Караїми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Караїми
Krym Solomon Samoilovich2.jpg
Shapshal.jpg
Maykapar.jpg
Isaac Esravitch Douvan Torzof.jpg
Кушуль.jpg
Загальна кількість 2000 (2001)[1]
Найбільші розселення Україна Україна:  1 196[2] (2001)
АР Крим АР Крим: 671 (2001)
Дніпропетровська область Дніпропетровська область: 64 (2001)
Івано-Франківська область Івано-Франківська область: 106 (2001)
Одеська область Одеська область: 65 (2001)

Росія Росія: 205 (2010)
Польща Польща: 346
Литва Литва: 241

Казахстан Казахстан: 231
Близькі етнічні групи кримчаки
Мова караїмська
Релігія Караїмізм


Герб караїмів
Караїмська кенаса в Києві
Караїми у національному вбранні

Караїми, караїти, караї (івр. קָרָאִים‎) — вірні релігії караїмізму (біля 15 000 осіб), більшість яких в Україні[3]. Мова їх належить до кипчацько-огузької підгрупи тюркських мов[4].

За однією з версій самоназва цього народу — «карай» походить від старосемітського кореня КаРаЪа, де позначає поняття читати або бачити.

Батьківщиною караїмів є Крим (див. «Історія євреїв в Україні» та «Караїми в Україні»). Багато караїмів мешкають в околицях Тракаю (Литва), колись великі поселення караїмів існували в Галичі, Луцьку, в Києві, Одесі тощо. Відрізняють північний (тракайський), південний (галицький) і кримський діалекти караїмської мови.

Караїми разом з кримчаками та кримськими татарами визнані автохтонним народом Криму.

Етимологія[ред.ред. код]

Караїм — «низька бараняча шапка з плоским верхом»; — запозичення з гебрайської мови; гебрайське «караїм» (множина) «читці (біблії)» (однина qara) пов'язане з дієсловом qara «кликав, звав, називав; читав (у тому числі й уголос)», споріднене з арамейським «кликав; читав»; назву було дано караїмам як представникам особливого різновиду іудаїзму, які, на відміну від євреїв-талмудистів, що, крім писаного закону (біблії), визнають ще й усний закон (талмуд), не визнали талмуда за свою священну книгу.[5]

Етногенез[ред.ред. код]

Новітній етап[ред.ред. код]

Дев'ятнадцяте століття виявилося дуже важливим для формування етнічної ідентичності караїмів, особливо в опозиції до іудаїзму. Щоб уникнути переслідування, які торкнулися євреїв, один із караїмських мислителів — Абрахам Фиркович — запропонував тезу, що оскільки в Єрусалимі в першому столітті нашої ери не було караїмів, то вони не можуть нести з іншими євреями відповідальність за розп'яття Христа. Разом з розвитком етнічної ідентичності посилюється їхня європеїзація — приймається світська освіта, дозволяються змішані шлюби і участь у суспільному житті. В дев'ятнадцятому столітті 40% тютюнової промисловості в Росії була в руках караїмів, і навіть на рубежі вісімнадцятого і дев'ятнадцятого століть вони мали значний вплив серед козаків на Кубані і Кавказі. У 1910 році відбувся перший національний конгрес караїмів у Євпаторії, у якому взяли участь в основному російські та кримські караїми[6].

Караїми у Речі Посполитій[ред.ред. код]

Сушіння одягу караїмів на паркані перед луцькою кенасою

Частину кримських караїмів захопив у полон Вітовт і розселив по території Великого князівства Литовського. Довгий час караїмів ототожнювали з євреями і тільки наприкінці XVIII ст. стали вважати окремою народністю. Караїмські громади у містах Російської Імперії були невеликі, зокрема чисельність караїмів у Києві не перевищувала 200 осіб. З'явилися вони тут у середині XIX ст. і «спеціалізувалися» на тютюновому виробництві (три найбільші тютюнові фабрики належали караїмам). Безсумнівними лідерами громади були Соломон Коген та його брат Мойсей. Коштом Соломона Когена у 1902 р. відкрито караїмський молитовний будинок — кенасу.

Після відновлення незалежності Польщі (Rzeczpospolita) після Першої світової війни в межах її кордонів були близько 1000 караїмів. До створення в 1936 році караїмського релігійного об'єднання в Польській Республіці прийшли чотири джумати: Тракай, Вільнюс, Луцьк і Галич. З'явилися перші активісти, які заохочувати культуру караїмів, захищаючи її від забуття через музейну освіту і видавничу справу. Протягом двох десятиліть між війнами з'явилося караїмознавство, особливо завдяки діяльностіТадеуша Ковальського[6].


Юдаїзм Це незавершена стаття про юдаїзм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [http://www.ukrinform.ua/eng/order/?id=168280
  2. [http://www.ukrcensus.gov.ua/eng/results/general/nationality
  3. «Караїми» // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : в 11 т. / Наукове Товариство ім. Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк ; Львів : Молоде життя, 1954–2003. Т. 3, С. 958
  4. «Караїми» // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : в 11 т. / Наукове Товариство ім. Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк ; Львів : Молоде життя, 1954–2003. Т. 3, С. 958
  5. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінка: 383)
  6. а б [Karaimizm w Polsce Małgorzata Urszula Fortuna Na podstawie:Grzegorz Pełczyński, Karaimi polscy, Poznań 2004.|Karaimizm w Polsce Małgorzata Urszula Fortuna Na podstawie:
    Grzegorz Pełczyński, Karaimi polscy, Poznań 2004.]

Джерела[ред.ред. код]