Електричний потік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Електричний потік
Електричний потік через замкнуту поверхню пропорційний заряду, який міститься в об'ємі, що охоплений поверхнею (теорема Гаусса)
Символи:
Одиниці вимірювання
SI В·м = Н·м2·Кл−1
У базових величинах SI: кг·м3·с−3·А−1
Розмірність:

Електричний потік (Electric Flux) — потік вектора електричної індукції () через поверхню (не обов'язково замкнуту).

Відомо, що напруженість електричного поля залежить від властивостей фізичного середовища, в якому діє електричне поле (). Тому для повної характеристики електричного поля вводиться фізична величина, котра має назву електричної індукції (або електричного зміщення).

У випадку слабких[1] електричних полів, відсутності анізотропії та дисперсії, вектор електричної індукції та напруженість електричного поля зв'язані формулою:

,

де - діелектрична стала. Очевидно, що електрична індукція є векторна величина, що не залежить від властивостей середовища (оскільки останні просто входять в неї):

.

Електричний потік вектора електричної індукції через довільну поверхню в певній точці визначається через одиничний вектор нормалі до цієї поверхні в цій точці:

Звичайно, ця формула справедлива у випадку плоскої поверхні . В загальному випадку довільної поверхні необхідно брати інтегральний вираз для потоку вектора електричної індукції:

.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Яворский Б. М., Детлаф А. А., Милковская Л. Б. Курс физики. Т.2. Электричество и магнетиизм. Изд.3-е., М: Высшая школа, 1968. — 412с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поля вважаються слабкими, якщо зміщення зв'язаних зарядів, а, отже, виклакана ними поляризація, лінійно залежать від прикладеного поля.