Гуманність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гума́нність (лат. humanus — людяний) — любов, увага до людини, повага до людської особистості; добре ставлення до всього живого[1]; людяність, людинолюбство. Система установок особистості стосовно людини, групи людей, живої істоти, обумовлена ​​моральними нормами і цінностями, представлена ​​у свідомості переживаннями жалю і реалізована у спілкуванні і діяльності в актах сприяння чи допомоги[2].

У вузькому сенсі гуманність — прагнення не завдавати страждань людині наскільки це можливо[3].

В життєвому і психологічному сенсі гуманність як якість і істотна властивість людини включає в себе:

Без кожної з цих складових — альтруїзму, моральності і сили волі — гуманність немислима і існувати в дії, в дійсності, як реальна і дійсна людяність не може.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гуманність // Великий Енциклопедичний словник. 2000. (рос.)
  2. Гуманність Архівовано 28 жовтень 2014 у Wayback Machine. // С. Ю. Головін. Словник практичного психолога. (рос.)
  3. М. Р. Львов. Cловник антонімів… (рос.)