Джон Баліол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Баліол
John Balliol.jpg
Джон Баліол, ілюстрація 1562 р.

Час на посаді:
17 листопада 1292 — 10 липня 1296
ПопередникМаргарет I
НаступникРоберт I Брюс

Народився1249
Помер25 листопада 1314
Châteaux de Hélicourt[d], Сомма, Пікардія, Франція
БатькоДжон Баліол
МатиДерворґіли Голуей
ДружинаІзабелла де Варенн
ДітиЕдуард Баліол

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Джон де Баліол (шотл. гел. Iain Bailiol, англ. John Balliol; 1250 — 25 листопада 1314) — король Шотландії між 1292 та 1296 роками. Бувши спадкоємцем шотландського трону після смерті Маргарет, Норвезької Діви, отримав підтримку від англійського короля Едуарда I у боротьбі за владу проти 12 кланів. Склавши омаж Едуардові, був проголошений королем, але незабаром втратив трон у результаті повстання й відмовився від королівства, коли англійці напали на Шотландію. Визнання сюзеренітету Англії послужило причиною трьохсотрічної війни за незалежність Шотландії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Джон Баліол був сином англійського барона Джона де Баліоля та Дерворґіли Голуей, спадкоємиці шотландського графства Голлуей. Від своєї матері, праправнуки короля Давида I, успадкував права на корону Шотландії.

Після смерті королеви Маргарити Шотландської у 1290 році претензії на престол країни висунуло декілька кандидатів, в тому числі Джон де Баліоль, онук старшої дочки Давида Гантінґдонського, брата королів Малькольма IV, Вільгельма I Лева, і Роберт Брюс, син середньої дочки Давида.

Суперечка був винесений на розгляд Едуарда I, короля Англії. У 1292 році Едуард I виніс рішення на користь Джона де Баліоля, і 30 листопада 1292 року він був коронований королем Шотландії. Як подяку за підтримку король визнав сюзеренітет Англії над Шотландією.

Попередник
Маргарет I
Royal Arms of the Kingdom of Scotland.svg Король Шотландії
12921296
Royal Arms of the Kingdom of Scotland.svg Наступник
Роберт I