Дибленко Артем Костянтинович
| Дибленко Артем Костянтинович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Прапорщик | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
20 квітня 1983 (40 років) місто Миколаїв | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |
Україна | |||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |||
| Рід військ |
 Десантні війська | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Арте́м Костянти́нович Дибле́нко — громадський діяч, прапорщик Збройних сил України. Повний кавалер ордена «За мужність».
Життєпис[ред. | ред. код]
Генеральний директор інформаційного агентства «Українська медіа група» (миколаївські видання «Преступности.НЕТ» та NikLife). Одружений, має дітей.
22 лютого 2023 року виступив у Нью-Йорку у штаб-квартирі ООН під час слухання щодо жорстоких порушень прав людини, спричинених російською агресією проти України.[1]
Бойовий шлях[ред. | ред. код]
Командир відділення аеромобільно-десантного взводу 79-ї окремої аеромобільної бригади. З 12 по 18 жовтня 2014 року виконував бойове завдання з оборони Донецького аеропорту. Його відділенню вдалося зайняти стратегічно важливі позиції та утримати їх — незважаючи на численні атаки терористів та обстріли території аеропорту з ворожої артилерії і танків.
Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році брав участь в обороні Маріуполя. Разом із іншими оборонцями Маріуполя перебував у російському полоні та був звільнений 21 вересня 2022 року під час обміну 215 українських захисників.[2]
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» I ступеня (14.10.2022) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, незламність духу і вірність військовій присязі[3].
- орден «Орден „За мужність“» ІI ступеня (2.05.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
- орден «За мужність» III ступеня (27.11.2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Звільнений з полону азовець та співзасновник "Преступности.НЕТ" розповів в ООН про катування росіян. imi.org.ua. 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ Повний список 215 захисників України, звільнених за обміном. Новинарня. 22 вересня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2022 року № 711/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 2 травня 2022 року № 293/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Прапорщики (Україна)
- Народились 20 квітня
- Народились 1983
- Військовики 79-ї окремої десантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Повні кавалери ордена «За мужність»
- Учасники битви за Маріуполь (2022)