Добровольський Анатолій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анатолій Володимирович Добровольський
Добровольський Анатолій Володимирович.jpg
Народження 6 (19) травня 1910(1910-05-19) (107 років)
село Буки (нині — Малинський район, Житомирська область)
Смерть 19 травня 1988(1988-05-19) (78 років)
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Праця в містах Київ, Канів
Архітектурний стиль Класицизм, сталінський ампір, український фольклорний стиль
Найважливіші споруди готель «Україна», аеропорт «Бориспіль», Інститут фізики НАНУ, Московський міст
Містобудівні проекти архітектурний ансамбль Хрещатика
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора — 1958
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945
Премії Сталінська премія — 1950, Сталінська премія — 1951, Премія Ради Міністрів СРСР — 1981
Звання
Заслужений будівельник Української РСР
Автограф Добровольский, Анатолий Владимирович автограф.png

Доброво́льський Анато́лій Володи́мирович (6 [19] травня 1910(19100519), с. Буки (нині — Малинський район, Житомирська область) — 19 травня 1988, Київ) — радянський український архітектор, заслужений будівельник УРСР1950), академік архітектури (з 1953). Головний архітектор м. Києва (19501955). Один з авторів проекту планування й забудови Хрещатика і прилеглих до нього кварталів (будівництво почато 1951).

Творча діяльність[ред.ред. код]

Творча діяльність А. В. Добровольського почалася в 1934 р. після закінчення Київського будівельного інституту. Одним з викладачів архітектора був Йосип Каракіс. У 1936 році вони разом з Й. Каракісом проектують і будують житловий будинок для вищого командного складу по Золотоворітській вулиці, 2 в Києві. Далі архітектор проектує готель на площі Богдана Хмельницького, інтер'єри театру юного глядача, літній кінотеатр на схилах Дніпра, гуртожитки Лісотехнічного інституту та Тонкосуконного комбінату в Дарниці, Будинок творчості письменників у Каневі. На цей післявоєнний період його творчої діяльності великий вплив мали роботи архітекторів Ф. Л. Райта, І. О. Фоміна, а особисто, Г. П. Гольца та вивчення національних традицій української архітектури. На формування творчого кредо зодчого в післявоєнний період вплинула спільна творча робота Добровольського з О. В. Власовим, Б. І. Приймаком, О. І. Заваровим.

В 1944 році А. Добровольський у складі колективу з О. Власовим розробляє проект розбудови Хрещатика. Найкращим було визнано проект авторського колективу під керівництвом А. В. Добровольського (Б. І. Приймак, В. Д. Єлізаров, О. І. Заваров, О. І. Малиновський). В проекті було творчо використано сполучення спадку класичної архітектури та народного мистецтва, а саме великий масштаб, монументальність, використання граніту у сполученні з архітектурною керамікою, світла кольорова гама декору. Прикладом цього є будинки № 13 і № 17 (А. В. Власов, А. В. Добровольський, Б. І. Приймак). Будинок по вулиці К. Маркса акцентований круглою вежею та керамічними напівколоннами, барочними щипцями та рельєфними орнаментами.

З кінця 1950 року, будучи головним архітектором Києва, А. В. Добровольський керує детальною розробкою проекту реконструкції Хрещатику. У пошуках засобів формотворення ансамблю Хрещатика він враховує також традицію давнього київського будівництва.

За проектами Добровольського в Києві споруджено особняк генерала Ватутіна (споруджений у 1948 році для родини загиблого генерала за адресою вулиця Артема, 46; зараз там знаходиться Міжнародний фонд «Відродження»), житлові будинки на Володимирській вулиці і заводу «Більшовик» (обидва — 1950), на Червоноармійській вулиці (1950–1954); гуртожиток Гірничого технікуму, приміський вокзал (1954), будинки у Соцмісті в Дарниці (1957), Інститут фізики АН УРСР (1949); готель «Москва» (1959–1961); станції метрополітену «Хрещатик» (1959–1960) і «Завод „Більшовик“» (1963); кінотеатр «Україна» (1959); аеропорт у Борисполі (1959–1965), Будинок художника (1978), всі — у співавторстві; мости — Московський через р. Дніпро й через р. Десну (1977, у співавторстві з інженером Г. Б. Фуксом). За проектами А. В. Добровольського в українському національному стилі були споруджені у Києві колоритні ресторани «Вітряк», «Курені», «Полтава».

За думкою доктора архітектури Ю. С. Асєєва, А. Добровольський стоїть поруч з Григоровичем-Барським, Альошиним, Ніколаєвим, Меленським, які зіграли велику роль в забудові Києва та формуванні його художнього образу.

Помер 19 травня 1988 року, похований на Байковому кладовищі.

Московський міст[ред.ред. код]

Керівник колективу інженерів, які брали участь у будівництві Московського моста Георгій Борисович Фукс так розповідає про участь Анатолія Володимировича Добровольського у будівництві мосту:[1]

« — Хто придумав форму пілона Московського мосту, що нагадує букву "Л"?

— Професор архітектури Анатолій Добровольський, нині, на жаль, покійний. Причому цю роботу він виконав безкоштовно.

Вийшло так: <…> директор мостобудівного тресту Ісаак Баренбойм 1 вересня повів до школи, в перший клас, свого онука. І випадково зустрів Добровольського, який привів сина. Розговорилися. Баренбойм розповів, що в нашому колективі немає архітектора. Добровольський запропонував свою допомогу. Але взяти його в штат ми не могли: він викладав у художньому інституті, а працювати де-небудь за сумісництвом тоді забороняли. Так що за проект пілона Добровольський не отримав ні копійки.

 »

Після завершення цієї роботи у 1976 році Анатолій Володимирович на питання, який зі своїх творів він вважає найкращим, незмінно відповідав: «Московський міст у Києві».

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Був членом Спілки архітекторів СРСР і президії Спілки архітекторів УРСР. Дійсний член Академії архітектури СРСР (1950) Академії архітектури УРСР (1945), Академії будівництва і архітектури УРСР (1950), Академії мистецтв СРСР (1979). Лауреат Сталінської премії II ступеня (1950) — за розробку технології та організацію масового виробництва і впровадження в будівництво пустотної кераміки, Сталінської премії ІІІ ступеня (1951) — за архітектуру житлового будинку по вул. Володимирській), Премії Ради Міністрів СРСР (1981). Заслужений будівельник УРСР (1962) Професор Київського художнього інституту (1965). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

Родина[ред.ред. код]

Донька Анатолія Добровольського Тетяна Добровольська — архітектор, автор декількох проектів в Києві, в тому числі:

Онука Анатолія Добровольського, донька Тетяни Добровольської — Оксана Гайвась, відома художниця і актриса, померла 8 березня 2013 р. в лікарні міста Хургада в Єгипті в результаті травм, отриманих за три дні до того під час падіння з квадрациклу.[3]

Бібліографія[ред.ред. код]

Автор більше 30 наукових праць, в тому числі монографії «Проектування і застосування архітектурної кераміки в Києві» (К., 1951).

Під його редакцією вийшли книги «Будівельна кераміка» (К., 1954), «Архітектура Радянської України за 40 років» (К., 1957), «Україна: Архітектура міст і сіл» (К., 1959) та інші.

Будівлі, спроектовані Анатолієм Добровольським[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Добровольський Анатолій Володимирович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 217. — ISBN 5-88500-042-5.
  • [http://leksika.com.ua/19870916/ure/dobrovolskiy Добровольський Анатолій Володимирович // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1979.
  • Асеєв Ю. С. Історія архітектури і професійна свідомість архітектора // Дослідницькі та науково-методичні праці — К.: Українська академія мистецтв, 1994. — Вип. 1. — С. 32.
  • Добровольський А. В., Примак В. І., Асеєв Ю. С. Архітектура столиці радянської України. // Сб. Зодчество Украины — К. : АА УССР. — 1954. — С. 77—101.
  • Добровольский А. В., Лебедев Г. А. Как создавался новый Крещатик // Строительство и архитектура. — 1982. — № 4. — С. 9–11.
  • Добровольский А. В. Творческая и научная деятельность (авторские материалы) — К. : АСА УССР. — 1963. — 109 с.
  • Єрафалов Б. Український стиль А. Добровольського // А+С. — 2006. — № 2. — С. 22–31.
  • Иконников А. В. Советская архитектура вчера, сегодня, завтра. — М.: Знание. — 1967. — 47 с.
  • Лебедєв Г. Київській архітектор Анатолій Добровольський // Київська старовина — 2001. — № 6. — С. 163–168.
  • Лебедєв Г. О. Сучасна розбудова Києва // Київська старовина. — 2002. — № 1. — С. 147–152.
  • Мезенцев И. В. Архитектор Анатолий Владимирович Добровольский // Строительство и архитектура. — 1976. — № 11. — С. 29­–33.
  • Мойсеєнко З. В. Творче кредо А. В. Добровольського — К.: Українська академія мистецтв, 2000. — Вип. 7. — С. 295–298.
  • Монучарова Н. Д. Архітектурна майстерня А. В. Добровольського // Вісник Академії архітектури УРСР. — 1948. — № 3. — С. 13–20.
  • Савченко Е. Память в красках и камне // Строительство и реконструкція — 2000. — № 6. — С. 5.
  • Хан-Магомедов С. Теоретические концепции в советской архитектуре — М., 1974. — С. 57.
  • Юрченко П. Заметки об архитектуре аэровокзала // Строительство и архитектура. — 1965. — № 8. — С. 10–12.


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.