Гурі (електростанція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гурі
Вид на греблю
7°46′10″ пн. ш. 62°59′19″ зх. д. / 7.76944444447217819° пн. ш. 62.98861111113877342° зх. д. / 7.76944444447217819; -62.98861111113877342Координати: 7°46′10″ пн. ш. 62°59′19″ зх. д. / 7.76944444447217819° пн. ш. 62.98861111113877342° зх. д. / 7.76944444447217819; -62.98861111113877342
КраїнаВенесуела
АдмінодиницяБолівар
Стандіюча
РічкаКароні
Початок будівництва1963
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1978-1986
Основні характеристики
Установлена потужність10 235  МВт
Середнє річне виробництво46 000  млн кВт·год
Тип ГЕСгреблева
Розрахований напір???  м
Характеристики обладнання
Тип турбінрадіально-осьові
Кількість та марка турбін???
Витрата через турбіни27000  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів???
Потужність гідроагрегатів10 × 730 МВт
4 × 180 МВт
3 × 400 МВт
3 × 225 МВт
1 × 340  МВт
Основні споруди
Тип греблібетонна гравітаційна водоскидна
Висота греблі162  м
Довжина греблі1 300  м
Шлюзнема
ЛЕП???
ВласникCVG Electrificación del Caroní, C.A.
Гурі. Карта розташування: Венесуела
Гурі
Гурі
Мапа
Мапа
CMNS: Гурі у Вікісховищі
Панорамний вигляд на дамбу станції

Гу́рі (ісп. Central Hidroeléctrica Simón Bolívar або Represa de Guri) — велика ГЕС в Венесуелі в департаменті Болівар на річці Кароні за 100 км до впадіння в Оріноко, побудований з 1963 по 1969[1].

Офіційна назва — гідроелектростанція імені Симона Болівара (у 1978—2000 роках — імені Рауля Леоні (Central Hidroeléctrica Raúl Leoni[2])).

Гідроелектростанція колись була найбільшою у світі за встановленою потужністю, замінивши ГЕС Гранд-Кулі, але її перевершили бразильська та парагвайська Ітайпу[3].

Історія та дизайн

[ред. | ред. код]
Супутниковий знімок водосховища

У 1961 було розпочато техніко-економічне обґрунтування, проведене Harza Engineering Company[en][4]. Контракт на будівництво заводу отримав міжнародний консорціум із шести фірм, у тому числі чотирьох американських компаній, які беруть участь у Альянсі заради прогресу[en][4][5]. У 1963 почалося будівництво гідроелектростанції Гурі в каньйоні Некуіма[es], приблизно за 100 кілометрів вище за течією від гирла річки Кароні в Оріноко[6]. До 1969 була побудована дамба висотою 106 м і довжиною 690 м з офіційною назвою Central Hidroeléctrica Simón Bolívar (попередня назва Central Hidroeléctrica Raúl Leoni[2] з 1978 по 2000)[7]. Це створило водосховище, яке є найбільшим прісноводним об’єктом у Венесуелі та одним із найбільших рукотворних чорноводних озер, які коли-небудь створювали[8], з рівнем води 215 метрів над рівнем моря[9]. Електростанція мала сукупну встановлену потужність 1750 мегават (МВт)[1]. До 1978 потужність була підвищена до 2065 МВт, що виробляється десятьма турбінами[10].

Оскільки попит на електроенергію зростав дуже швидко, у 1976 розпочався другий етап будівництва: була побудована гравітаційна дамба довжиною 1300 м, ще один водозливний канал і друга електростанція з 10 турбінами по 725 МВт кожна[11]. Це збільшило розміри дамби до 162 м у висоту[12] і до 7426 м (за іншими даними 11409 м)[1] в довжину гребеня. Рівень води піднявся до 272 м[13]:12 а резервуар зріс у розмірі та об’ємі до 138 мільярдів кубічних метрів для зберігання та евакуації паводкової води[1]. Будівля була урочисто відкрита 8 листопада 1986[14].

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Споруда ГЕС почалося в 1963 року, перша черга завершена в 1978, друга в 1986.

Склад споруд ГЕС:

Потужність станції — 10 300 МВт.

У першому машинному залі встановлено 10 агрегатів потужністю по 400 МВт, у другому — 10 агрегатів потужністю по 630 МВт. Максимальна річний виробіток — 46 млрд кВт·год. Напірні споруди ГЕС (повна довжина досягає 7 000 м) утворюють велике водосховище Гурі (Embalse de Guri)[15] протяжністю 175 км, шириною 48 км, площею до 4 250 км² і повним об'ємом 138 км³. Уріз вод водосховища знаходиться на висоті 272 м над рівнем моря.

З 2000 року ведеться реконструкція: до 2007 року замінено 5 турбін і основні компоненты другого машинного залу, з 2007 року ведеться заміна чотирьох агрегатів в першому залі. Стіни другого машинного залу прикрасив венесуельський художник Карлос Круз-Дієз.

Економічне значення

[ред. | ред. код]

Гурі покриває на 65 % потреби Венесуели в електроенергії. Разом з іншими крупними гідроелектростанціями (Каруачи і Макагуа) дозволяє країні виробляти до 82 % електроенергії і половини всієї споживаної енергії в поновлюваному вигляді (при відносно низької енергозабезпеченості господарства країни). Частина електроенергії експортується до сусідньої Колумбії і Бразилії.

Генерація збоїв і відключень

[ред. | ред. код]

Завдяки урядовій політиці, яка діяла з 1960-х щодо мінімізації виробництва електроенергії з викопного палива, щоб експортувати якомога більше нафти, 74% електроенергії Венесуели виробляється з відновлюваних джерел енергії, наприклад гідроелектроенергії[13]:33. Станом на 2006 одна гребля Гурі постачала більше третини електроенергії Венесуели[13]:33 Частина електроенергії, виробленої в Гурі, експортується до Колумбії та Бразилії[13]. Ризики цієї стратегії стали очевидними в 2010, коли через тривалу посуху рівень води був занадто низьким, щоб виробляти достатньо електроенергії для задоволення попиту[16][17]. У січні 2010 року уряд Венесуели запровадив віялові відключення електроенергії для боротьби з низьким рівнем води за греблею через посуху[16].

У квітні 2016 рівень води знову знизився, і уряд оголосив про відключення електроенергії на 4 години на день протягом 40 днів або до стабілізації рівня води[18]. Державним службовцям наказали не приходити на роботу по п'ятницях, президент Мадуро закликав жінок не користуватися фенами, а електроенергія, що постачалася в п'ятнадцять торгових центрів, була нормована[19][20][21]. У 2016 до Великодня було додано три дні, що дозволило на один тиждень припинити роботу державних служб і приватних підприємств[21].

7 березня 2019, незадовго до 17:00 за місцевим часом, гідроелектростанція імені Симона Болівара вийшла з ладу[en], залишивши більшість із 32 мільйонів жителів Венесуели в темряві[22]. Протягом кількох днів після початку відключення було зроблено щонайменше чотири спроби перезапустити ключову підстанцію San Gerónimo B, яка розподіляє 80% електроенергії в країні, але всі не вдалися, і дата відновлення роботи станції не була призначена[23]. Урядові чиновники стверджують, що відключення електроенергії було «актом саботажу», тоді як експерти пояснюють несправність застарілою інфраструктурою та недостатнім обслуговуванням[24].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Guri Dam. Encyclopædia Britannica Online. Encyclopædia Britannica, Inc. 2011. Архів оригіналу за 28 August 2011. Процитовано 29 серпня 2011.
  2. а б Patricia Corrigan; Geoffrey H. Nash (2007). Waterfalls. Infobase Publishing. с. 4–. ISBN 978-1-4381-0671-7.
  3. NATIONAL GEOGRAPHIC. 1992.
  4. а б The Guri Hydroelectric Power Plant Project, Venezuela. Power Technology. Процитовано 22 May 2020.
  5. International Commerce, Volume 70. United States Bureau of International Commerce. 17 February 1964. с. 15.
  6. Mitteilungen aus dem Geologisch-Paläontologischen Institut der Universität Hamburg. Geol.-Paläont. Inst, Univ. Hamburg. 1992.
  7. Encyclopaedia Britannica, inc (1993). The New Encyclopædia Britannica: Micropædia. Encyclopædia Britannica. ISBN 978-0-85229-571-7.
  8. Archiv Für Hydrobiologie. E. Schweizerbart'sche Verlagsbuchhandlung (Nägele u. Obermiller). 1994.
  9. Latin America Report. [Executive Office of the President], Federal Broadcast Information Service, Joint Publications Research Service. 1981.
  10. Carib-Latin Energy Consultant. Carib-Latin Energy Consultants Limited. 1986.
  11. Farhad Yazdandoost; Jalal Attari (15 April 2004). Hydraulics of Dams and River Structures: Proceedings of the International Conference, Tehran, Iran, 26-28 April 2004. CRC Press. с. 53–. ISBN 978-1-4822-9832-1.
  12. International Journal on Hydropower & Dams. Aqua-Media International. 2003.
  13. а б в г CVG Electrificación Del Caroní, C.A.: Cifras 2006, ISSN 1315-2386. Caracas, Agosto 2007
  14. Keesing's Record of World Events. Longman. 1988.
  15. Farrell, John (23 лютого 1969). A Dam And Falls in Venezuela Jungle. The Blade. Toledo, Ohio. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 2 квітня 2015.
  16. а б Javier Corrales; Michael Penfold (1 February 2011). Dragon in the Tropics: Hugo Chavez and the Political Economy of Revolution in Venezuela. Brookings Institution Press. с. 68–. ISBN 978-0-8157-0502-4.
  17. Elizabeth Gackstetter Nichols; Kimberly J. Morse (2010). Venezuela. ABC-CLIO. с. 26–. ISBN 978-1-59884-569-3.
  18. Venezuela Announces Daily 4-Hour Power Cuts Amid Drought. National Public Radio. 22 April 2016. Архів оригіналу за 28 July 2018. Процитовано 5 May 2016.
  19. Venezuela to ration malls, change clocks, to save power. Reuters. 15 April 2016. Архів оригіналу за 21 March 2019. Процитовано 21 March 2019 — через www.reuters.com.
  20. Millward, David (10 April 2016). Venezuelan women urged to stop using hairdryers. The Telegraph. Архів оригіналу за 21 March 2019. Процитовано 21 March 2019.
  21. а б President of Venezuela tells women to stop using hairdryers. The Independent. 9 April 2016. Архів оригіналу за 21 March 2019. Процитовано 21 March 2019.
  22. Huge power outage leaves most of Venezuela in darkness. Архів оригіналу за 12 March 2019. Процитовано 9 березня 2019.
  23. No End in Sight to Venezuela's Blackout, Experts Warn. The New York Times. 11 березня 2019. Архів оригіналу за 11 March 2019. Процитовано 11 березня 2019.
  24. Venezuela power flickers after worst blackout in decades. Архів оригіналу за 8 March 2019. Процитовано 9 березня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]