Йоанна Австрійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоанна Австрійська
Біографічні дані
Релігія католицтво
Народження 24 січня 1547(1547-01-24)[1][2]
Прага, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія
Смерть 11 квітня 1578(1578-04-11)[3] (31 рік)
Флоренція, Італія
післяпологові ускладнення
Поховання Базиліка Сан-Лоренцо
У шлюбі з Франческо I Медічі[4]
Діти Елеонора Медічі, Anna de' Medicid, Марія Медічі[4] і Philip de' Medicid
Династія Габсбурги
Батько Фердинанд I Габсбург[4]
Мати Анна I[4]
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Йоанна Австрійська (нім. Johanna von Österreich, італ. Giovanna d'Austria) (24 січня 1547 — 11 квітня 1578) — ерцгерцогиня Австрії. У шлюбі з Франческо I Медічі вона була великою принцесою Тоскани, а згодом — великою герцогинею Тоскани. Однією з її дочок була Марія Медічі, друга дружина короля Франції Генріха IV.

Перші роки[ред. | ред. код]

Йоанна Австрійська; 1562 р.

Йоанна народилася в Празі, була наймолодшою з 15 дітей Фердинанда I, імператора Священної Римської імперії[5] та Анни Богемської та Угорської. Вона ніколи не знала своєї матері та старшої сестри, оскільки її мати померла через два дні після народження Йоанни, а її сестра Єлизавета Австрійська, королева Польщі, померла за два роки до народження Йоанни.

Її бабусею і дідусем по батькові були Філіп I Кастильський і Хуана Кастильська. Її бабуся та дідусь по материнській лінії були королем Богемії та Угорщини Владиславом II та Анною де Фуа-Кандаль. Через свого батька Йоанна також була нащадком Ізабелли I Кастильської та Марії Бургундської.

Узимку 1547 року овдовілий імператор Фердинанд I віддав усіх своїх незаміжніх дочок під опіку черниць монастиря в Інсбруку. Лише одного разу, у 1552 році, під час вторгнення протестантської армії до Тіролю під командуванням Моріца, курфюрста Саксонії, Йоанна та її сестри Магдалена, Маргарет, Барбара та Олена провели деякий час за межами монастиря в замку Брунек.[6]

Йоанна отримала глибоко релігійне католицьке виховання. Характерними рисами її освіти, заснованої на працях єзуїтів Петра Канізія та Дієго Лайнеса, були релігійність і милосердя. Її сповідники також були єзуїтами.[6]

Шлюб[ред. | ред. код]

У листопаді 1565 року вона та її сестра Барбара, яка була заручена вийти заміж за Альфонсо II д'Есте, герцога Феррарського, прибули до Тренто, куди Папа Пій IV послав своїх легатів для проведення церемонії подвійного шлюбу; однак, через відновлення конфлікту між женихами, нареченим довелося поїхати до відповідних столиць (Феррара та Флоренція) своїх майбутніх подруж, щоб одружитися.[6]

Її шлюб із Франческо I Медічі, Великим герцогом Тоскани, відбувся 18 грудня 1565 року у Флоренції[5] після того, як вона урочисто прибула до міста Порта-аль-Прато. Джорджо Вазарі та Вінченцо Боргіні за допомогою Джованні Каччіні влаштували великі свята для цієї події. Партію також відвезли на віллу Медічі в Поджо-а-Каяно.

Проте Джоанна сумувала за домівкою і була нещасною. Ігнорована чоловіком і зневажена флорентійцями за її австрійську гордовитість, вона ніколи не почувалася у Флоренції як удома.

Її тесть, Козімо I Медічі, був досить добрим до Йоанни. Він наказав спеціально для неї прикрасити внутрішній дворик Палаццо Веккйо; люнети були розписані фресками австрійських міст учнями Вазарі, а фонтан «Путто з дельфіном» Верроккйо був привезений із вілли Кареджі, де він був встановлений у саду Лоренцо Медічі.

Становище Йоанни при флорентійському дворі було важким: між 1567 і 1575 роками вона народила шістьох дочок, з яких лише три пережили дитинство. Відсутність спадкоємця чоловічої статі для продовження династії стало причиною постійних конфліктів із чоловіком, який віддавав перевагу товариству своєї коханки Б'янки Каппелло, яка народила в 1576 році сина Антоніо.

Нарешті в 1577 році Джоанна народила довгоочікуваного спадкоємця, якого охрестили Філіппо на честь короля Іспанії Філіпа II, двоюрідного брата Йоанни. Двір відсвяткував народження з великою радістю, оскільки тепер правонаступництво Великого Герцогства було забезпечено, а будь-які амбіції Б'янки Каппелло мати свого сина Антоніо як спадкоємця Тоскани були усунені. Однак Філіппо мав померти молодим, і швагер Йоанни, Фердинандо, змінив Франческо на посаді великого князя.

Смерть[ред. | ред. код]

10 квітня 1578 року Йоанна, вагітна восьмою дитиною, впала зі сходів Великого герцогського палацу у Флоренції. Через кілька годин вона передчасно народила сина, який одразу помер. Вона померла наступного дня, 11 квітня. Згодом Франческо одружився на своїй коханці Б'янці Каппелло, зробивши її великою герцогинею.

Загадкові обставини цієї трагедії викликали чутки про звинувачення чоловіка та його коханки у її вбивстві, щоб вони могли одружитися. Однак сучасні медичні дослідження останків підтверджують офіційні повідомлення про її смерть внаслідок народження (дитина передала першу руку, а у Джоанни стався розрив матки). Джоанна страждала на сколіоз: її хребет і таз були сильно деформовані. Зі стану її таза стає зрозуміло, що її попередні пологи були важкими, і здається дивним, що вона їх пережила.

Нащадки[ред. | ред. код]

Восьмеро дітей Франческо та Джоанни були:

  1. Елеонора Медічі (28 лютого 1567 — 9 вересня 1611) вийшла заміж за Вінченцо I Гонзага, герцога Мантуї, і мала дітей.
  2. Ромола Медічі (20 листопада 1568 — 2 грудня 1568) померла у дитинстві.
  3. Анна Медічі (31 грудня 1569 — 19 лютого 1584) померла незаміжньою.
  4. Ізабелла Медічі (30 вересня 1571 — 8 серпня 1572) померла в дитинстві.
  5. Лукреція Медічі (7 листопада 1572 — 14 серпня 1574) померла в дитинстві.
  6. Марія Медічі (26 квітня 1575 — 3 липня 1642) вийшла заміж за короля Франції Генріха IV і мала дітей.
  7. Філіп Медічі (20 травня 1577 — 29 березня 1582) помер у дитинстві.
  8. Мертвонароджений син (10 квітня 1578 — 10 квітня 1578).

Із загальної кількості восьми дітей до повноліття дожили лише дві доньки Елеонора та Марія (Марі), решта дітей померли маленькими.

Походження[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
16. Фрідріх III[9]
 
 
 
 
 
 
 
8. Максиміліан I[8]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
17. Леонора Португальська[9]
 
 
 
 
 
 
 
4. Філіп I Вродливий[7]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
18. Карл I (герцог Бургундії)[10]
 
 
 
 
 
 
 
9. Марія I (герцогиня Бургундії)[8]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
19. Ізабелла де Бурбон[10]
 
 
 
 
 
 
 
2. Фердинанд I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
20. Хуан II (король Арагону)[11]
 
 
 
 
 
 
 
10. Фернандо II (король Арагону)[7]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
21. Хуана Енрікес[11]
 
 
 
 
 
 
 
5. Хуана I (королева Кастилії)[7]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
22. Хуан II (король Кастилії)[12]
 
 
 
 
 
 
 
11. Ізабелла I Кастильська[7]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
23. Ізабела Португальська[12]
 
 
 
 
 
 
 
1. Йоанна Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
24. Владислав II Ягайло[14]
 
 
 
 
 
 
 
12. Казимир IV Ягеллончик[13]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
25. Софія Гольшанська[14]
 
 
 
 
 
 
 
6. Владислав II Ягеллончик[13]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
26. Альбрехт II[15]
 
 
 
 
 
 
 
13. Єлизавета Габсбург[13]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
27. Єлизавета Люксембурзька[15]
 
 
 
 
 
 
 
3. Анна I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
28. Жан де Фуа-Кандаль[16]
 
 
 
 
 
 
 
14. Гастон II де Фуа-Кандаль[16]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
29. Маргарет Кердестон[16]
 
 
 
 
 
 
 
7. Анна де Фуа[13]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
30. Гастон IV де Фуа[17]
 
 
 
 
 
 
 
15. Катерина де Фуа[17]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
31. Елеонора I (королева Наварри)[17]
 
 
 
 
 
 

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Tabacchi S. Dizionario Biografico degli Italiani — 2001. — Vol. 55.
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Johanna von Oesterreich (Tochter des Kaisers Ferdinand I.) // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 6. — S. 290.
  4. а б в г Kindred Britain
  5. а б van Veen, 2013, с. 190.
  6. а б в Rill, Gerhard (1964). Barbara d'Asburgo, duchessa di Ferrara. Dizionario Biografico degli Italiani – Volume 6 (італ.). treccani.it. Процитовано 10 February 2023.
  7. а б в г  Hugh Chisholm, ред. (1911). Joanna . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 15. Cambridge University Press. (англ.)
  8. а б Шаблон:BLKO
  9. а б  Holland, Arthur William (1911). Maximilian I. (emperor) . У Hugh Chisholm (ред.). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 17. Cambridge University Press. (англ.)
  10. а б  Poupardin, René (1911). Charles, called The Bold, duke of Burgundy . У Hugh Chisholm (ред.). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 5. Cambridge University Press. (англ.)
  11. а б  Hugh Chisholm, ред. (1911). Ferdinand V. of Castile and Leon and II. of Aragon . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 10. Cambridge University Press. (англ.)
  12. а б  Hugh Chisholm, ред. (1911). Isabella of Castile . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 14. Cambridge University Press. (англ.)
  13. а б в г Шаблон:Cite ADB
  14. а б Casimir IV, King of Poland в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
  15. а б Шаблон:BLKO
  16. а б в Boureau, Alain (1995). The Lord's First Night: The Myth of the Droit de Cuissage. Переклад: Cochrane, Lydia G. The University of Chicago Press. с. 96.
  17. а б в Noubel, P., ред. (1877). Revue de l'Agenais [Review of the Agenais]. Т. 4. Société académique d'Agen. с. 497.

Джерела[ред. | ред. код]

  • van Veen, Hendrik Thijs (2013). Cosimo I De' Medici and His Self-Representation in Florentine Art and Culture. Cambridge University Press.
Йоанна Австрійська
Народився: 24 січня 1547 Помер: 11 квітня 1578

Шаблон:S-roy

Вакантний
Останній носій титулу
Елеонора Толедська


як Герцогиня Флорентійська

Велика герцогиня-консорт Тоскани
1574–1578
Вакантний
Наступний носій титулу
Б'янка Капелло