Давул (журнал)
| Країна видання |
 |
|---|---|
| Тематика | караїмська |
| Засновано | 1860 |
| Дата закриття | 1872 |
«Давул» (Барабан) — караїмський рукописний журнал, що випускався в Одесі. Саме цей журнал, який на початку складався всього лиш з одного листка, складеного вчетверо, став основоположником розвитку караїмської преси по всій Україні.
Історія[ред. | ред. код]
В 1860 році караїмська молодь, що навчалася у Одесі, захопилася новими прогресивними ідеями того часу і спробувала випустити свій журнал. Невдовзі вони свою ідею зреалізували: створивши кілька рукописних екземплярів журналу «Давул». Цей, складений в четверо, листок передавали з рук в руки, адже в ньому автори ризикнули вступити в суперечку із своїми консервативними старійшинами. Своїм виданням автори мали намір заявити про себе і знайти підтримку серед іншої караїмської молоді.
Сучасні караїмські дослідники вважають, що головним автором видання був Ілля Казас, який саме в ті часи практикував учителем-меламедом у своєму мідраші. Молодий прогресивний караїм мав суперечності із консервативним караїмським духовним правлінням губернії, тож йому, невдовзі, довелося закрити школу і виїхати з міста. І тоді ж припинилося ходіння по рукам першого караїмського видання.
Кількома роками пізніше, в 1864 році, чергова група молодих караїмів ризикнула відновити «Давул». Цього разу видання було більш лояльнішим до духовного правління караїмів, тому воно й проіснувало 8 років. Караїмська молодь вибрала виданню епіграф, який залишався незмінним за усі його роки: «Англаяна сиври синек саз, англамаяна давул — зурна аз»[1].
Після закриття журналу, в 1872 році його більше не відроджували. Лише на початку ХХ століття, в Феодосії місцева громада караїмів могла полистати рукописний журнал «Зурна-Давул», який мав більше гумористичний нахил[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тому, хто розуміє, і комар - музика, а тому, хто не тямить - і барабана із зурною буде мало (PDF). www.science.crimea.edu. Архів оригіналу (PDF) за 6 травня 2015. Процитовано 1. 11. 2015.(рос.)
- ↑ «Караимская жизнь». – 1911. - № 7 (грудень). – С. 63.
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка)(рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Бєлий О. Б. «Караимская национальная периодика в первой половине ХХ в. (Из истории изучения восточноевропейских караимов)» \\ «Проблемы истории и археологии Крыма». — Сімферополь: «Таврия», 1994. — С. 235 — 251 (рос.)
- Юксель Г. З. «Периодизация крымскотатарской журналистики 1905 — 1941гг.» // «Культура народов Причерноморья».— № 43. — 2003. (рос.)
- Яблоновская Н. В. «Журнал „Известия караимского Духовного Правления“ (1917 — 1919) в контексте караимской прессы начала ХХ века» // «Культура народов Причерноморья». — 2004. — № 56, Т. 1. — С. 37 — 41. — Бібліогр.: 18 назв. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Журнал «Известия Караимского Духовного Правления» і розвиток караїмської прессы в XX столітті [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Про журнал «Давул».
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |