Дельта Лени
| Дельта Лени | |
 | |
| Країна |
 Росія |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Саха |
| Розташовується на водоймі | Лена |
| Дельта для | Лена |
 | |
 Дельта Лени у Вікісховищі | |
Координати: 72°57′53″ пн. ш. 126°11′07″ сх. д. / 72.96475300002778397° пн. ш. 126.185302000027775193° сх. д.
Дельта Лени — одна з найбільших річкових дельт у Світі загальною площею 45 тис. км². Починається приблизно в 150 км від моря Лаптєвих. Біля її початку височіє острів Стовп — останець , відмитий водою від одного з відрогів Хараулахського хребта. Незліченні острова, острівці, протоки і озера, низькі, затоплювані під час розливу, безперестанку міняють обриси. Тільки три головні гирла доходять, не перериваючись, до моря: найзахідніше — Оленьокське, середнє — Трофимовське і східне — Биковське. Всі вони судноплавні, але найбільше значення має Биковське завдовжки 130 км, по якому судна підходять до бухти Тіксі, на березі якої знаходяться морські ворота Якутії — порт Тіксі. У дельті знаходяться Усть-Ленський заповідник і найбільший російський резерват Лена-Дельта[ru] площею 60 тис. км². У заповіднику живе величезна кількість водоплавних птахів, гусей, лебедів, качок, гагар, чайок тощо.
У північній частині дельти знаходяться острови Дунай.
Вперше описана і нанесена на карту Ленсько-Єнісейським загоном Великої Північної Експедиції під командуванням Василя Прончищева у серпні 1735.
Література[ред. | ред. код]
- Антонов В. С. Устьевая область реки Лены (гидрологический очерк). Л., 1967.107 с.
- Блохин Ю. Ю. О состоянии охоты на гусей в дельте Лены. Охрана угодий и использование охотничьих птиц. М., 1988. С. 51-60.
- Пуминов А. П. К истории речных долин в низовьях рек Лены и Оленек //Сборник статей по геологии Арктики. Л. – 1960. – №. 14. – С. 163-172.
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
- [[https://web.archive.org/web/20150710101951/http://www.fesk.ru/wetlands/199.html Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.] Дельта річки Лена] в проекті «Водно-болотні угіддя Росії»(рос.)
|
