Козак Едвард Теодорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едвард Теодорович Козак
Hnizdo lhek60s.jpg
Любослав Гуцалюк, Едвард Козак і Яків Гніздовський поруч скульптури Слави Ґеруляк на Союзівці
Дата народження 21 січня (3 лютого) 1902(1902-02-03)
Місце народження Гірне
Дата смерті 22 вересня 1992(1992-09-22) (90 років)
Місце смерті Детройт
Національність німець
Навчання Львівська художня школа Олекси Новаківського, мистецькі школи Відня та Любліна
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Гніздовський Яків, Гуцалюк Любослав, Гніздовська Стефанія та Козак Едвард на Союзівці
Едвард і пані Марія Козак
Едвард і пані Марія Козак

Е́двард Теодо́рович Коза́к (псевдоніми: Еко, Мамай, Майк Чічка; 3 лютого 1902(19020203), село Гірне, Львівщина — 22 вересня 1992, Детройт) — український карикатурист, гуморист, художник, письменник, іконописець, редактор і видавець.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селянській родині німецького походження, та з дитинства чітко відчував свою приналежність до українства. Навчався у Стрийській гімназії, а відтак у Львівській художній школі Олекси Новаківського, мистецьких школах Відня та Любліна.

У 1930-х роках у Львові видавав карикатури в редагованих ним сатирично-гумористичних журналах «Зиз» (1926—1933) та «Комар», проілюстрував усі видання Івана Тиктора у Львові (1933—1939), ілюстрував дитячий журнал «Світ дитини» під редакцією Михайла Таранька, розробляв малюнки журнальних обкладинок, створював олійні етюди та картини.

Був активним членом Асоціації незалежних українських митців (АНУМ), Товариства українських письменників і журналістів.

Надзвичайно влучними були його карикатури на трагічну ситуацію в радянській Україні та на сталінські репресії, уникнути яких вдалось, лише виїхавши 1939 року разом з сім'єю до Кракова. Став головою мистецької організації «Зарево» та ілюстратором видань «Українського Видавництва».

В діаспорі[ред.ред. код]

З 1944 року в еміграції очолював Українську спілку образотворчих мистців у таборах для переміщених осіб в Німеччині. Від 1948 року видавав гумористичний журнал «Лис Микита».

1951 року переїхав до США (Детройт, штат Мічиган), де працював в церковному мистецтві, ілюстрував казки для телебачення (отримав від американської вчительської організації окрему нагороду), оформлював книжки та часописи, видавав власний журнал сатири та гумору «Лис Микита»[1], утримував власне видавництво з такою ж назвою, був автором сатиричних і гумористичних оповідань. Створив образ «Гриця Зозулі» — тип українського мудрагеля-селянина, «хитрого сільського філософа, в уста якого вкладав неповторні монологи»[2] — гумористичний персонаж, тісно пов'язаний з сатиричним журналом «Лис Микита», останні числа якого вийшли з друку 1990 року.

Едвард Козак знаний головно як художник-карикатурист, де його талант розкрився найповніше. Проте якби довелось йому творити в інших сферах духовного життя, то він, мабуть, досягнув би не менших вершин, про що й свідчать його поетичні спроби:

Люлі, люлі, спи, мій сину, —
Свище вітер без упину,
Й попід вікна там-назад
Блудить-мудрить листопад.
Та головку наклоняє,
Одну думку він думає:
Про роки оті минулі,
Як збивали листя кулі.
Про велику ясну днину —
Люлі, люлі, спи, мій сину.
Другу думу як думає,
У віконця заглядає,
Щоб ти, сину, дужий ріс,
Понад шаблю, понад кріс,
Щоб із ним у поле злинув —
Люлі, люлі, спи, мій сину.

Сини митця — відомі у США художники[3]. Юрій працює у неовізантійському стилі; тематика робіт Яреми — краєвиди, квіти, абстракції (естетичне поєднання ліній і плям)[2].

Влаштовував щорічні виставки своїх картин в мотелі «Ксеня» в Гантері; в останні роки життя — разом із синами[2].

Відійшов в інший світ о 10 годині ранку 22 вересня 1992 року в лікарні Детройта. Поминальне богослужіння відбулося 26 вересня в українській католицькій церкві (УКЦ) св. Йосафата у Воррені. Похований Едвард Козак на місцевому кладовищі поруч зі своєю дружиною[4].

Творчість[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]


Мистецтво Це незавершена стаття з мистецтва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.