Українська православна церква Київського патріархату

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з УПЦ КП)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українська православна церква
Київського патріархату
Ukrainian Orthodox Church emblem.png

Свято-Володимирський Патріарший Собор
Володимирський собор м. Києва — центральний кафедральний собор Української православної церкви Київського патріархату
Засновники Філарет (патріарх Київський)
Дата заснування 1992
Автокефалія/автономія проголошена 1992 (самопроголошена)
Автокефалія/автономія визнана не визнана
Чинний предстоятель Філарет (Денисенко), Патріарх Київський і всієї Руси-України
Центр Київ, Україна
Кафедральний собор Володимирський Собор
Основна юрисдикція Україна Україна
Юрисдикція для діаспори Flag of the United States.svg США
Канада Канада
Австралія Австралія
Європейський Союз Європа
Росія Росія
Японія Японія,
Парагвай Парагвай
Літургічна мова українська, церковнослов'янська, грецька, англійська, японська
Музична традиція Український наспів
Церковний календар Юліанський
Єпархій 34[1]
Навчальних закладів 18[1]
Монастирів 60[1]
Парафій 5114[1]
Священиків 3479[1]
Ченців і черниць 219[1]
Вірних 45,2 % православних українців (2018)[2]
Офіційний сайт www.cerkva.info

Українська православна церква Київського патріархату — православна wерква в Україні із резиденцією Патріарха в Києві. Створена в червні 1992 року внаслідок об'єднання двох церковних груп, що обстоювали незалежність від Російської православної церкви: частини вірних та єпископату УПЦ МП на чолі з митрополитом Київським і всієї України Філаретом (Денисенком) та Української автокефальної православної церкви. Найбільша в Україні православна Церква, до якої відносять себе 45,2 % православних українців[2][3], за чисельністю парафій та священнослужителів (за даними Держкомнацрелігій) — друга. Має екзархати за межами України — в Європі та Росії, також вікаріат у США і Канаді. У період з 1996 по 2013 рр. канонізувала 13 святих[4].

Історія

Історично Українська Православна Церква від Хрещення Руси-України була Митрополією Константинопольського Патріархату.

1299 року митрополит Максим переніс митрополичу столицю до Володимира-на-Клязьмі. З того часу й до 1461 року митрополити, що жили у Володимирі, мали титул «Київські та всієї Русі». З 1352 року кафедра митрополита переноситься до Москви[5].

1448 року від Київської Митрополії відокремилася Московська єпархія. Лише за 141 рік (1589 року) вона отримала визнання Константинопольського Патріархату.

Як свідчать грецькі історики, 1684 року (за часів лівобережного гетьмана Івана Самойловича) Московська Патріархія звернулася до Константинопольського патріарха Якова з проханням підпорядкувати їй Київську Митрополію (тобто отримати право рукоположення Київських митрополитів), але отримала відмову. Це не завадило таємно висвятити в Москві у сан Київського митрополита єпископа Гедеона Святополк-Четвертинського.

1686 року Константинопольський Патріарх Діонісій[pl] погодився на підпорядкування Московській Патріархії Української Церкви, але вже за рік (1687) саме за це його було засуджено на Царгородському патріаршому соборі та позбавлено сану, а підпорядкування визнано актом хабарництва та скасовано.

1689 р. встановлено заборону Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха. Наступного 1690 р. Московський собор піддав анафемі «киевские новые книги», тобто книжки Петра Могили, Кирила Ставровецького, Іоанікія Галятовського, Лазаря Барановича, Антона Радивиловського, Єпіфанія Славинецького та інших, написані тодішньою українською літературною мовою. 1693 р. впроваджено нову заборону Московського патріарха на ввезення до Москви українських книжок.

Зважаючи на історичний хід подій та становище України в ті часи, Українська Православна Церква не змогла набути адміністративної самостійності від Російської Православної Церкви.

1924 р. ухвалено декрет (томос) Вселенської Патріархії, підписаний патріархом Григорієм VII та 12 митрополитами про неканоничність передачі Київської Митрополії Москві.

Ухвалою Архієрейського Собору РПЦ 2527 жовтня 1990 року, у відповідь на звернення українського єпископату до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II і всього єпископату РПЦ, за Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Філарета (саме такий титул було надано Митрополитові України 1990 року), Українській Православній Церкві було надано незалежність і самостійність в урядуванні та права широкої автономії.

1992 року Митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка) Архієрейський Собор УПЦ (за його відсутності) усунув з посади і обрав нового предстоятеля УПЦ (МП) — Володимира (Сабодана), що був на той час митрополитом Ростовським і Новочеркаським (РПЦ).

1997 року за поданням єпископату УПЦ (МП) Архієрейський Собор РПЦ видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (сану митрополита його було позбавлено 1992 року) за «розкольницьку діяльність».

Під час офіційної зустрічі делегації Вселенського патріархату з Президентом України Віктором Ющенком 24 березня 2005 р., голова делегації архієпископ Скопельський Всеволод (Майданський) передав послання патріархату: «Материнська Церква, Константинопольський Патріархат, вважає, що її донька — Московський Патріархат — має ту канонічну територію, яка існувала в неї до 1686 року. Підпорядкування Київської Митрополії Московській Церкві було здійснено Патріархом Діонісієм[pl] без згоди та затвердження Святим і Священним Синодом Великої Церкви Христової»[6].

УПЦ-КП має намір стати єдиною визнаною Всесвітнім православ'ям українською автокефальною церквою на відміну від:

  • автономної УПЦ (МП), яка підпорядкована РПЦ
  • підпорядкування Константинопольському патріархату, до якого входила Київська Митрополія в 9881686 рр.

Сучасна церква

Кількість релігійних організацій (громад, братств тощо) в Україні, 2008 р. Структура по областях. (дані Держкомнацрелігій)
Динаміка кількості громад УПЦ-КП за даними Держкомнацрелігій
Частка громад Української православної церкви Київського патріархату станом на 01.01.2010

Свято-Володимирський собор у Києві є Кафедральним Патріаршим собором (роки споруждення — 18701882). Для живописного розпису 1885 р. були запрошені кращі митці: В. М. Васнецов, М. В. Нестеров, П. А. Свєдомський, В. А. Котарбінський, а потім до них приєдналися М. К. Пимоненко, А. С. Мамонтов та ін.

Згідно з опитуванням Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, здійсненим у 2000 р.[7], більшість опитуваних (66 %) вважає себе належними до православ'я, причому третина з них (21,8 % опитаних) визнає себе вірними УПЦ-КП, яка посідає таким чином перше місце серед українських церков за чисельністю симпатиків. Кількість активних вірян підрахувати неможливо, оскільки участь у церковному житті в опитуваннях не враховується. 2004 року Всеукраїнська соціологічна служба здійснила опитування, що свідчить: 50,44 відсотка респондентів асоціювали себе з УПЦ КП, тоді як 26,13 % — з УПЦ МП[8][9]. У грудні 2006 р. у столиці України Києві 52 % опитаних вважають себе належними до Київського Патріархату і тільки 8 % — до Московського Патріархату[10]. У 2018 році 42,7 % православних вважають себе вірянами Київського патріархату[11].

УПЦ-КП добре представлена в центрі та на заході України, але має дуже слабкий вплив на переважно російськомовних сході та півдні. Як і УАПЦ, вона вважає себе українською автокефальною церквою, але досі не визнається (не має євхаристійного спілкування) жодною іншою Помісною Православною Церквою, зокрема Всесвітнім Константинопольським чи Московським патріархатами, і не входить до Вселенської Православної Церкви (сукупності Помісних Церков, що перебувають між собою в євхаристійнім спілкуванні).

УПЦ (МП) посідає перше місце серед церков за чисельністю громад (понад 11 000), що більше, ніж УПЦ-КП, УАПЦ, УГКЦ і РКЦ, разом узятих (близько 10 000). Хоча це окрема церква, вона знаходиться в церковному спілкуванні з Російською православною церквою (тобто не автокефальна в повному сенсі), тому частиною суспільства не визнається за національну.

За даними державного комітету в справах національностей та релігій станом на 1 січня 2007 року УПЦ-КП мала: 3882 громади, 43 монастирі з 165 ченцями (для порівняння: в УПЦ(МП) 4399 ченців, в УГКЦ — 1235), 2867 священнослужителів, 16 навчальних закладів з 1162 слухачами, 1174 недільні школи, 35 періодичних видань[12].

Українська православна церква Київського Патріархату є домінантна конфесія на території країни за рівнем зростання (200—300 парафій та інших структур на рік[13]).

Влітку 2008 року майже третина українців (32,6 %) вважали, що Українська православна церква Київського патріархату є історичною правонаступницею православної церкви, заснованої в Київській Русі 988 року[14].

Загалом за словами Святійшого Патріарха Київського і Руси України Філарета Українська православна церква (Київський, Московський Патріархат разом з УАПЦ) є найбільшою православною церквою світу, однак на сьогоднішній день Українська православна церква Московського Патріархату не є повністю незалежною від Російської православної церкви, яка намагається будь що зберегти юрисдикцію над УПЦ-МП:

Тому й точиться така жорстока боротьба за Україну. Бо якщо наша церква буде визнана автокефальною, то Російська вже не буде найбільшою. За кількістю парафій на сьогодні українське православ'я більше за російське. Якщо в Росії 12 тис. парафій, то в Україні – 15 тис. Якщо в Росії менше ніж 100 архієреїв, то в Україні – понад 100. У Росії 67 єпархій, в Україні – 85. Тобто статистика не на користь Росії, тому вони ніколи не погодяться на нашу автокефалію. А ось такий приклад: за даними МВС, на Пасху в Україні до церков прийшли 11 млн вірян за 47-мільйонного населення, а в Росії при 142 млн до храмів прийшли 8 млн вірян. Тобто в Україні Пасху святкувало майже 25% населення, а в Росії – 5%. Ось тому незалежність Української церкви і стоїть на перешкоді Російській бути головною у світовому православ’ї.[15]

Від початку збройної агресії Росії проти України в 2014 році з УПЦ МП до УПЦ КП станом на 1 січня 2017 року перейшло близько 450 громад.[1][16][17] Війна в Україні спонукала УПЦ КП на початку 2015 р. заснувати спеціальну нагороду – медаль «За жертовність та любов до України».

30 грудня 2017 року секретар Священного Синоду УПЦ (Київського Патріархату) архієпископ Євстратій (Зоря) повідомив про процес створення в Україні єдиної помісної православної Церкви:

«На жаль, не дивлячись на певні можливості, діалог з цього питання так і не просунувся. Адже обидві сторони мають різні бачення майбутнього Церкви в Україні. Для Київського Патріархату принциповим є повна адміністративна незалежність Церкви в Україні від зарубіжних релігійних центрів. Для Московського Патріархату єдиним способом існування Церкви є підпорядкованість православних мирян в Україні Російському Патріархату. Поки Московський Патріархат буде наполягати на такій моделі, діалог не просунеться, адже ми, як Київський Патріархат, не згодні і ніколи не погодимося на те, щоб піти під владу Москви. Ми цього не робили раніше, тим більше, цього не буде тепер, не буде і в майбутньому — особливо з огляду на ту агресію, яку Росія здійснила і продовжує здійснювати проти України»[18]


19 квітня 2018 року Верховна Рада України підтримала звернення президента України до Вселенського патріарха Варфоломія про надання томосу про автокефалію православної церкви в Україні. 22 квітня Святим і Священним Синодом Вселенського Патріархату було прийнято рішення про початок процедур, необхідних для надання автокефалії.[19]

Канонізація святих в УПЦ КП

  1. Святитель Петро Могила (1596—1647, пам'ять 1 (14) січня) канонізований 12 грудня 1996[20]
  2. Святитель Павло (Конюшкевич) митрополит Тобольський (1705—1770, пам'ять 4 (17) листопада), канонізований 14 травня 1999 р[21].
  3. Преподобний Іов Манявський (бл. 1550—1621, пам'ять 29 грудня (11 січня) і 24 червня (7 липня)), канонізований 15 липня 2004[21] .
  4. Преподобний Феодосій Манявський (+1629, пам'ять 24 сентября (7 жовтня) і 24 червня (7 липня)), канонізований 15 липня 2004[21].
  5. Святитель Арсеній (Мацієвич), священномученик (1697—1772, пам'ять 28 лютого (12 березня)), канонізований 15 липня 2004 р[21].
  6. Благовірний великий князь Ярослав Мудрий (бл. 978—1054, пам'ять 20 лютого (4 березня)), канонізований 11 липня 2008 року на Помісному Соборі з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі[20].
  7. Благовірний князь Костянтин Острозький (1526—1608, пам'ять 13 (26) лютого), канонізований 11 липня 2008 року на Помісному Соборі з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі .
  8. Святитель Іов Борецький (1560—1631, пам'ять 2 (15) березня), канонізований 11 липня 2008 року на Помісному Соборі з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі
  9. Праведний Петро Багатостраждальний (Калнишевський) (1691—1803, пам'ять 1 (14) жовтня), канонізований 11 липня 2008 року на Помісному Соборі з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі. Собор новомучеників і сповідників XX століття (+ XX століття, пам'ять в неділю 2-гу після П'ятидесятниці), канонізування 27 липня 2011 р.
  10. Преподобний Меркурій Бригинський (1870—1956, пам'ять 25 листопада (7 грудня)), канонізований 7 грудня 2011 р.
  11. Благовірний князь-мученик Оскольд, первомученик Київський (+882, пам'ять в неділю 2-гу після П'ятидесятниці), канонізований 27 червня 2013 на Помісному Соборі з нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі
  12. Благовірний князь Володимир Василькович (1249/1250 — 1288, пам'ять 10 (23) грудня і 10 (23) жовтня), канонізований 27 червня 2013 на Помісному Соборі з нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі як місцевошанований святий Волинського краю
  13. Мученик Данило Братковський, страстостерпець Волинський (+1702, пам'ять 26 листопада (9 грудня) і 10 (23) жовтня), канонізований 27 червня 2013 на Помісному Соборі з нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі як місцевошанований святий Волинського краю.

Органи управління та установи УПЦ Київського Патріархату

Українська Православна Церква Київського Патріархату здійснює свою діяльність на основі: Священного Писання і Священного Передання; соборноправності, канонів і правил святих апостолів; правил і постанов семи Вселенських Соборів; правил і постанов Помісних Соборів і Святих Отців; постанов своїх Помісних і Архиєрейських Соборів, Священного Синоду і Указів Патріарха Київського і всієї Руси-України; Статуту УПЦ КП[22].

Вищими органами церковної влади і управління є Помісний Собор, Архиєрейський Собор, Священний Синод на чолі з Патріархом Київським і всієї Руси-України (Місцеблюстителем)[22];

Єпархіальним органом церковної влади і управління є правлячий єпархіальний архиєрей з Єпархіальною радою та єпархіальними зборами[22];

Органом парафіяльного управління є настоятель парафії з Парафіяльною радою і Парафіяльним зборами[22].

Право церковного суду мають: над єпископом: у першій інстанції — Священний Синод або Архиєрейський Собор, у останній апеляційній інстанції — Помісний Собор на чолі з Патріархом; над священиком і дияконом: у першій інстанції — єпархіальний архиєрей з Єпархіальною радою, у апеляційній інстанції — Священний Синод; у виключних випадках за рішенням Патріарха і Священного Синоду справа може бути подана на розгляд Архиєрейського Собору; над іншими церковнослужителями та мирянами: у першій інстанції — настоятель з Парафіяльною радою, у апеляційній інстанції — єпархіальний архиєрей з Єпархіальною радою; у виключних випадках за рішенням єпархіального архиєрея справа може бути подана на розгляд Патріарха і Священного Синоду[22].

Установи УПЦ Київського Патріархату

Київська патріархія на чолі з Патріархом Київським і всієї Руси-України, єпархіальні управління, вікаріати, синодальні установи, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, братства, місії і закордонні установи мають цивільну правоздатність (право юридичної особи), яка набувається в момент державної реєстрації їх статутів[22].

Київська патріархія та синодальні установи

Київська патріархія є центральною установою Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка об'єднує Синодальні структури, і якою безпосередньо керує Патріарх Київський і всієї Руси-України (Місцеблюститель), вона також має виключне право повноважно представляти Патріарха Київського і всієї Руси-України і Священний Синод в межах своєї діяльності та своєї компетенції. Для допомоги Патріарху Київському і всієї Руси-України (Місцеблюстителю) в керівництві поточною діяльністю Київської патріархії Патріарх (Місцеблюститель) призначає Керуючого справами Київської патріархії в архієрейському сані та визначає обсяг його обов'язків і повноважень. Фінансами Київської патріархії безпосередньо розпоряджається Патріарх Київський і всієї Руси-України, він укладає угоди від імені Київської патріархії, видає доручення, відкриває рахунки, в тому числі і валютні, у банківських установах. Синодальні установи є установами УПЦ КП, які керують загально-церковними справами в межах їх компетенції а їх діяльність визначається статутами і положеннями, затвердженими Патріархом Київським і всієї Руси-України. Київська патріархія і синодальні установи є органами виконавчої влади Патріарха Київського і всієї Руси-України і Священного Синоду.

Синодальні установи створюються, реорганізуються або ліквідуються за рішенням Архиєрейського Собору чи Священного Синоду і підзвітні їм. Статути Київської патріархії і синодальних установ, а також зміни та доповнення до них затверджуються Патріархом Київським і всієї Руси-України. Синодальні установи очолюють особи, яких призначає Священний Синод.

Капелани Синодального управління військового духовенства разом з головою управління митрополитом Іоаном (Яременко)
Список Синодальних установ Української Православної Церкви Київського Патріархату
  • Управління у справах духовної освіти (Учбовий комітет);
  • Видавниче управління (Видавничий відділ);
  • Управління зовнішніх церковних зв'язків;
  • Економічне управління;
  • Управління з духовного виховання в місцях позбавлення волі;
  • Управління з питань благодійницької діяльності і гуманітарної допомоги;
  • Управління катехізації та релігійної освіти;
  • Управління у справах молоді;
  • Інформаційне управління.

Єпархії

Українська Православна Церква Київського Патріархату ділиться на єпархії — місцеві Церкви, які очолюються єпархіальними архиєреями — керуючими єпархіями і складаються з парафій, об'єднаних у благочиння (деканати), а також з монастирів і духовних навчальних закладів, братств, сестрицтв і місій, які знахо¬дяться на території даної єпархії. Єпархія утворюється, реорганізується і ліквідується за рішенням Священного Синоду з наступним затвердженням Архиєрейським Собором. Кордони єпархії визначаються Священним Синодом відповідно до адміністративно-територіального поділу областей і районів України. В кожній єпархії існують органи єпархіального управління, які діють в межах, визначених канонами, статутом УПЦ КП та власним статутом. Для задоволення церковних потреб в єпархіях можуть бути створені необхідні установи, діяльність яких визначається статутами, затвердженими Священним Синодом.

Єпархіальний архиєрей (керуючий єпархією), за наступництвом влади від святих Апосто¬лів, є предстоятелем місцевої Церкви — єпархії, який канонічно і соборноправно керує нею разом з кліром і мирянами. Він обирається і призначається Священним Синодом з урахуванням думки духовенства і мирян єпархії і отримує Указ про це Патріарха Київського і всієї Руси-України. Кандидати на архиєреїв обираються зі священиків-ченців або з білого духовенства (які не перебувають у шлюбі, з обов'язковим постригом в чернецтво), як правило у віці не молодше 30 ро¬ків. Кандидат на єпископа за своїми моральними якостями повинен відповідати високому званню єпископа і мати вищу богословську освіту. Він користується повнотою ієрархіч¬ної влади у справах віровчення, священнодіяння й управління, є повноважним представником Церкви перед державними органами влади з питань у межах своєї єпархії та носить титул, який включає в себе найменування кафедрального міста. Архиєрейські титули визначаються Священним Синодом.

Єпархіальний архиєрей може мати вікарного єпископа з обов'язками, що визначаються єпархіальним архиєреєм. Вікарний єпископ призначається Священним Синодом на прохання єпархіального архиєрея.

Єпархіальний архиєрей рукопокладає і призначає священиків і дияконів й інших кліриків на парафії та звільняє їх, призначає та звільняє всіх працівників єпархіальних установ, благословляє чернечі постриги. Владика має право приймати в клір своєї єпархії духовенство з інших єпархій за наявності відпускних грамот, а також відпускати священнослужителів до інших єпархій, надаючи відпускні грамоти й особисті справи на запит архиєреїв. Без згоди єпархіального архиєрея рішення органів єпархіального управління не вступає в законну силу. Єпархіальний архиєрей може звертатися з архипастирським посланнями до кліру і мирян своєї єпархії.

Об'єднання

20 жовтня 2018 року Синод УПЦ КП затвердив новий повний титул Предстоятеля Церкви:[23]

  • Повний титул має наступну форму: «Святіший і Блаженнійший (ім’я), Архиєпископ і Митрополит Києва – Матері міст Руських, Галицький, Патріарх всієї Руси-України, Свято-Успенських Києво-Печерської та Почаївської Лавр Священноархимандрит».
  • Скорочений титул має наступну форму: «Святіший (ім’я), Патріарх Київський і всієї Руси-України».

Мова богослужінь

Згідно зі статутом Церкви, літургічною мовою в єпархіях на території України є українська мова. Хоча, за побажанням національних меншин, у парафії може бути використана їхня національна мова поряд з українською. Українська мова у богослужіннях переважно використовується також у Німецькому деканаті, Вікаріаті УПЦ КП у США і Канаді, Православному вікаріаті Австралії, Патріарших парафіях по всьому світу, засновниками яких є україномовне населення.

У Білгородсько-Обоянській та Богородській єпархіях (Російська Федерація) використовують, в основному, церковнослов'янську мову. Зокрема й тому, що парафії розташовуються у регіонах, де абсолютна більшість людей не володіють українською мовою.

У Грецькому екзархаті використовують переважно грецьку мову.

У Вікаріаті УПЦ КП у США та Канаді поряд з українською мовою також використовують англійську і японську (лише у Православній місії святого Юди у Токіо).

Предстоятель церкви

Предстоятелем Української Православної Церкви — Київського Патріархату є — Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України.

Святіші Патріархи Київські і всієї Руси-України
Мстислав
Володимир
Філарет
Архиепископ Мстислав (Скрипник) в 1948 году.jpg
Патріарх-Володимир-Романюк.jpg
Filaret-2008-08-19.jpg
6 червня 1990
11 червня 1993
24 жовтня 1993
14 липня 1995
22 жовтня 1995
донині

Обрання Патріарха Київського і всієї Руси-України

Обрання Патріарха Київського і всієї Руси-України відбувається на Архієрейському соборі, де таємним голосуванням висуваються три кандидатури, які подаються на розгляд Помісному Собору; з усіх запропонованих для розгляду Архієрейським собором кандидатур висунутими на Помісний Собор вважаються перших три, які під час таємного голосування набрали відносну більшість голосів; у разі, якщо у підсумку голосування третій і четвертий за кількістю голосів кандидати, запропоновані для розгляду Архієрейським собором, набрали однакову кількість голосів, що дає їм право вважатися висунутими на Помісному Соборі, по цих двох кандидатах відбувається повторне голосування і висунутим вважається той з них, хто набере відносну більшість голосів; окрім висунутих Архієрейським собором трьох кандидатів, Помісний собор на своєму засіданні може висунути інших кандидатів, якщо під час відкритого голосування вони наберуть підтримку не менше 1/5 від числа членів Помісного собору, в тому числі не менше 10 архієреїв — членів Помісного собору; якщо висунутий кандидатом оголосить про самовідвід, він перестає бути кандидатом; таємне голосування за висунутих на Патріарха кандидатів відбувається на засіданні Помісного собору, для чого оголошується перерва на час голосування; місце та форма проведення голосування визначаються Помісним собором; обраним Патріархом Київським і всієї Руси-України є той з висунутих кандидатів, який за підсумками таємного голосування набрав більше половини голосів членів Помісного собору; у разі, якщо за підсумками таємного голосування ніхто з висунутих кандидатів не набрав більше половини голосів членів Помісного собору, проводиться повторне таємне голосування по двох кандидатурах, які набрали відносну більшість голосів; після проведення повторного таємного голосування обраним Патріархом Київським і всієї Руси-України є той з двох кандидатів, який за підсумками такого голосування набрав відносну більшість голосів членів Помісного Собору[24].

Єпископи

Єпархії

Духовні навчальні заклади

Інформаційна політика

Періодичні друковані видання

  • «Православний вісник» — журнал, офіційне друковане видання УПЦ Київського Патріархату (з 1992). Видається Інформаційним управлінням Київської Патріархії
  • «Інформаційний бюлетень УПЦ Київського Патріархату» — щомісячний бюлетень. Видається видавничим відділом УПЦ Київського Патріархату

«Церква.info» — офіційний веб-сайт УПЦ КП

Офіційним веб-сайтом УПЦ КП є портал «Церква.info»[25]. Сайт підтримується Інформаційним управлінням УПЦ КП. Серед головних розділів інформація про Патріарха (біографія, проповіді, послання, інтерв'ю, статті та доповіді Предстоятеля), про власне Церкву (коротка історія, Статут про управління, канонічне положення, відомості про правлячих і вікарних архієреїв, спочилих єпископів, постанови Помісних Соборів, Архієрейських Соборів, Священного Синоду, інформацію про Синодальні установи і навчальні заклади Київського патріархату), її Єпархії (історію та офційні адреси), церковний календар на поточний рік, духовні читання, житія святих, проповіді, статті, дайджест ЗМІ.

Портал містить також стандартні розділи: Новини, Публікації, Фото-, відео- й аудіоархів, посилання на сайти Київського Патріархату та Помісних Православних Церков.

За даними рейтингу сайтів Bigmir)Net, портал Церква.info входить до десятки найпопулярніших у групі «Релігія» і є найбільш відвідуваним україномовним православним сайтом[26].

Ставлення церкви до протистояння в Україні 18-21 лютого 2014 року

20 лютого 2014 року Синод УПЦ КП прийняв рішення про припинення поминання влади під час богослужінь: «Враховуючи, що державною владою не були почуті неодноразові заклики церкви до неї не застосовувати зброю проти народу, який обрав владу для служіння собі та Україні, а не для вчинення насильства і вбивств, — припинити з 20 лютого 2014 року поминання влади під час богослужінь». Усі священики до наступного рішення Синоду мають молитись «за Богом бережену Україну нашу і український народ» без згадування влади[27].

Цікаві факти

Див. також

Примітки

  1. а б в г д е ж Релігійні організації в Україні (станом на 1 січня 2017 р.). https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. Процитовано 24 жовтня 2017. 
  2. а б 45% опитаних українців відносять себе до УПЦ КП, 17% — до УПЦ (МП) » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua (ru). Процитовано 2018-09-18. 
  3. Згідно з даними Всеукраїнського соціологічного опитування населення України, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс» 22 листопада — 6 грудня 2011 року, найпопулярнішою релігійною конфесією в Україні є Українська Православна Церква Київського Патріархату
  4. Петрущак, Іван (2018). У Преловська, Ірина. Канонізація святих на соборах Української Православної Церкви Київського Патріархату 1993 - 2013 рр. (Магістерська робота) (українською). Київ: КПБА. с. 70–76. 
  5. История Русской церкви. Макарий (Булгаков), митрополит Московский и Коломенский.
  6. http://www.kievpatr.org.ua/news.php?page=show_stat&id=294
  7. Центр Разумкова: вірними якої церкви, конфесії Ви себе вважаєте?
  8. Перед СОБОРністю — Українська Православна Церква Київський Патріархат
  9. Україна Молода — Перед СОБОРністю
  10. Церква сьогодні — Українська Православна Церква Київський Патріархат
  11. ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНОГО І ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН: ТЕНДЕНЦІЇ 2010-2018рр. (інформаційні матеріали). http://razumkov.org.ua (українською). Центр Разумкова спільно з Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні,. Процитовано 10.05.2018. 
  12. RISU /Українська /Ресурси /Державна статистика релігій в Україні /Релігійні організації в Україні (станом на 1 січня 2007 р.)
  13. http://old.risu.org.ua/ukr/resourses/otherresourses/informzvit/ Дані державного комітету у справах національностей та релігій станом на 1 січня 2009 року] (html)
  14. Опитування проведене Київським міжнародним інститутом соціології із 11-15 липня
  15. Інтерв'ю Святійшого Патріарха Філарета тижневику «Тиждень»
  16. ВІД УПЦ (МП) ДО УПЦ КП: ІНТЕРАКТИВНА КАРТА ПЕРЕХОДІВ. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2015-12-11. Процитовано 24 жовтня 2017. 
  17. Громадські активісти створили інтерактивну карту переходу громад з церковної юрисдикції УПЦ МП під юрисдикцію УПЦ КП.. https://realno.te.ua/. Реально. 2017-03-13. Процитовано 24 жовтня 2017. 
  18. Не погодимося піти під владу Москви, — речник УПЦ КП
  19. Вселенський Патріархат починає процедури, необхідні для надання автокефалії Українській Православній Церкві. DW (uk). Процитовано 2018-05-07. 
  20. а б Визит Патриарха Киевского Филарета в Чернигов, канонизация прп. Меркурия
  21. а б в г Канонізація святих Руси-України | «Наша Парафія». parafia.org.ua. Процитовано 2018-09-17. 
  22. а б в г д е Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок :2 не вказаний текст
  23. Синод УПЦ КП затвердив новий повний титул Предстоятеля Церкви. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2018-10-20. Процитовано 20 жовтня 2018. 
  24. Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Процитовано 2018-09-22. 
  25. http://www.cerkva.info
  26. http://top.bigmir.net/show/religion/
  27. УПЦ КП закликає не молитись за владу
  28. «РПЦ розкритикувала прохання Ради про автокефальну церкву». ВВС. 16 червня 2016. Архів оригіналу за 17-06-2016. Процитовано 17 червня 2016.  (рос.)
  29. Рада підтримала звернення Президента про автокефалію для УПЦ. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 2018-04-19. Процитовано 19 квітня 2018. 
  30. В Ужгороді зведуть першу церкву УПЦ КП. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-05-03. 

Джерела

  • «Київський патріархат — помісна українська православна церква». Історико-канонічна декларація. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП. 2007. 168 стор. Наклад — 50 000 прим.

Посилання