Дидактика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дида́ктика (дав.-гр. διδακτικός — повчаючий) — один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань; визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи й організаційні форми навчання, вплив навчального процесу на особу.

Історія[ред.ред. код]

Вперше термін «дидактика» з'явився у творі Яна Амоса Коменського «Велика дидактика», який стверджував, що дидактика — «це універсальне мистецтво навчання всього і всіх, і при тому вчити з надійним успіхом, так, щоб не могло бути невдач, щоб ні в учнів, ні в тих, хто вчить, не було нудьги, щоб навчання проходило з радістю, вчити ґрунтовно, не поверхнево, не для форми, а наближаючи учнів до істинної науки, вчити добрим правилам поведінки і глибокому благо­честю».

Об'єкт і предмет дидактики[ред.ред. код]

На сьогодні дидактика відповідає на 3 питання: 1) для чого вчити? (зміст освіти) 2) як навчити? (методи і принципи) 3) як вчитися? (методи і прийоми самостійної діяльності) Дидактика науково обґрунтовує зміст, методи і форми навчання. Об'єктом дидактики є навчання як вид діяльності.

Функції навчання: 1) теоретична (діагностична і прогностична) 2) практична (нормативна, інструментальна)

Зв'язок дидактики з іншими науками[ред.ред. код]

— методиками викладання предметів — філософіяпсихологія — теорія виховання — фізіологіяетика і естетикакібернетика

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]