Карагандинська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 48°00′ пн. ш. 71°00′ сх. д. / 48.000° пн. ш. 71.000° сх. д. / 48.000; 71.000

Карагандинська область
(каз. Қарағанды облысы)
Coat of Arms of Karagandy Province.svg
Герб
Каркаралы, Karkaraly National Park, Kazakhstan.jpg
Адм. центр Караганда
Країна Казахстан Казахстан
Регіон Центральний Казахстан
Межує з
сусідні адмінодиниці
Костанайська область, Акмолинська область, Павлодарська область, Східно-Казахстанська область, Алматинська область, Жамбилська область, Туркестанська область, Кизилординська область і Актюбінська область ?
Офіційна мова казахська
Населення
 - повне &&&&&&&&01 369 839,&&&&&01 369 839 (2014) [1] (8,0%, 5-е)
 - густота 3,20 осіб/км² (15-е місце)
Етнікон казахи — 44,68%
росіяни — 39,17%
українці — 4,56%
німці — 2,93%[2]
Площа
 - повна 427 982 км² (15,7%, 1-е місце)
Висота
 - максимальна 1565 м
(гора Аксоран)
 - мінімальна 0 м
Часовий пояс UTC+6
Дата заснування 10 березня 1932 року
Аким Бауржан Абдишев
Веб-сайт офіційний сайт
Karagandy in Kazakhstan.svg
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Карагандинська область

Карагандинська область — область в центральній частині Казахстану. Утворена 10 березня 1932 року. Спочатку обласним центром був Петропавловськ. З 3 серпня 1936 року обласний центр знаходиться в Караганді. Площа 428 000 км², населення 1 358 064 осіб (2012).

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

До складу області входять 9 районів та 9 міських адміністрацій, прирівняних до районів:

Район Площа,
км²
Населення,
осіб (2009)
Центр Сільські
округи
Міські
адміністрації
Селищні
адміністрації
Населені
пункти
1 Абайський район 6697 57207 Абай 11 1 3 37
2 Актогайський район 52000 19233 Актогай 15 - 2 36
3 Бухар-Жирауський район 14576 60010 Ботакара 26 - 3 67
4 Жанааркинський район 67000 30818 Атасу 12 - 2 33
5 Каркаралінський район 65000 42722 Каркаралінськ 23 1 1 72
6 Нуринський район 46326 26150 Нура 23 - 2 36
7 Осакаровський район 12694 35221 Осакаровка 22 - 2 55
8 Улитауський район 121600 14240 Улитау 13 - 3 41
9 Шетський район 65694 45715 Аксу-Аюли 17 - 7 74
10 Балхаська м.а. - 75453 Балхаш - - 2 3
11 Жезказганська м.а. - 90661 Жезказган 3 - - 9
12 Карагандинська м.а. - 460039 Караганда - - - 2
13 Каражальська м.а. - 19409 Каражал - - 1 2
14 Приозерська м.а. - 13479 Приозерськ - - - 1
15 Саранська м.а. - 50310 Сарань - - 1 2
16 Сатпаєвська м.а. - 68536 Сатпаєв - - 1 3
17 Теміртауська м.а. - 176496 Теміртау - - 1 2
18 Шахтинська м.а. - 56001 Шахтинськ - - 3 4

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]

Населений пункт Населення,
осіб (1989)
Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
1 Караганда 613 797 436 864 459 778
2 Теміртау 212 382 170 481 169 590
3 Жезказган 108 821 90 001 86 227
4 Балхаш 86 609 65 431 68 833
5 Сатпаєв 58 717 58 652 60 105
6 Сарань 63 624 42 957 42 058
7 Шахтинськ 64 862 41 602 35 997
8 Абай 46 533 33 066 25 550
9 Атасу 16 007 14 281 14 265
10 Приозерськ - 11 033 13 479
11 Каражал 16 135 12 658 10 027

Населення[ред. | ред. код]

Населення Карагандинської області — поліетнічне. На 1 січня 2010 року значну частину населення області становлять казахи — 44,7%, росіяни — 39,2%, українці — 4,6%, німці — 2,9%, татари — 2,5%. Інші національності складають трохи більше 5,5%.[2]

Зміна чисельності населення:[3][4]
Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Населення 1 333 656 1 330 927 1 331 702 1 334 438 1 339 368 1 342 081
Роки 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Населення 1 341 202 1 346 938 1 352 302 1 358 064 1 363 264

Географія[ред. | ред. код]

Область розташована в центральній частині республіки, на північний захід від озера Балхаш. Велика частина її зайнята Казахським дрібносопковиком (висота 300–1000 м), серед якого підносяться останциві гірські масиви: Кизилтас на сході (висота до 1565 м — гора Аксоран), Каркаралінські гори на північному сході (висота до 1366 м) і Улутау на заході (висота до 1133 м — пік Акмешит). На півдні дрібносопочник переходить в глинисту пустелю Бетпак-Дала (висота 300–400 м), а на заході — в Туранську низовину з пісками Приаральські Каракуми.

Клімат різко континентальний і вкрай посушливий: дуже спекотне і сухе літо (середні температури липня 20,1 °C на півночі і 25,1 °C на півдні) з пиловими бурями і різкими коливаннями температури протягом доби; зима холодна, довга, малосніжна, з сильними вітрами і буранами (середні температури січня —16,7 °С на півночі, —13 °С на півдні). Опадів випадає на півночі 260–280 мм на рік (у гірських місцевостях понад 300 мм), а на півдні лише 100–125 мм. Вегетаційний період 160 діб на півночі і 200 на півдні.

Найбільші річки Сарису і Нура. Всі річки (за винятком верхів'їв Ішима на крайній півночі) належать до басейнів Балхаша і невеликих озер: вони маловодні, влітку сильно міліють, розпадаються на плеса, засолоняются або повністю пересихають. Для водопостачання промислових центрів і сільсько-господарських районів побудовані водосховища (найбільші: Самаркандське і Шерубай-Нурінське в районі Караганди і Кенгирське поблизу Жезказгана), а також канал Іртиш — Караганда (довжина 495 км). Багато озер, головним чином солоних (Карасор на півночі, Каракоїн на півдні тощо); багато з них заповнюється водою тільки навесні. На південному сході — озеро Балхаш.

Північна частина області зайнята злаково-полиновим степом на червоно-коричневих і каштанових ґрунтах; це основний район неполивного землеробства і відкриття цілини. Південніше розвинена рідкісна напівпустельна і пустельна полинно-солянкова рослинність на частково засолених світло-каштанових, а на півдні сіроземних і бурих ґрунтах з плямами солонців і пісків; на піщаних масивах — злаково-полинова і чагарникова рослинність. На піднесених місцях дрібносопочника поширені степи з острівцями деревної рослинності (сосна, береза, осика, верби) на сильно щебнистих каштанових і гірських чорноземних ґрунтах.

У напівпустелях і пустелях багато гризунів (ховрахи, тушканчики, піщанки) і хижаків (вовк, лис корсак), сайги, зустрічаються архари і джейран, серед дрібносопочника — сарна, а також дрохва тощо. По берегах річок і озер — водоплавний птах, в чагарниках очеретів — кабани і акліматизована ондатра; у озері Балхаш багато риби (короп, судак, марінка тощо).

Економіка[ред. | ред. код]

Переважає велика промисловість переважно по видобутку і переробці мінеральної сировини, а також зернове землеробство і відгінно-пасовищне тваринництво. Енергетика базується на місцевому вугіллі; найбільші теплові електростанції в містах Абай, Караганда, Теміртау, Жезказган, Балхаш. Головні галузі промисловості: вугільна (Карагандинський вугільний басейн, і кольорова металургія (здобич і виплавка міді і молібдену, здобич поліметалів). Розвинена також здобич залізної і марганцевої руди. Чорна металургія — в значній мірі на місцевій руді. Металоємке машинобудування (зокрема для вугільної промисловості), виробництво будматеріалів (цементу, цеглини, винищити), хімічна, легка (швейна, трикотажна, взуттєва) і харчова (м'ясна, маслосироробна і молочна, борошномельна, кондитерська тощо) промисловість. Основна частина промислових підприємств знаходиться в Караганді і її районі: у Теміртау — Карагандинський металургійний комбінат, заводи синтетичного каучуку, ливарно-механічний тощо, в містах Сарань, Абай, Шахтинськ — кам'яновугільна промисловість, а також в районі Жезказгана (Жезказганський гірничо-металургійний комбінат з мідеплавильним і ремонтний-механічним заводами, Карсакпайський мідеплавильний завод того ж комбінату, марганцеві копальні в Джезди та Жездинське рудоуправління ВО «Казсвинец» тощо) і Балхаша (гірничо-металургійний комбінат з копальнями в Коунраде і Саяке, рибний завод). З інших промислових центрів виділяються: Актау (цементний завод), Акчатау, Акжал, Кайракти, Карагайли тощо. (поліметалічні гірничо-збагачувальні комбінати і копальні), Каражал (видобування залізної руди).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]