Елеонора Медічі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елеонора Медічі
Elenora de Medici.jpg
Народилася 28 лютого 1567(15670228)
м. Флоренція
Померла 9 вересня 1611
м. Мантуя
·інсульт
Поховання Мантуя
Національність італійка
Діяльність колекціонер мистецтва
Титул герцогиня
Рід Медічі
Батько Франческо I Медічі
Мати Йоганна Габсбург
Брати, сестри  • Philip de' Medici[d], Anna de' Medici[d], Марія Медічі і Antonio de' Medici[d]
У шлюбі з Вінченцо I Гонзага
Діти 4 сина та 2 доньки
Coat of arms of the House Of Medici.svg

Елеонора Медічі (*Eleonora de' Medici, 28 лютого 1567 — 9 вересня 1611) — флорентійська принцеса та дружина Вінченцо I Гонзага, герцога Мантуї.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походила з роду Медічі. Донька Франческо I Медічі, великого герцога Тосканського, та Йоганни Габсбург. У 1578 році втратила матір. У 1579 році батько відправив посольство до Мантуї з пропозицією видати Елеонору за сина герцога Гільєрмо Гонзаго, але вона не знайшла прихильності. У 1581 році виникла ідея видати заміж за спадкового принца герцогства Лотаринзького. Втім це призвело до союзу із Францією. Але Франческо Медічі не бажав поривати угоду з Іспанією, тому відмовився влаштовувати цей шлюб.

У 1582 році з ініціативою оженити свого сина виступив герцог Мантуї. Шлюб Елеонори з принцом Вінченцо Гонзага підтримала друга дружина великого герцога Тосканського — Б'янка Капелло. Перемовини щодо шлюбу тривали до 1584 року, коли 6 січня було укладено угоду, згідно якої посаг Елеонори склав 300 тис. золотих скудо. 29 квітня відбулося вінчання у Мантуї. Після цього молодята відвідали Венецію та Феррару. Поет Торквато Тассо на честь подружжя склав 3 сонети.

Окрім виховання дітей, Елеонора сприяла розвитку у Мантуї мелодрами, виробництва шовку, порцеляни та вовни, запрошуючи майстрів з Флоренції. Також займалася колекціонуванням картин та старовинних книг. Була покровителькою поета Тассо.

У 1589 році разом з чоловіком відвідала Флоренцію, де відбулося весілля її дядька Фердинандо I Медічі з Христиною Лотаринзькою. Після повернення до Мантуї занурилася у родинні справи. При цьому герцог Вінченцо Гонзаго також довіряв політичні справи. У 1595 та 1597 роках виконувала обов'яки правительки під час відсутності чоловіка, який воював у складі імперської армії в Угорщині.

27 червня 1599 року перебирається до Флоренції, звідки супроводжувала свою сестру Марію до Франції, де мав відбутися шлюб з Генріхом IV, королем Франції. Сестри через Марсель та Ліон добралися до Парижу. Тут вона намагалася дістати політичну та фінансову підтримку для свого чоловіка. У 1601 році знову керував Мантуєю у відсутності Вінченцо Гонзага.

У 1606 році супроводжувала доньку Маргарет до Франції, де та вийшла заміж за Генріха II, герцога Лотаринзького. У 1607 році сприяла отриманню сином Фердинандом посади кардинала. У 1611 році Елеонору вдарив інсульт, від якого вона зрештою померла 9 вересня того ж року. Похована у церкві Святого Апостола Андрія Первозванного.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік — Вінченцо I Гонзаго (1562—1612), герцог Мантуї та Монферра

Діти:

  • Франческо (1586—1612), герцог Мантуї та Монферра у 1612 році.
  • Фердінандо (1587—1626), кардинал, герцог Мантуї та Монферра у 1612—1626 роках.
  • Гільєрмо Доменіко (1589—1591)
  • Маргарита (1591—1632), дружина Генріха II, герцога Лотарингії
  • Вінченцо (1594—1627), кардинал, герцог МАнтуї у 1626—1627 роках.
  • Елеонора (1598—1655), дружина Фердинанда II, імператор Священної Римської імперії

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • E. Micheletti, Le donne dei Medici, Firenze 1983, pp. 166–169