Джавахетський хребет
 | ||||
| Ачкасар (3196) — найвища точка Джавахетського хребта | ||||
| Країна |  Вірменія,  Грузія
| |||
|---|---|---|---|---|
| Область | Ширак Самцхе-Джавахеті Квемо-Картлі | |||
| Є частиною | Кавказькі гори, Малий Кавказ | |||
| Найвища точка | ||||
| - координати | 41°09′23″ пн. ш. 43°57′33″ сх. д. / 41.15639° пн. ш. 43.95917° сх. д. | |||
| - висота | Ачкасар, 3196 м м | |||
 Джавахетський хребет у Вікісховищі | ||||
Джавахетський хребет, або Джавахкська хребет (вірм. Ջավախքի լեռնաշղթա, груз. ჯავახეთის ქედი) (також відомий як Кечутський хребет, або Мокрі гори) — гірський хребет в Грузії та Вірменії довжиною близько 50 км. Найвища вершина хребта — гора Ачкасар (3196 м, Вірменія). Джавахетський хребет утворений ланцюгом численних вулканів, активних у четвертинний період.
Назва Мокрі гори пов'язана з кліматом цих місць — тут випадає дуже багато опадів. Рослинність характерна для гірських степів, субальпійських і альпійських лук. На хребті беруть початок річки Тзахкашен, Гукасян і Чічхан.[1]
Етимологія[ред. | ред. код]
Сьогодні цей регіон серед вірмен і серед грузин називають по-різному. Вірменський варіант — Джавахк, а грузинський — Джавахетія. Обидва ці топоніми походять від того самого кореня, зміну якого можна простежити від часів держави Урарту. У Хорхорському написі[2] урартського царя Аргішті I (786–764) вперше зустрічається топонім «Забаха». З плином часу від терміну відійшло закінчення «а», характерне для індоєвропейських мов — Забах, після чого на заміну «з» прийшов «дж» — Джава. Потім, до цього топоніму було додано давньовірменське закінчення «к» — Джавахк, а у грузинському варіанті до топоніму Джава додалось «етія» — Джавахетія[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нові дані щодо поширення та охорону гадюки Даревського. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 18 січня 2015.
- ↑ Скала Хорхор, на якому зберігся клинопис царя Аргішті I, знаходиться на південному заході міста Ван.
- ↑ Карагезян Ов. Клинописные наименования местностей. — Ереван, 1998. — Т. 1, книга 1. — 204 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ашельська стоянка Даштадем-3. [Архівовано 5 квітня 2010 у Wayback Machine.]
|
