Очікує на перевірку

Діана Абгар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діана Абгар
Diana Apgar
Ім'я при народженнівірм. Գայանե Աղաբեգ
Народилася12 жовтня 1859(1859-10-12)[1]
Янгон, Британська Індія, Британська імперія
Померла8 липня 1937(1937-07-08)[1] (77 років)
Йокогама, Японія
ПохованняThe Yokohama Foreign General Cemeteryd
Країна Британська Індія
 Демократична Республіка Вірменія
Діяльністьполітична діячка, письменниця, дипломат, публіцистка, прозаїк
Знання моввірменська, англійська, перська, гінді, японська і китайська
Роки активності18921937
ПосадаПосол Вірменії в Японії
Термін1918-20
Попередникпосада заснована
Наступникпосада скасована

Діана Абгар (1859—1937) — вірменська письменниця, дипломат, посол до Японії нетривалої Першої республіки Вірменії у 1918-20 роках.[2] Перша жінка-дипломат у Вірменії і, ймовірно, перша жінка у світі, що займала дипломатичний пост.[3]

Життя

[ред. | ред. код]

Анаїт Агабек (Агабекян) народилася у Рангуні, Британська Бірма (тепер Янгон, М'янма) 12 жовтня 1859 року. Рідня по батьковій лінії мігрувала в Індію з Персії, по материній — походила з Ширазу, Іран. Наймолодша з семи дітей у сім'ї. Зростала у Калькутті, навчалась у місцевій семінарії. Опанувала англійською, вірменською, хінді. Вийшла заміж за купця Мікаеля Абгара (Абгаряна), сім'я якого також емігрувала з Персії в Індію і володіла торговою компанією. У 1891 році Діана та її чоловік переїхали до Японії, щоб розширити там сімейний бізнес.[2] Мали п'ятьох дітей, двоє з яких рано померли.[3] У похилому віці мала чимало хвороб. Померла 8 липня 1937 року у Йокогамі.[3] Похована на кладовищі для іноземців поруч з чоловіком.

Дипломатична кар'єра

[ред. | ред. код]

Коли Вірменська республіка здобула незалежність 28 травня 1918 року, вона не була визнаною жодною державою. Однак у 1920 році, завдяки старанням Діани, Японія стала однією з перших країн, що визнали незалежність республіки.[3] Щоб відзначити великий обсяг зробленої нею роботи, 21 липня 1920 року міністром Амо Оганджаняном Діана Абгар була призначена дипломатичним представником і генеральним консулом Першої республіки Вірменія на Далекому Сході. Однак після радянізації Вірменії у 1920-х, її робота припинилась.[3]

Літературний спадок

[ред. | ред. код]

У Японії Діана Абгар почала писати романи, оповідання та статті, працювала з журналами і газетами «The Japan Advertiser», «The Far East», «The Japan gazette», «Armenia». Писала про вірмен в Османській імперії. На 1920 рік нею було написано дев'ять книг, що стосуються геноциду вірменів. Також писала статті щодо міжнародних відносин, впливу імперіалізму, глобального миру.

Серед її робіт:

  • The Great Evil. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1914, 114 pp.
  • Peace and No Peace. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1912, 101 pp.
  • The Peace Problem. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1912, 131 pp.
  • On the Cross of Europe's Imperialism: Armenia Crucified. Yokohama, Japan: 1918, 116 pp.
  • In His Name… Yokohama, Japan: "Japan Gazette, " 1911. 52 pp.
  • Betrayed Armenia. Yokohama, Japan: «Japan Gazette» Press, 1910, 77 pp.
  • The Truth about the Armenian Massacres. Yokohama, Japan: "Japan Gazette, " 1910, 26 pp.
  • Home Stories of the War. Kobe, Japan: The Kaneko Printing Works, 1905, 47 pp.
  • Susan. Yokohama, Japan: Kelly and Walsh, Limited, 1892, 109 pp.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в «Հայազգ» հիմնադրամի հայկական հանրագիտարան, Армянская энциклопедия фонда «Хайазг» / под ред. С. Саядов — 2007.
  2. а б Soghomonian, Sarah (December 2004). Lucille Apcar Introduces New Book. Hay Sharzhoom. 26 (#2 (88)). Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 18 листопада 2012.
  3. а б в г д Diana Apcar: The First Woman Diplomat. Armenian Cultural Foundation. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 18 листопада 2012.