України&oldid=38806922