Гідаспов Борис Веніамінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гідаспов Борис Веніамінович
Народився16 квітня 1933(1933-04-16)
Самара, РСФРР, СРСР
Помер15 серпня 2007(2007-08-15) (74 роки)
Москва, Росія
ПохованняQ4384044?
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьхімік, політик
Alma materSamara State Technical Universityd
Науковий ступіньдоктор хімічних наук
Вчене званняпрофесор[d] і члени-кореспонденти РАНd
Знання мовросійська
ЗакладСанкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого і Russian scientific centre "Applied Chemistry"d
ЧленствоАкадемія наук СРСР
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора
Ленінська премія Державна премія СРСР

Борис Веніамінович Гідаспов (16 квітня 1933(19330416), місто Самара, тепер Самарської області, Російська Федерація — 15 серпня 2007, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний діяч, вчений-хімік, секретар ЦК КПРС, 1-й секретар Ленінградського обласного комітету КПРС. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Член Російського бюро ЦК КПРС з 9 грудня 1989 по 19 червня 1990 року. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Доктор хімічних наук (1966), професор (1967). Член-кореспондент Академії наук СРСР (Російської академії наук) (1981).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині службовців. Батько працював у філії державного банку СРСР, мати — в прокуратурі.

У 1955 році закінчив Куйбишевський індустріальний інститут імені В. В. Куйбишева за спеціальністю «вибухові речовини, боєприпаси».

У 1955—1959 роках — асистент Куйбишевського індустріального інституту імені В. В. Куйбишева.

У 1959—1962 роках — аспірант Ленінградського технологічного інституту імені Ленради.

Член КПРС з 1962 року.

У 1962—1965 роках — старший інженер проблемної лабораторії, молодший науковий співробітник, асистент, старший викладач, в.о. доцента, доцент Ленінградського технологічного інституту імені Ленради. У 1965—1977 роках — декан факультету, професор (з 1967), завідувач кафедри хімії та технології органічних сполук азоту (з 1969) Ленінградського технологічного інституту імені Ленради.

Однночасно, в 1971—1977 роках — головний конструктор спеціального конструкторсько-технологічного бюро «Технолог» у Ленінграді.

У 1977—1985 роках — директор Державного інституту прикладної хімії Міністерства хімічної промисловості СРСР. У 1985—1989 роках — генеральний директор науково-виробничого об'єднання «Державний інститут прикладної хімії» в Ленінграді. У 1988—1989 роках — голова правління міжгалузевого державного об'єднання «Технохім» у Ленінграді.

Одночасно, з 1981 року — головний редактор «Журналу загальної хімії». У 1986 році брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

12 липня 1989 — 29 серпня 1991 року — 1-й секретар Ленінградського обласного комітету КПРС. 21 листопада 1989 — 25 квітня 1990 року — 1-й секретар Ленінградського міського комітету КПРС.

Одночасно, 13 липня 1990 — 29 серпня 1991 року — секретар ЦК КПРС.

У 1992—1994 роках — науковий консультант та експерт Міжгалузевого державного об'єднання «Технохім» у місті Санкт-Петербурзі. У 1994—1996 роках — генеральний директор акціонерного товариства «Технохім-холдинг»; генеральний директор федерального державного унітарного підприємства «Російський науковий центр «Прикладна хімія»».

Наприкінці 1990-х років очолив фінансово-промислову групу «Інтерхімпром» у Москві. Автор понад 450 наукових праць та 370 винаходів.

Помер 15 серпня 2007 року в Москві. Похований на батьківщині дружини Зінаїди Іванівни Кузнєцової, в селі Пусторадиці Кадуйського району Вологодської області.

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]