Дубінін Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дубінін Микола Миколайович
Народився 5 березня 1928(1928-03-05)
Q15241563?, Q17506695?, Спаський район, Приморський край, РСФРР, СРСР
Помер 30 січня 2008(2008-01-30) (79 років)
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність педагог
Знання мов російська
Заклад Далекосхідний федеральний університет
Діти Vladimir Dubinind
Нагороди

Микола Миколайович Дубінін (5 березня 1928 р, село Зеленівка, Далекосхідний край — 30 січня 2008 р) — радянський педагог-новатор, методист, Народний учитель СРСР, Заслужений учитель школи УРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 березня 1928 року в селі Зеленівка Спаського району Приморського краю в родині військовослужбовця. Закінчив середню школу в Лесозаводску. В 1949 закінчив Владивостоцький державний педагогічний інститут. Під час навчання був сталінським стипендіатом, потім працював вчителем фізики у школах № 17 та № 75 міста Владивостока. У 1956—1961 — старший викладач кафедри загальної фізики ДВГУ.

У 1961—1989 — директор і одночасно вчитель фізики школи-інтернату № 2 Владивостока. До якої з 1961 р. по 2013 р. було випущено 155 золотих і срібних медалістів. У 2002 році школі-інтернату присвоєно ім'я М. Н. Дубініна.

Всеросійську популярність отримав завдяки методу навчання школярів стоячи. Ідея була запропонована лікарем-терапевтом В. В. Сигаловим. І хоча пропозицію було відхилено Міністерством охорони здоров'я СРСР, Н. Н. Дубінін прийняв ідею лікаря і став готуватися до експерименту. 1 вересня 1986 1-й клас приступив до занять за новою методикою. З виступу директора по центральному телебаченню вся країна дізналася про проведений експеримент.

В останні роки життя очолював громадську приймальню губернатора Приморського краю.

Дружина Дубініна Недія Євстафіївна вчитель математики, прожили разом 59 років. Сини Олександр та Володимир (професор, доктор математичних наук)

Вибрані праці[1][ред. | ред. код]

  • Дубинин Н. Н. {{{Заголовок}}}. — 1000 прим. — ISBN 5-7444-0708-1.
  • Дубинин Н. Н., Галаницкий А. А. {{{Заголовок}}}. — 10 000 прим.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]