Перейти до вмісту

Гінайло Микола Архипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гінайло Микола)
Микола Гінайло
Микола Архипович Гінайло
митрофорний протоієрей
 Підполковник
Загальна інформація
Народження25 жовтня 1957(1957-10-25) (68 років)
с. Згорани, тепер Головненська селищна громада, Ковельський район, Волинська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Ступені
 51 ОМБр
 24 ОМБр
Служіння в церкві
КонфесіяУПЦ КП
Нагороди та відзнаки
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Нагрудний знак «Ветеран війни»

Мико́ла Архи́пович Гіна́йло (25 жовтня 1957, с. Згорани, тепер Головненська селищна громада, Ковельський район, Волинська область) — український військовик, голова правління Володимир-Волинського міського благодійного фонду «Матері Божої неустанної помочі», священик Волинської єпархії УПЦ КП.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 25 жовтня 1957 в селі Згорани, (тепер Головненська селищна громада, Ковельський район, Волинська область).

Закінчив Пермське військове училище. П'ять років служив командиром техобслуговування авіаційної частини радянської армії у Польщі. Продовжив службу у вертолітних частинах Прикарпатського військового округу. У 1984 році займав посаду начальника групи авіаційного озброєння в Афганістані. Завершував службу в авіаційно-вертолітному полку в Бродах на Львівщині.[1]

З 1989 року проживає у Володимирі-Волинському. Очолював місцеве відділення Спілки офіцерів України. У 1992 році був обраний депутатом Волинської обласної ради.

22 роки віддав службі в армії, підполковник. 1994 року на виборах до ВРУ по Нововолинську капітан Микола Гінайло зняв свою кандидатуру на користь Левка Лук'яненка.

У 2007 році брав активну участь у діяльності «Лицарського ордену Архистратига Михаїла», мав титул великого канцлеру ордену.[2]

Учасник Революції Гідності.[3] Митрофорний протоієрей. Перший і останній капелан 51-ї бригади.[4]. Заступник командира 14-ї ОМБр із роботи з особовим складом; здійснював богослужіння в зоні бойових дій.

В жовтні 2015-го Гінайлу заборонили священнослужіння, він це пов'язує із передвиборчими перегонами — балотувався до Волинської обласної ради.

Представник ГО «Військові капелани Волині»[5]

Співпраця із віце-прем'єром Польщі Анджеєм Леппером

[ред. | ред. код]

2 березня 2006 року польський політик, віце-маршалок Сейму, лідер партії Самооборона Республіки Польща Анджей Леппер призначив його своїм радником із питань громадської, профспілкової та економічної співпраці між Польщею та Україною.[6][7]

А наступного 2007 року польська преса звинуватила отця у впливі на колишнього віце-прем'єра Польщі та у його зв'язках із СБУ чи російською розвідкою ГРУ.[8][9] Інші радники Леппера Пйотр Подгурскі та Кшиштов Клузек використали факт призначення Миколи Гінайла радником для шантажу віце-прем'єра.[10]

У 2017 знявся в документальному серіалі «Томаш Секельський. ТЕОРІЯ ЗМОВИ», де проводилось журналістське розслідування обставин загибелі Анджея Леппера.[11]

У 2018 році прокуратура Польщі допитувала Миколу Гінайла у зв'язку із смертю віце-прем'ра Польщі в 2011 році.[12]

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України»[13]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (22 серпня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 25-ї річниці незалежності України[14]
  • відзнака «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» (рішення від 26.06.2013 № 26/22)
  • Почесна грамота Волинської обласної ради (розпорядження від 18.10.2017 № 453)
  • медаль «Ветеран війни, учасник бойових дій»[15]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Gazeta.ua (13 серпня 2014). Мушу бути серед солдат. Надягаю єпітрахиль на камуфляжну коротку рясу - і в окоп. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 23 жовтня 2025.
  2. Gazeta.ua (27 вересня 2007). Лицарі ордену Архістратига Михаїла збиралися в Луцькому замку. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 23 жовтня 2025.
  3. «Вони йдуть і їм байдуже» - отець Гінайло про відзначення Дня Гідності і Свободи у Володимирі-Волинському | БУГ - Bug.org.ua (укр.). 22 листопада 2019. Процитовано 23 жовтня 2025.
  4. Збережена у книзі пам’ять про 51 бригаду | Слово Правди - Володимирське видання (укр.). 6 червня 2019. Процитовано 23 жовтня 2025.
  5. «Україна офіційно вибачилась»: 97-річному воїну УПА з Володимира-Волинського вручили документи про реабілітацію | БУГ - Bug.org.ua (укр.). 4 лютого 2020. Процитовано 23 жовтня 2025.
  6. Pułkownik z Ukrainy doradcą Leppera. Wprost (пол.). 22 червня 2007. Процитовано 23 жовтня 2025.
  7. Gazeta.ua (6 вересня 2007). Отця Миколу звинувачують у спробі перевороту в Польщі. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 23 жовтня 2025.
  8. Hinajło: nie jestem agentem. tvn24.pl (пол.). 24 червня 2007. Процитовано 23 жовтня 2025.
  9. Tajemniczy pop wciąż doradza Samoobronie. tvn24.pl (пол.). 25 липня 2007. Процитовано 23 жовтня 2025.
  10. Polska, Grupa Wirtualna (22 червня 2007). Kontrowersyjny finansista szantażował Leppera. www.money.pl (pl-PL) . Процитовано 23 жовтня 2025.
  11. Nowe znaki zapytania ws. śmierci Leppera. "Kiedyś komuś powierzył coś, co nie powinien był powiedzieć". naTemat.pl (PL-pl) . Процитовано 23 жовтня 2025.
  12. Polska, Grupa Wirtualna (23 лютого 2018). Przesłuchano 4 świadków ws. śmierci Andrzeja Leppera. Kluczowy zasłonił się tajemnicą. WP Wiadomości (пол.). Процитовано 23 жовтня 2025.
  13. Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 «Про відзначення державними нагородами України»
  14. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про відзначення державними нагородами України – ювілейною медаллю "25 років незалежності України"»
  15. Урочисто проводжаючи до війська | Слово Правди - Володимирське видання (укр.). 25 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]