Далекосхідний край

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Далекосхідний край (Далеко-Східний) було утворено на сході РРФСР рішенням Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК) 4 січня 1926[1] на місці скасованої Далекосхідної області. Замість існуючих п'яти губерній — Амурської, Забайкальської, Камчатської, Приморської і північного Сахаліну — були створені Владивостоцький, Хабаровський, Читинський, Зейсько-Алданський, Амурський, Миколаївський, Стрітенський, Камчатський і Сахалінський округи, розділені на 75 районів. Адміністративним центром було місто Хабаровськ. 20 жовтня 1938 Далекосхідний край було розділено на Хабаровський і Приморський краї.

Був найбільшою після Якутської АРСР і Казахстану адміністративно-територіальною одиницею СРСР, його територія займала 12%. Площа 2602600 км². Населення за переписом 1926 року — 1881400, з обчислення на 1 січня 1929 — 2099700 жителів.

Географія[ред.ред. код]

З півночі ДСК обмивався Північним Льодовитим океаном і його Східно-Сибірським і Чукотським морями, зі сходу — Тихим океаном і його Беринговим, Охотським і Японським морями. На суші він межував: з територіями СРСР — Якутської АРСР та Східно-Сибірським краєм (з 1930 року) на заході, з володіннями Японії Кореєю і Південним Сахаліном (Карафуто) на півдні, і з територією Аляска (США) через морський кордон у Беринговій протоці на північному сході. До складу краю входили найбільший півострів Камчатка і значно менший Чукотський півострів. Територія ДСК включала також ряд великих островів, у тому числі острів Врангеля, північну частину острова Сахалін, а також два великих архіпелаги — Командорські і Шантарські острови.

Далекосхідний край мав протяжність в 28° з півдня на північ (від 42° до 70 ° п. ш.) до 72° і на 83 ° із заходу на схід (від 108° сх. д. до 169° зх. д.). Географічно край обмежувався узбережжям Тихого і Північного Льодовитого океанів з одного боку і вододілами впадаючих у них річок з іншого боку. Географічна єдність ДСК забезпечувалося його приморським становищем і вся основна територія краю була тісно пов'язана, насамперед, з Тихим океаном. Масштаби ДСК були такі, що із заходу на схід відбувався перехід від континентального ландшафту сухих степів Забайкалля до острівних ландшафтів Сахаліну, Камчатки і Командор, а з півночі на південь послідовно змінювалися льоди острова Врангеля, тундра, тайга і південні ландшафти Примор'я. Тваринний світ ДСК також був дуже різноманітний — в ньому були представлені морж і тюлені і північні олені, лосі, верблюди, уссурійські тигри і леопарди, лісові коти, річкові черепахи і морські кити тощо[2].

Зміни в територіальному поділі[ред.ред. код]

Мапа Далекосхідного краю на 1938 рік
  • 30 липня 1930 Читинський і Стрітенський округи ДСК були передані до складу новоствореного Східно-Сибірського краю[3].
  • 20 серпня 1930 постановою Президії ВЦВК у складі Далекосхідного краю утворено Біро-Біджанський район з центром в селищі Тихенька (з 1931 року — робітниче селище Біробіджан, з 1937 року — місто Біробіджан). У нього повністю увійшли Катерино-Микольський і Михайло-Семенівський райони, а також частково селища Хінгано-Архарінського і Некрасовського районів.
  • 10 грудня 1930 були створені Коряцький, Охотсько-Евенський і Чукотський національний округи. До складу ДСК були передані весь басейн річки Колима, частина басейну річки Індигірки і басейн річки Алазеї.
  • 20 травня 1931 басейн річки Алазея, північна частина басейну річки Колима і частина басейну річки Індигірка виведені зі складу ДСК та передані Якутській АРСР
  • 30 травня 1931 Президія ВЦВК спецпостановленням доручив ЦВК Якутській АРСР та Далькрайвиконкому вивчити можливість створення Національного Евенкського Алданського промислового округу на території Учур-Зейського і Джелтулацького районів ДСК і Томмотського, Тімітонського і Незаметнінського районів Якутії. Округу створено не було[4].
  • 10 жовтня 1931 було скасовано Амуро-Зейський район. Територія розподілена таким чином[5].
а) сільради: Актайський, Олексіївський, Аносовський, Богдановський, Буссенський, Кольцовський, Корсаковський, Кумарівський, Байкинський, Ново-Воскресенський, Ново-Іннокентьевський, Ново-Кумарівський, Саскальський, Симоновський, Симоновсько-Лужецький, Сталінський, Сичевський, Черемушинський і Юргинський з усіма що входять до їх складу населеними пунктами віднести до Свободненського району;

б) територію що залишилася від ліквідованого Амуро-Зейського району підпорядкувати Благовєщенській міськраді в порядку постанови Президії ВЦВК від 30 жовтня 1930 (СУ, 1930, N 41, ст. 493).

Примітки[ред.ред. код]

  1. ОБ ОБРАЗОВАНИИ И РАЙОНИРОВАНИИ ДАЛЬНЕ-ВОСТОЧНОГО КРАЯ
  2. Большая советская энциклопедия 1-изд. Т.20 М.1930, — С.243
  3. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок BS1 не вказаний текст
  4. Будет ли Алданский округ? // Тихоокеанская звезда, 3 июня 1933 года.
  5. Постанова ВЦВК від 10 жовтня 1931 «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному поділі Далеко-Східного краю та про віднесення по краю ряду населених пунктів до категорії робочих селищ»
  6. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 20 октября 1938 года «О разделении Дальневосточного края на Приморский и Хабаровский края»


СРСР Це незавершена стаття про Радянський Союз.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.