Завгаєв Доку Гапурович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Доку Завгаєв)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Завгаєв Доку Гапурович
Doku Zavgayev.jpg
Народився 22 грудня 1940(1940-12-22) (79 років)
Бено-Юрт, Надтеречний район, Росія
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Національність чеченець
Діяльність дипломат, політик
Alma mater Mountain State Agrarian Universityd
Науковий ступінь доктор психологічних наук, кандидат економічних наук і доктор юридичних наук[d]
Знання мов російська і чеченська
Заклад Московський державний інститут міжнародних відносин
Членство ЦК КПРС
Посада член Ради Федерації[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Пошани орден Дружби (Російська Федерація) орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Russian Federation Presidential Certificate of Honour

Доку Гапурович Завгаєв (нар. 22 грудня 1940(19401222), село Бено-Юрт Надтеречного району Чечено-Інгуської АРСР, тепер Чечня) — російський і радянський державний діяч, дипломат, 1-й секретар Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат Верховної ради Російської РФСР (1990—1993 роки). Кандидат економічних наук, доктор юридичних наук

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в багатодітній чеченської селянській родині. Виходець із тайпа Гендергеной. Його мати належала до тайпа Беной.

23 лютого 1944 роки родина Завгаєва з усіма іншими чеченцями була депортована в Середню Азію і потрапила на поселення в селище Токарівка Тельманського району Карагандинської області Казахської РСР. У 1957 році повернувся до Чечено-Інгуської АРСР.

У 1958—1961 роках — вчитель початкових класів середньої школи в селі Бено-Юрт Надтеречного району.

З 1962 по 1965 рік працював слюсарем, механіком відділення, головним інженером радгоспу «Знаменський» Надтеречного району Чечено-Інгуської АРСР.

У 1965—1966 роках — керуючий Наурсько-Надтерського районного об'єднання «Сільгосптехніка» Чечено-Інгуської АРСР.

Член КПРС з 1966 року.

У 1966 році закінчив Горський сільськогосподарський інститут, за фахом інженер-механік сільськогосподарського виробництва.

У 1966—1971 роках — директор радгоспу «Знаменський» Надтеречного району Чечено-Інгуської АРСР.

У 1971—1972 роках — голова виконавчого комітету Надтеречної районної ради депутатів трудящих Чечено-Інгуської АРСР.

У 1972—1975 роках — начальник Чечено-Інгуського республіканського виробничого об'єднання радгоспів.

У 1975—1977 роках — міністр сільського господарства Чечено-Інгуської АРСР.

У 1977—1978 роках — завідувач сільськогосподарського відділу Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС.

У 1978—1983 роках — секретар Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС. У 1983—1989 роках — 2-й секретар Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС.

У 1984 році закінчив заочно Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

1 липня 1989 — 23 серпня 1991 року — 1-й секретар Чечено-Інгуського республіканського комітету КПРС.

Одночасно з березня 1990 по 6 вересня 1991 року — голова Верховної ради Чечено-Інгуської АРСР.

У 1991—1995 роках жив і працював у Москві, очолював підкомісію з проблем республік Північного Кавказу у Верховній Раді РРФСР, працював завідувачем відділу в Управлінні по роботі з територіями адміністрації президента Російської Федерації.

У березні 1995 року увійшов до складу «Комітету національної згоди Чечні». З 24 жовтня 1995 по березень 1996 року — голова «Уряду національного відродження Чечні». У листопаді 1995 року був затверджений колишньою Верховною радою скасованої Чечено-Інгушетії на посаді «глави Чечні». У грудні 1995 року був обраний на пост «глави Чеченської Республіки» (отримав 95% голосів, переважно російськіх військових). У серпні 1996 року після захоплення чеченськими національними силами Грозного покинув Чечню. Після від'їзду з республіки і підписання Хасав'юртівських угод продовжував виконувати обов'язки т.зв. «глави Чечні» в складі Росії до 15 листопада 1996 року.

Був членом Ради Федерації від Чеченської Республіки з січня 1996 року по травень 1998 року. У Раді Федерації був членом комітету з міжнародних справ.

14 березня 1997 — 17 лютого 2004 року — Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Об'єднаній Республіці Танзанія.

У лютому 2004 року був призначений заступником міністра закордонних справ Російської Федерації, курирував адміністративно-господарські та фінансові питання. З серпня 2004 по 23 вересня 2009 року — Генеральний директор Міністерства закордонних справ Російської Федерації.

23 вересня 2009 — 18 листопада 2019 року — Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Республіці Словенії.

З 2019 року — професор Московського державного інституту міжнародних відносин.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]