Демиденко Аркадій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аркадій Федорович Демиденко
Аркадій Федорович Демиденко
прем'єр-міністр АРК
26 січня 1996 — 4 червня 1997
Попередник: Франчук Анатолій Романович
Спадкоємець: Франчук Анатолій Романович
 
Народження: 29 січня 1950(1950-01-29)
Кагарлик
Смерть: 28 вересня 2005(2005-09-28) (55 років)
Київ, Україна
Поховання: Байкове кладовище
Національність: українець
Країна: Україна і СРСР
Освіта: Ленінградський інститут інженерів залізного транспорту
Ступінь: доктор економічних наук[d]
Партія: КПРС
 
Військова служба
Роки служби: 19781980
Звання: ?
Нагороди:
Заслужений працівник транспорту України

Арка́дій Фе́дорович Демиде́нко (29 січня 1950, Кагарлик — 28 вересня 2005) — український державний діяч, почесний залізничник, заслужений працівник транспорту України2003 року)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 січня 1950 року в місті Кагарлику Київської області. У 19671972 роках навчався в Ленінградському інституті інженерів залізного транспорту, здобувши професію інженера шляхів сполучення за спеціальністю «Автоматика, телемеханіка та зв'язок на залізничному транспорті» і був направлений на роботу в Кримську область.

У 19721976 роках працював електромеханіком, старшим електромеханіком на Сімферопольській дистанції сигналізації та зв'язку Придніпровської залізниці. У 19761978 роках — секретарем комітету комсомолу залізничного вузла міста Сімферополя. З 1978 року — відповідальний секретар райпрофспілки Кримського відділку Придніпровської залізниці міста Сімферополя. У 19781980 роках проходив строкову службу в Радянській армії.

У 19801985 роках — заступник секретаря, секретар парткому Сімферопольського залізничного вузла. В 19861988 роках — голова виконкому Залізничного району Сімферополя. В 19881990 роках — перший секретар Залізничного райкому КПУ Сімферополя.

З 1994 року — віце-прем'єр з питань народногосподарського комплексу, з 26 січня 1996 року по 4 червня 1997 року — прем'єр-міністр АР Крим, голова Ради міністрів АР Крим. За цей час його намагалися 7 разів відправити у відставку.

З жовтня 1997 року по серпень 2001 року — заступник міністра[2][3], в серпні 2001 — травні 2002 року — заступник державного секретаря в Міністерстві транспорту України[4][5].

У 1996—1998 роках керував рухом «Крим — наш дім».

У травні 2002 — вересні 2003 року — перший заступник державного секретаря Міністерства транспорту України[6][7].

Був головою кримського земляцтва в Києві.

Помер 28 вересня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі[8].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Захистив докторську дисертацію на тему: «Розміщення виробничих потужностей Автономної Республіки Крим», доктор економічних наук.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

меморіальна дошка

На батьківщині Аркадія Демиденка, у місті Кагарлиці, рішенням міської ради одна з вулиць названа його ім'ям. У міському музеї є присвячений йому куточок.

У Сімферополі, де він прожив і пропрацював з 1972 по 1997 роки, на будівлі Кримської дирекції залізничних перевезень на вулиці Павленка, 34, де він починав свій трудовий шлях, відкрито меморіальну дошку[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 6 листопада 2003 року № 1272/2003 «Про присвоєння А. Демиденку почесного звання "Заслужений працівник транспорту України"»
  2. Указ Президента України від 8 жовтня 1997 року № 1130/97 «Про призначення А. Демиденка заступником Міністра транспорту України»
  3. Указ Президента України від 20 серпня 2001 року № 645/2001 «Про звільнення А. Демиденка з посади заступника Міністра транспорту України»
  4. Указ Президента України від 20 серпня 2001 року № 646/2001 «Про призначення А. Демиденка заступником Державного секретаря Міністерства транспорту України»
  5. Указ Президента України від 14 травня 2002 року № 453/2002 «Про звільнення А. Демиденка з посади заступника Державного секретаря Міністерства транспорту України»
  6. Указ Президента України від 14 травня 2002 року № 455/2002 «Про призначення А. Демиденка першим заступником Державного секретаря Міністерства транспорту України»
  7. Указ Президента України від 5 вересня 2003 року № 975/2003 «Про звільнення А. Демиденка з посади першого заступника Державного секретаря Міністерства транспорту України»
  8. а б Центр журналістських розслідувань Архівовано 2 лютий 2014 у Wayback Machine.(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]