Дефекатор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Однокотловий вертикальний дефекатор періодичної дії, Німеччина, XIX століття

Дефекатор (від лат. defaeco — «очищати») — апарат, який використовується при виробництві цукру і призначений для очищення бурякового або очеретяного соку від різних домішок за допомогою негашеного вапна.

Принцип дії[ред. | ред. код]

Важливою стадією виробництва цукру є дефекація цукрового соку — очищення сирого бурякового або очеретяного соку від різних домішок, які перешкоджають подальшій концентрації та кристалізації сахарози, яка потрібна для отримання білого цукру. У процесі дефекації підігрітий цукровий сік перемішується з вапном, яке за допомогою множинних ефектів частину небажаних домішок руйнує хімічно, а іншу частину — хімічно зв'язує в слабкорозчинні опади і, нарешті, основну масу небажаних домішок фізично пов'язує всередині слабкорозчинних опадів інших сполук. З отриманої в результаті маси потім легко випаровують розчин сахарози, яку потім концентрують і кристалізують, а накопичений осад — дефекаційний бруд — утилізують. Дефекація, як правило, проходить при температурі маси близько 80°[1].

Найпростіший дефекатор являє собою котел, усередині якого відбувається природне перемішування цукрового соку та вапна, а також первинне відділення домішок у вигляді осаду. Котел виготовляється з матеріалів, що володіють стійкістю до корозії, пов'язаної з систематичним впливом негашеного вапна та стійкістю до температури, необхідної для ефективної дефекації[2]. Однак, промислові вимоги, пов'язані з підвищенням продуктивності цукрових заводів і різні методи вдосконалення дефекації сприяли появі різних дефекаторів з більш складним пристроєм.

Види дефекаторів[ред. | ред. код]

За стадіями дефекації[ред. | ред. код]

Для підвищення ефективності дефекації ця процедура часто поділяється на два етапи: попередню та основну. У процесі попередньої дефекації до цукрового соку додається невелика кількість вапна — від 0,2 до 0,3 %, що викликає випадання першого шару опадів. У результаті основний дефекації концентрація вапна збільшується удесятеро до 2—3 %. Найчастіше попередня та основна дефекації проходять при різних температурах. Відповідно дефекатори можуть бути виготовлені спеціально для одного з етапів дефекації, а також можуть бути багатокотловими, комбінуючи в собі всі етапи дефекації. Такий комбінований дефекатор також відомий як апарат гарячої дефекації[3].

За способами внесення вапна[ред. | ред. код]

Хоча фахівці рекомендують попереднє розведення вапна в «молочко» і подальше домішування молочка до цукрового соку, багато підприємств цукрової промисловості досі використовують додавання твердого вапна безпосередньо в сік. Дефекатори, в яких використовується останній спосіб додавання вапна, обов'язково забезпечують внутрішньою лопатевою мішалкою для ретельного перемішування маси. З іншого боку, прості дефекатори, у яких цукровий сік змішується з вапняним розчином, можуть не проводити внутрішнього механічного перемішування маси. Сучасні дефекатори, т. зв. «дефекатори безперервної дії» і у разі додавання вапна у вигляді «молочка» виробляють механічне перемішування маси всередині котла для забезпечення рівномірного розподілу вапна по цукровому соку[4].

За типом подачі соку і вапна дефекатори поділяються на горизонтальні та вертикальні. Дефекатори, в які додається вапно в твердому вигляді, завжди вертикальні, таку ж конструкції, як правило, мають й усі прості дефекатори. В інших випадках, коли кілька дефекаторів поєднуються в багатокотловий апарат, може використовуватися горизонтальна конструкція[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. E. Hugot. Handbook of Cane Sugar Engineering. — 3rd edition. — Elsevier Science, 1986. — С. 399. — ISBN 0444424385.
  2. William Louis Bass. Cane Juice Defecation. — New York : Polydore Barnes, 1905. — С. 13—16. Архівовано з джерела 20 вересня 2015
  3. Ровинский А.Д., Олянская С.П. Схема очистки диффузионного сока: современный подход // Сахар. — Москва : ООО «Сахар», 2007. — № 1 (21 квітня). — ISSN 0036-3340.[недоступне посилання з Сентябрь 2018]
  4. E. Hugot. Handbook of Cane Sugar Engineering. — 3rd edition. — Elsevier Science, 1986. — С. 400—401. — ISBN 0444424385.
  5. Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.