Гіпопітуїтаризм
Гіпопітуїтаризм | |
---|---|
Спеціальність | ендокринологія |
Препарати | анастрозол[1] |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | 5A61.0 |
МКХ-10 | E23.0, E89.3 |
МКХ-9 | , 253.7 |
OMIM | 221750, 262600, 262700, 613038 і 613986 |
DiseasesDB | 6522 |
MeSH | D007018 |
Hypopituitarism у Вікісховищі |
Гіпопітуїтаризм — захворювання, в основі якого лежить дифузне ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки з випадінням функцій гіпофіза і недостатністю периферійних ендокринних залоз[2].
У це поняття входять:
- Гіпоталамо-гіпофізарна недостатність
- Післяпологовий гіпопітуїтаризм (синдром Шиена)
- Гіпофізарна кахексія (синдром Сіммондса)
Етіологія[ред. | ред. код]
Недостатність функції передньої частки гіпофіза розвивається внаслідок інфекційних, токсичних, травматичних, системних судинних, аутоімунних, пухлинних та інших тяжких ураженнях мозку.
Діагностика[ред. | ред. код]
Діагноз встановлюється на основі характерних скарг на виснаження, загальну слабкість, ознаки випадіння функцій ендокринних залоз. Зниження рівня гормонів периферійних ендокринних залоз підтверджує діагноз.
Лікування[ред. | ред. код]
Першою чергою ліквідовується причина захворювання та призначається замісна терапія гормонами периферійних ендокринних залоз. Замісна гормональна терапія зазвичай починається з препаратів кори наднирників, статевих і, останньою чергою, тироїдних.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ ChEMBL
- ↑ Ендокринологія / П. М. Бондар, О. М. Приступюк, О. В. Щербак та ін.; За ред. проф. П. М. Боднара. — К.:Здоров'я,2002.—512с. — Ст.68-72
|