Духовичний Георгій Самуїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Самуїлович Духовичний
Duhovichny G S.jpg
Народження 11 березня 1954(1954-03-11) (64 роки)Київ
Громадянство СРСР СРСР,Україна Україна
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність архітектор
Нагороди
Державна премія України в галузі архітектури

Георгій Самуїлович Духовичний (нар. 11 березня 1954, Київ) — український архітектор, віце-президент київської організації Національної спілки архітекторів України та керівник Колективного підприємства творчої архітектурної «Майстерні Г.Духовичного», член правління Національної спілки архітекторів України. Дійсний член Українського комітету ICOMOS (UNESCO), член Архітектурно-містобудівної ради Києва, один із засновників громадського руху "Культура проти вандалізму — «Україна-зона культурного лиха» 2007 р. .

Освіта[ред. | ред. код]

В 1977 році закінчив Київський державний художній інститут (архітектурний факультет, майстерня Н. Б. Чмутіної). Навчався у Н. Б. Чмутіної, А. І. Малиновського, А. В. Добровольського, Б. І. Примака, Г. С. Кульчицького, А. М. Мілецького. 1977 р.- дипломний проект лауреата Всесоюзного конкурсу дипломних проектів архітектурних ВУЗів. В 1989 році отримав сертифікат СП СА СРСР.

Робота[ред. | ред. код]

  • 1978–1989 рр. — робота в Управлінні об'ємного проектування № 3, майстерня № 6 Головного управління «Київпроект» на посадах від архітектора до головного спеціаліста, проектування житлових кварталів та громадських споруд історичного центру Києва.
  • 1982 р. — в складі авторського колективу Золота медаль та диплом 1-го ступеня Всесоюзного конкурсу СА СРСР на найкращий проект року (житлові квартали по вул. Горького та Подолу в м. Києві).
  • 1987 р. — в складі авторського колективу диплом 1-го ступеня Конкурсу на найкращу споруду року Держбуд УРСР (Навчальний корпус ВПШ по вул. Мельникова, 84 в м. Києві).
  • 1988 р. — Лауреат Всесоюзного конкурсу молодих архітекторів (СА СРСР).
  • У 1990 р. — після отримання персонального міжнародного сертифікату Вищої атестаційної комісії Правління СА СРСР, відкриття персональної творчої архітектурної «Майстерні Г.Духовичного» СА СРСР, з 1992 р — КПТАМ "Майстерні Г.Духовичного "Національної Спілки архітекторів України, керівник майстерні. Проектування об'єктів нового будівництва, комплексної реконструкції та реставрації, житлових та громадських споруд та комплексів, здебільшого в історичному центрі Києва. Серед реалізованих об'єктів після 1990 року:
    • Комплекс Юридичного ліцею НАВСУ для дітей загиблих співробітників МВС
    • Житловий будинок по вул. Турівській,24 в м. Києві
    • Комплексна реабілітація пам'яток архітектури з реставрацією предмету охорони по вул. Хрещатик,50, Городецького,11, Городецького, 12, Михайлівська,7, Січневого повстання,17, Толстого, 9, Сагайдачного,37.
  • 1993 р. — Сертифікат учасника Всесвітнього бієналє ВА-93 в Буенос-Айресі (Комплекс Християнського центру євангельських християн-баптистів України по пров. Ярославському,8/2 в кварталі А-11 в р-ні Подолу, м. Київ).
  • 1995 р. — в складі авторського колективу Державна премія України з архітектури (Комплекс факультету міжнародних відносин та журналістики Київського державного університету по вул. Мельникова, 84 в м. Києві).
  • 2002 р. - лауреат міжнародного конкурсу на меморіальний, суспільсько-просвітницький центр «Відродження» в Бабиному ярі (м. Київ) спільно з Ю.Бородкіним
  • 2006 р. - лауреат національної премії «Відродження» в галузі містобудування за проект-концепцію реконструкції території Видубицького озера в м. Києві, спільно з Ю.Бородкіним
  • 2007 р. — лауреат Національного конкурсу на найкращу споруду року за бізнес-центр «Ренесанс» по вул. Воровського,24 в м. Києві
  • 1999–2005 — в складі авторських колективів лауреат конкурсів на «Реконструкцію Володимирського проїзду в м. Києві», «Реконструкцію території Національного музею України по вул. Грушевського та Національного виставкового комплексу по вул. Інститутській»

Досягнення[ред. | ред. код]

Є автором-розробником концепції, типології та ряду проектів християнських євангельських церковних, місіонерських та помісних центрів нового типу для будівництва в Україні. Їх реалізовано в с. Киїлов Бориспільського району (1992-1997 рр. на 60 осіб), м. Вишневе Києво-Святошинського р-ну Київської області (1992–2000 рр. на 350 осіб), комплекс «Дім Євангелія» (1990-1996 рр. на 1500 осіб) по пров. Ярославському, 8/2 в м. Києві, Помісна церква по вул. Жукова, 2 в Києві (розп. в 1997–2005 рр. на 1200 осіб), комплекс «Світ на Сході» по вул. Хорольській, 28-30 (1997–2008 рр.) тощо.

Є теоретичним та практичним розробником авторського стилю «персоніфікованого діалектичного контекстуалізму» — органічного персоніфікованого входження в конкретну ділянку архітектурного середовища, що постійно розвивається, із створенням ефекту почасових стильових нашарувань, в якому виконано його основні проекти:

  • Помісна церква по вул. Жукова, 2 в Дніпровському р-ні
  • Громадсько-офісний торговельний центр по вул. В.Вал, 10
  • житловий будинок по вул. Вознесенський узвіз, 28 в Подільському р-ні м. Києві
  • офісний центр «Ренесанс» класу «А» по вул. Бульварно-Кудрявській, 24 в Шевченківському р-ні м. Києва.

Публікації[ред. | ред. код]

  1. Функциональная диагностика и рационализация жахов в эпоху социальных перемен и смятения архитектурных стилей. («АСС» Киев −1999р)
  2. Утрата и воссоздание градостроительного вектора в Киеве историческом и не только или надолго прерванный полет. («АСС» Киев −2000р)
  3. Карнавализм, как метод градостроительного мышления в период национального стилеобразования. («АСС» Киев −2004 г.)
  4. Киев — очередное градостроительное распутье начала нового века, нефигуративная знаковость, как зрелая форма эмоционального диалога в городской культуре. (Збірка статей «А+С» Київ-2008 р.)
  5. Исторический Киев — как объект стилеразрушения (особенности стилеобразование архитектуры Киева конца ХХ — начала XXI века) (Збірка статей Інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури та туризму України. Київ-2006 р.)
  6. «АРХІДЕЯ» № 11 (22-32), № 12 (174–182), 2003 р. № 1-2, (130–137) 2004 р., № 3 (164–169) 2005, у співавторстві, цикл статей під рубрикою «Новітня археологія»
  7. Наукове видання «Київський архітектурний модерн 1900–1910 рр.» співавтор

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]