Діана Абгар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діана Абгар
Diana Apgar
Anahit Diana Abgarian (Aghabekian), 1854-1937. The first female ambassador of the World.jpg
Ім'я при народженні вірм. Դիանա Աբգար
Народилася 12 жовтня 1859(1859-10-12)
Рангун, Британська Бірма
Померла 8 липня 1937(1937-07-08) (77 років)
Йокогама, Японія
Громадянство
(підданство)
British Raj Red Ensign.svg Британська Індія
Flag of Armenia.svg Демократична Республіка Вірменія
Національність вірмени
Діяльність політик, письменниця, дипломатка, публіцист, прозаїк
Галузь письменник
Володіє мовами Вірменська
Посада Посол Вірменії в Японії
Термін 1918-20
Попередник посада заснована
Наступник посада скасована

Діана Абгар (1859—1937) — вірменська письменниця, дипломат, посол до Японії нетривалої Першої республіки Вірменії у 1918-20 роках.[1] Перша жінка-дипломат у Вірменії і, вірогідно, перша жінка у світі, що займала дипломатичний пост.[2]

Життя[ред. | ред. код]

Анаїт Агабек (Агабекян) народилася у Рангуні, Британська Бірма (тепер Янгон, М'янма) 12 жовтня 1859 року. Рідня по батьковій лінії мігрувала в Індію з Персії, по материній — походила з Ширазу, Іран. Наймолодша з семи дітей у сім'ї. Зростала у Калькутті, навчалась у місцевій семінарії. Опанувала англійською, вірменською, хінді. Вийшла заміж за купця Мікаеля Абгара (Абгаряна), сім'я якого також емігрувала з Персії в Індію і володіла торговою компанією. У 1891 році Діана та її чоловік переїхали до Японії, щоб розширити там сімейний бізнес.[1] Мали п'ятьох дітей, двоє з яких рано померли.[2] У похилому віці мала чимало хвороб. Померла 8 липня 1937 року у Йокогамі.[2] Похована на кладовищі для іноземців поруч з чоловіком.

Дипломатична кар'єра[ред. | ред. код]

Коли Вірменська республіка здобула незалежність 28 травня 1918 року, вона не була визнаною жодною державою. Однак у 1920 році, завдяки старанням Діани, Японія стала однією з перших країн, що визнали незалежність республіки.[2] Щоб відзначити великий обсяг зробленої нею роботи, 21 липня 1920 року міністром Амо Оганджаняном Діана Абгар була призначена дипломатичним представником і генеральним консулом Першої республіки Вірменія на Далекому Сході. Однак після радянізації Вірменії у 1920-х, її робота припинилась.[2]

Літературний спадок[ред. | ред. код]

У Японії Діана Абгар почала писати романи, оповідання та статті, працювала з журналами і газетами «The Japan Advertiser», «The Far East», «The Japan gazette», «Armenia». Писала про вірмен в Османській імперії. На 1920 рік нею було написано дев'ять книг, що стосуються геноциду вірменів. Також писала статті щодо міжнародних відносин, впливу імперіалізму, глобального миру.

Серед її робіт:

  • The Great Evil. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1914, 114 pp.
  • Peace and No Peace. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1912, 101 pp.
  • The Peace Problem. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1912, 131 pp.
  • On the Cross of Europe's Imperialism: Armenia Crucified. Yokohama, Japan: 1918, 116 pp.
  • In His Name… Yokohama, Japan: "Japan Gazette, " 1911. 52 pp.
  • Betrayed Armenia. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1910, 77 pp.
  • The Truth about the Armenian Massacres. Yokohama, Japan: "Japan Gazette, " 1910, 26 pp.
  • Home Stories of the War. Kobe, Japan: The Kaneko Printing Works, 1905, 47 pp.
  • Susan. Yokohama, Japan: Kelly and Walsh, Limited, 1892, 109 pp.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Soghomonian, Sarah (December 2004). Lucille Apcar Introduces New Book. Hay Sharzhoom 26 (#2 (88)). Архів оригіналу за 4 листопад 2013. Процитовано 18 November 2012. 
  2. а б в г д Diana Apcar: The First Woman Diplomat. Armenian Cultural Foundation. Процитовано 18 November 2012.