Дзвіночок (часопис)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзвіночок
Дзвіночок (обкладинка).jpg

Тип місячник
Мова українська
Видавець Українська преса (концерн)
Формат A4

Засновано 1931
Власник Тиктор Іван Микитович
Головний редактор Диркавець Леся Яківна
Припинення публікацій 1939
Головний офіс Львів (1931-1939),
Рогатин (1993-2004),
Івано-Франківськ (з 2004)
Наклад 10 тис.

«Дзвіночок» — часопис-місячник для дітей з бібліотекою «Ранок», заснований у 1931 році Іваном Тиктором у Львові. Видавався до 1939 року. Відроджено у 1993 році Лесею Пилип'юк-Диркавець у Рогатині, з 2004 в Івано-Франківську.

Тематика[ред. | ред. код]

У рекламному матеріалі «Під увагу добрим родичам!» І. Тиктор зазначав, що часопис буде гарно оформленим, цікавим за змістом і повчальним для дітей молодшого шкільного та дошкільного віку[1].

Часопис публікував матеріали виховного, пізнавального та розважально-пізнавального характеру для дітей різного рівня розвитку:

  • виховання патріотичних почуттів — твори героїчної тематики, зокрема публікації про дітей-героїв і ознайомлення дітей з героїчними постатями української історії та недавніх визвольних змагань;
  • матеріали на реліґійні теми, зокрема про відзначення християнських свят з віршами на відповідні теми, з текстами сценок та декламацій для дітей;
  • вивчення основних слів німецької та англійської мов для повсякденного спілкування;
  • пісні з нотами та малюнками-рухами до них;
  • казки, віршики, сміховинки, ігри та жарти для дітей дошкільного віку, що супроводжувались смішними ілюстраціями (художник — Е. Козак).

У кожному з 94 номерів журнал «Дзвіночок» демонстрував високу культуру видання, використовуючи ефективні засоби текстового та графічного мистецтва для оформлення рекламних сюжетів, роблячи їх зрозумілими, наочними і читабельними[2].

На обкладинці «Дзвіночка» від першого до останнього номера був маленький хлопчик-козачок із дзвіночком у руці, який весело запрошував у гості.

Журналісти[ред. | ред. код]

Редактором видання був відомий український письменник й публіцист Юрій Шкрумеляк. Автором літературних казок, опублікованих у журналі, був приятель Юрія Шкрумеляка колишній поручник УГА, вчитель Михайло Максимович Гуцуляк («Повість про князенка Бориса» (1934), «Петрусь шукає княжої корони» (1935, Ч. 39–43) і «Павло Соловей» (1936)).

З 1993 року головний редактор відновленого журналу — Леся Пилип'юк-Диркавець.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нове життя репресованого журналу. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014. 
  2. Відродження «Дзвіночка» — журналу українських дітей. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 14 вересня 2014. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ — перша тр. ХХ ст.): Навч. посіб. / За ред. Н. Зелінської. — Львів: Світ, 2003. — с. 574
  • Гавенко М. М. Реклама у періодичних виданнях Івана Тиктора (на прекладі дитячого часопису «Дзвіночок») / М. М. Гавенко, Н. В. Зелінська. — С. 43-46 // Поліграфія і видавнича справа: наук.-техн. зб. № 39 / М-во освіти і науки України, Українська акад. друкарства. — Л. : Українська академія друкарства, 2002. — 248 с.
  • Благовірна Н. Б. Впровадження принципів комерціалізації пресо-та книговидання в Галичині в першій третині ХХ ст. (за матеріалами журналу «Дзвіночок») / Н. Б. Благовірна. — С. 37-43 // Поліграфія і видавнича справа: наук.-техн. зб. № 39 / М-во освіти і науки України, Українська акад. друкарства. — Л. : Українська академія друкарства, 2002. — 248 с.

Посилання[ред. | ред. код]