Джон Барбер (інженер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Барбер
John Barber
Народився 1734(1734)
Ноттінгем, City of Nottinghamd, Ноттінгемшир, Англія, Королівство Велика Британія
Помер 1801(1801)
Нанітон, Ворикшир, Англія, Сполучене Королівство
Підданство Велика Британія Велика Британія
Діяльність винахідник, інженер
Відомий завдяки запатентував першу газову турбіну
У шлюбі з Енн Вільямс (англ. Ann Williams) (?)

Джон Барбер (англ. John Barber) — англійський інженер і винахідник. Відомий перш за все як винахідник першої газової турбіни.

Біографія[ред. | ред. код]

Джон Барбер народився у 1734 році в Англії, у графстві Ноттінгемшир. У 1760-х роках він переїхав у графство Ворікшир, де працював на вугільній шахті біля міста Нанітон. Пізніше він жив також у Аттлборо (англ. Attleborough, Warwickshire, тепер в межах Нанітона).

Між 1766 і 1792 роками Джон Барбер запатентував кілька винаходів і розробок, що стосувалися кількох галузей, зокрема металургії. Головним з його винаходів була газва турбіна, запатентована ним 1791 року. Винахід не був практично реалізований. Разом з тим, Барбер був першим, хто дав детальний опис принципу дії газової турбіни.

Помер Джон Барбер у 1801 році, 6 жовтня 1801 року він був похований біля церкви святого Миколая у Нанітоні.

Газова турбіна[ред. | ред. код]

Газо-турбінна установка Джона Барбера. Малюнок з його патенту.

Прототипи газових турбін, до яких відносять так звані димові машини, були відомі ще у XVII ст., але відправним пунктом у розвитку газових турбін можна вважати винахід Джона Барбера. У його патенті були зафіксовані основні принципи роботи газових турбін.[1]

Турбіна Барбера могла працювати на нафті, вугіллі й деревині, що забеспечувалось шляхом їх попередньої газифікації (перегонки) у спеціальних ємкостях у вигляді реторт. У схемі його газотурбіної установки окрім повітряного, був і газопаливний компресор. Суміш, утворену повітрям й газом, пропонувалося нагнітати у камеру горіння за допомоги компресора. Після горіння пальної суміші її пропонувалося подавати з великою швидкістю на лопатки робочого колеса, на якому мала здійснюватися робота розширення газу. Для запобігання перегріву турбіни від дії високих температур передбачалося охолодження продуктів горіння впорскуванням води у камеру горіння.[1]

Винахід Барбера не був реалізований на практиці. Крім того, винахід й розвиток парових турбін трохи загальмував розвиток газових турбін.[1]

1972 року німецька фірма Kraftwerk-Union AG з міста Бонна експонувала діючу модель газової турбіни Барбера на Ганноверському ярмарку.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в 3.6. Історія розвитку енергетичного газотурбобудування. // Енергетика: історія, сучасність і майбутнє. Т. 3: Розвиток теплоенергетики та гідроенергетики. — К., 2013.