Сильвестров Валентин Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сильвестров Валентин Васильович
фотографія
Основна інформація
Дата народження 30 вересня 1937(1937-09-30) (77 років)
Місце народження Київ
Професія композитор
Нагороди Народний артист України — 1989Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1995

Валенти́н Васи́льович Сильве́стров (*30 вересня 1937, Київ) — український композитор.

Творчий шлях[ред.ред. код]

Закінчив Київську державну консерваторію (тепер Національна музична академія України) за фахом композиція в 1963 р. по класу Б. Лятошинського.

З 1960-х років музика Сильвестрова звучить на міжнародних фестивалях, його твори виконують Ґ. Кремер, О. Любимов, І. Монігетті, О. Рудін, Г. Рождественський та інші. Твори Сильвестрова виходять друком у багатьох престижних видавництвах Заходу, в тому числі «Бєляєв-Петерс».

В 1960-ті роки В.Сильвестров входить до творчої групи «Київський авангард», представники якої всупереч жорсткому тиску з боку захисників панівної в СРСР естетики соцреалізму, відкривають нову сторінку історії української музики, орієнтуючись на нові стильові течії та опановуючи сучасними композиторськими техніками західноєвропейської музики. Зокрема композитор використовує в своїх творах додекафонію, алеаторику, сонористику. Характерним драматургічним принципом стає хвильова драматургія.

В 1970-ті композитор поступово відмовляється від традиційних технік авангарду, орієнтуючись на постмодернізм. Сам автор називає свій стиль «мета-музикою» (метафорична музика). В музиці цього періоду переважають медитативні, споглядальні настрої. Чільне місце займає характерне постмодернізму звернення до стилів минулих епох (див. приклад № 2 — «Кіч-музика» (1977)).

Характерною рисою стилю Сильвестрова стає постлюдійність, характерною драматургічною рисою стає превалювання періодів спаду та diminuendo, на різних рівнях композиційної структури прослідковується характерна постмодерновій парадигмі невизначеність. Характерною особливістю фактури стає наявність звукової педалі, фону, в рамках якого виникають окремі знаки алюзій.

Ще однією важливою парадигмою постмодерну, що прослідковується у творчості Сильвестрова є невизначеність. Невизначеність проявляється як відсутності чітких композиційних схем, певній спонтанності мислення, так і на рівні ритмоструктур, інтонаційних побудов і звучання загалом, що нерідко межує з тишою.

Громадянська позиція[ред.ред. код]

Валентин Сильвестров підтримував акції протесту в Києві 2004 і 2013-14 років, що пояснював так: «Я все ж таки, як і будь-яка інша творча людина, більше індивідуаліст по своїй природі. Але наступає такий момент, коли просто неможливо не вийти. Коли так відверто доводять людей своїми мерзенними діями, притому глобально, що виникає таке обурення, що ти буквально втрачаєш розум...»[1] При цьому чинну владу характеризував як "підлоту":

« Дії влади для українців виглядають негарно. Схаменіться! Для нормальної людини видно, яка це підлота. Тут вже великими буквами написано, що це ПІДЛОТА. [2]  »

. Стихійне повалення пам'ятнику Леніна в Києві В. Сильвестров описував так:

« Пам’ятник знесли — це сумнівне досягнення революції, але досягнення. Влада ж змогла демонтувати пам’ятник Леніну на Майдані, могла б і цей так само спокійно прибрати. І помістити його в музей, бо він, можливо, має якусь скульптурну цінність. Це для кого його ставили, для комуністів? Адже пам’ятників Сталіну в Києві немає жодного. Навіщо ж тоді Леніну залишили, чим він кращий? Він обіцяв селянам землю і заводи, а вийшло смертовбивство суцільне. І цій людині пам’ятник встановлювати?[2]  »

Будучи російськомовним у побуті[3], Сильвестров є палким шанувальником української, і дає такі порівняльні характеристики української та російської мов:

« Я ще за радянських часів у Львові помітив, що коли ти перебуваєш в українській мові, в цій стихії, то раптом думки забарвлюються якось інакше. Коли переходиш із російської на українську, з’являється відчуття новизни відтінків, мова ніби з якимось цікавим вибриком, а коли, навпаки, з української на російську, то остання спочатку здається якоюсь прісною, по-лакейському вихолощеною [4]  »
« Українська забарвленіша, російська – прозоріша. Різкий перехід із російської на українську чи ­навпаки – небажаний. Це різні системи. Наші філософські ­думки матимуть різний сенс залежно від мови. Візьміть для прикладу ­слова "божевільний" – як вільний від Бога, та "сумасшедший" – як технологічний процес. В українському варіанті звучить зі співчуттям, на відміну від російського.[3]  »

Нагороди[ред.ред. код]

Валентин Сильвестров — лауреат Міжнародної премії ім. С.Кусевицького (США1967), Міжнародного конкурсу композиторів «Gaudeamus» (Нідерланди, 1970), Державної премії України ім. Т.Шевченка (1995), Народний артист України (1989). Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеню (1997), Ярослава Мудрого V ступеню (2007). Почесний доктор honoris causa Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2011).

У творчому доробку автора[ред.ред. код]

(джерело інформації: мультимедійна база даних «Нова музика України»)

для оркестру[ред.ред. код]

  • 7 симфоній (в тому числі 3-я «Есхатофонія»);
  • «Класична увертюра»;
  • «Гімн»

для солістів з оркестром[ред.ред. код]

  • «Медитація» для віолончелі і симф. оркестру;
  • «Монодія» (для фортеп'яно і симф.оркестру);
  • «Exegi monumentum» на вірші О. С. Пушкіна для баритона і симф. оркестру;
  • «Посвята» для скрипки і симф. оркестру;
  • «Метамузика» для фортеп'яно і симф. оркестру;
  • «Постлюдія» для фортеп'яно і симф. оркестру;
  • «Вісник» для фортеп'яно і струнних.

для камерного оркестру[ред.ред. код]

  • «Спектри»,
  • Поема пам'яті Лятошинського,
  • Серенада,
  • Інтермеццо
  • «Епітафія» для ф-но та струнного оркестру;
  • Осіння серенада для сопрано і камерного оркестру


для хору[ред.ред. код]

  • Три Алілуї*
  • Піснеспіви на слова Шевченка"

Псалом на сл. Давіда *Господь-то мій пастир"

  • Реквієм для Лариси
  • Кантати: на вірші Т.Шевченка,
  • на вірші Ф.Тютчева та О.Блока,
  • "Лісова музика",
  • "Ода солов'ю",
  • Диптих,
  • Елегія


камерна музика[ред.ред. код]

  • 2 струнних квартети; Квартет-пікколо;
  • Квінтет;
  • "Містерія" для альт.флейти та ударних;
  • тріо для флейти, труби та челести;
  • "Проекція на клавесин, вібрафон та дзвони"
  • "Драма" для скрипки, віолончелі та ф-но
  • Соната для віолончелі та ф-но
  • 3 постлюдії
  • Пост скриптум для скрипки та ф-но
  • Епітафія Л.Б. для альта і ф-но
  • Містеріозо для кларнету
  • Елегія для віолончелі


Для фортепіано соло[ред.ред. код]

  • 3 Сонати
  • Сонатина
  • Класична соната
  • 5 п'єс
  • Тріада
  • Елегія
  • "Дитяча музика"


Для голосу з фортепіано[ред.ред. код]

  • 2 романси на вірші О.Блока
  • "Тихі пісні"
  • "Прості пісні"
  • "Старовинна балада"
  • "Ступені"
  • "Кіч-пісні"
  • 4 пісні на слова Мандельштама


музика до кінофільмів[ред.ред. код]

  • "Білі хмари" (1968)
  • "Карантин" (1968)
  • "Єралашний рейс" (1977)
  • "Незрима робота" (1979)
  • "Пробивна людина" (1979)
  • "Грачі" (1982)
  • "Не було б щастя" (1983)
  • "Наближення до майбутнього" (1986)
  • "Сад Гетсиманський" (1993)
  • "Чеховские мотивы" (2002, реж. К. Муратова)
  • "Настройщик" (2004, реж. К. Муратова)[5]
  • "Час прощання" (2005, реж. Франсуа Озон)


Музичні приклади[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Павлишин С. Валентин Сильвестров.- К.: Муз. Україна, 1989.
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • А.Ильина. Постмодернистические тенденции в музыке В.Сильвестрова.// Українське музикознавство. Вип..33 — К.2004
  • О.Михайлова. Про структурно-семантичний інваріант симфоній В.Сильвестрова // Українське музикознавство Вип. 28 — К.1998
  • В.Сильвестров на сторінці МІЦ
  • Авангард в украинской музыке 1960-х годов(рос.)
  • Опанасюк О. П. Творчість В.Сильвестрова в контексті інтенціональної форми художнього образу // Українське мистецтвознавство. Вип. 5. — К.: ІМФЕ, 2004. — С. 76-81.
  • Опанасюк О. П. Про інтенціональний стиль в музичному мистецтві. На матеріалі Другої сонати для фортепіано В.Сильвестрова // Київське музикознавство. Вип. 25. — К., 2007. — С. 66-76.
  • Опанасюк О. П. «Дочекатися музики» В.Сильвестрова: інтенціональний зріз // Мистецтвознавчі записки: Збір. наук. праць. — Вип. 20. — К. : Міленіум, 2011. — С. 38-47.
  • В.Сильвестров. Дочекатися музики. Лекції — бесіди. За матеріалами зустрічей, організованих Сергієм Пілютиковим. — К.: Дух і літера, 2011. — 376 с.

Посилання[ред.ред. код]


[[]]