Елія Софія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елія Софія
Justin II with Sophia.jpg
Елія Софія з Юстином II
Народилася бл. 530
Константинополь
Померла після 601
Константинополь, Візантійська імперія
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century, square.svg Візантійська імперія
Діяльність суверен
Титул імператриця
Посада Візантійський імператор
Конфесія монофізитство
православ'я
Батько Сітта
Мати Коміто
У шлюбі з Юстин II
Діти 1 син і 1 донька

Елія Софія (*Aelia Sophia, бл. 530  —після 601) — імператриця та регент Візантії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

За походженням була фракійкою або з готських федератів. Донька Сітти, magister militum per Orientem (військового магістра Сходу), та Коміто, яка в свою чергу була сестрою імператриці Феодори (дружини Юстиніана I). Народилася близько 530 року, отримавши ім'я Софія. У 539 році загинув її батько й Софія опинилася під опікою імператриці Феодори. Остання влаштувала шлюб Софії з небожем Юстиніана I — Юстином, який в подальшому став куропалатом. Спочатку сповідувала монофізитство, але оскільки юстин намагався стати спадкоємцем, то перейшов до православ'я. Це ж зробила Софія.

Імператриця[ред. | ред. код]

У 565 році після смерті Юстиніана I чоловік Софії зумів за підтримки знаті стати новим володарем імперії. Тоді ж Софія отримала титул Августи, додавши за традицією до ім'я Елія. Стала першою імператрицею, яку зобразили на монеті поруч з чоловіком з імператорською інсигнією рівного достоїнства до імператора.

З самого початку отримала значний вплив на чоловіка-імператора. Останньому Софія намагалася допомогти зміцнити владу. Так, на думку деяких дослідниці ініціювала вбивство Юстина, що мав більш вагові претензії на трон. У 568 році сприяла звільненню з посади екзарха Нарсеса, чим ненавмисне сприяла послабленню оборони Італії, яку досить швидко захопили лангобарди.

Разом з чоловіком здійснювала церковну політику з примирення прихильників православ'я з монофізитства, але імператор з імператрицею не досягли успіхів. Тому знову почали переслідувати монофізитів. При цьому встановлено гарні стосунки з римським папою Іоанном III.

Водночас вплинула на проведення нової фінансової політики, яка полягала в зменшенні надання кредитів банкірам й лихварям, а навпаки — у стягненні боргів за виплатами, які надав попередній імператор. За рахунок цього було частково відновлена скарбниці. До того ж цього вимагала ситуація на східному кордоні, де Юстин II продовжив збереження миру з Персією через виплату значних коштів.

Регент[ред. | ред. код]

У 572 році Юстин II вирішив відмовити Персії у виплаті грошей, що спричинило нову війну. У 573 році перси захопили важливе місто-фортецю Дару в Месопотамії, що спричинило психічну кризу імператора, який на деякий час не зміг виконувати свої обов'язки. За цих обставин вона того ж року домоглася укладання нового миру з Персією, який було укладено 574 року з умовою виплати Візантією 30 000 номісм щорічно.

Водночас вона змусила чоловіка всиновити та оголосити цезарем коміта екскубіторіїв Тиберія, з яким стала спільно правити, оскільки мала титул Августи. Але невдовзі вступила у конфлікт з цезарем Тиберієм, оскільки виступала за зменшення витрат, а Тиберій — за збільшення видатків на військо.

При цьому Елія Софія планувала вийти заміж за Тиберія, тому заборонила дружині останнього Іно Анастасії з'являтися у Великому палаці, а потім змусила залишити столицю імперії.

Боротьба з імператором Тиберієм[ред. | ред. код]

У 578 році Юстин II зробив цезаря Тиберія співімператором, а невдовзі після цього помер. Елія Софія звернулася до константинопольського патріарха Євтихія, щоб той розлучив імператора Тиберія II Костянтина й оженив їх, але Тиберій відмовився, а натомість зробив Іно Анастасію Августою. Це викликала ненависть Елії Софії, яка того ж року влаштувала змову з Юстиніаном, небожем імператора Юстиніана I, з метою повалення імператора Тиберія II. Але її було викрито, а прихильників Софії покарано.

Проте Елія Софія зберегла свій статус, оскільки становище нового імператора було хитким. Тому у 579 році вона знову з Юстиніаном влаштувала змову, яка вдруге була викрита. після цього Елію Софію було заслано до палацу за межами Константинополя.

У 582 році після смерті Тиберія II повернулася до Великого палацу. Як старша Августа отримала право обрання нового імператора. Її вибір впав на Маврикія, але той, отримавши владу, оженився на доньці Тиберія II.

Елія Софія зберігала титул Августи за нового імператора Маврикія, але не мала політичного впливу. Остання згадка про Елію Софію відновиться до 601 року. Подальша доля невідома.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік — Юстин II

Діти:

  • Юст (д/н—до 565)
  • Арабія Вібіна, дружина Бадуарія, куропалата і Равеннського екзарха

Джерела[ред. | ред. код]

  • L. H. Fauber, Narses, Hammer of the Goths: The Life and Times of Narses the Eunuch. St Martins Pr (January 1991). р. 176—183. ISBN 0-312-04126-8
  • Martindale, John R.; Jones, A.H.M.; Morris, John (1992), The Prosopography of the Later Roman Empire — Volume III, AD 527—641, Cambridge University Press, ISBN 0-521-20160-8
  • Garland, Lynda. Byzantine empresses: women and power in Byzantium, AD 527—1204. London, Routledge, 1999.
  • Anne L. McClanan: Representations of Early Byzantine Empresses. Image and Empire. Palgrave, New York 2002, ISBN 0-312-29492-1, S. 149—178.
  • Christian Settipani, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: les princes caucasiens et l'empire du VIe au IXe siècle, De Boccard, 1er janvier 2006 (ISBN 9782701802268)