Екбатана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Екбатана

Rython boz.jpg

34°48′23″ пн. ш. 48°30′58″ сх. д. / 34.80650000002777489° пн. ш. 48.516247000028° сх. д. / 34.80650000002777489; 48.516247000028Координати: 34°48′23″ пн. ш. 48°30′58″ сх. д. / 34.80650000002777489° пн. ш. 48.516247000028° сх. д. / 34.80650000002777489; 48.516247000028
Країна Flag of Iran.svg Іран
Розташування Хамадан
Сайт сторінка

Екбатана. Карта розташування: Іран
Екбатана
Екбатана
Екбатана (Іран)
CMNS: Ecbatana на Вікісховищі
Золотий ритон доби Ахеменідів, знайдений в Екбатані. Національний музей Ірану

Екбата́на (грец. Ἐκβάτανα, Ἀγβάτανα, арам. Hagmatana‎) — два міста у Мідії: головне місто МідіїАтропатени (на півночі) та столиця Великої Мідії (на півдні).

Північна Екбатана — столиця Кира, оточена сімома стінами, які височіли одна над одною із зубцями, пофарбованими білим, чорним, пурпурним, блакитним, червоним, срібним і золотим кольорами (відповідно до п'яти планет, місяця й сонця). В Авесті вона змальовується, як укріплене та заселене місто. Геродот приписує заснування Екбатани Дейоку; в книзі Юдити є опис Екбатани та її стін, нібито збудованих Арфаксадом. Про це ж місто, як припускають, йдеться у книзі Товіта. Руїни північної Екбатани можна побачити у місцевості Такті-Солейман, де можна розпізнати овальну огорожу з квадратних кам'яних плит, конічний пагорб, басейн із питною водою. Місто існувало до XIII століття; його занепад потягнула за собою навала монголів[1].

Південна Екбатана (нині Хамадан) стала головним містом Великої Мідії за Дарія I та літньою резиденцією перських царів (Страбон XI, XIII; Ксенофонт, Анаб III, V; Діодор II, XIII), які проживали у пишному палаці, ніби збудованому Семірамідою. Олександр Великий зайняв її після битви при Арбеллах і знайшов там скарбницю Дарія III. Пізніше Екбатана була під владою Селевкідів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rawlinson, «Journal of the geogr. Society» (X)

Джерела[ред. | ред. код]

Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890–1907. (рос.)