Ериніт
| Ериніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1988 s.p. |
| Абревіатура | Aer[3] |
| Хімічна формула | (Ca,Na)₆(Fe³⁺,Fe²⁺,Mg,Al)₄(Al,Mg)₆Si₁₂O₃₆(OH)₁₂(CO₃)·12H₂O[4] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.DB.45 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | блакитний (давньогрецька мова) |
 Ериніт у Вікісховищі | |
Ериніт[5] (Ca4(Al,Fe,Mg)10Si12O35(OH)12CO3·12H2O) — синювато-фіолетовий іносиликатний мінерал. Він кристалізується в моноклінній системі і проявляється у вигляді волокнистих або компактних мас і покриттів. Він має темний склоподібний блиск, питому вагу 2,48 і твердість за Моосом 3.
Це низькотемпературна гідротермальна фаза, що виникає в цеолітній фації зміни долеритів. Асоційовані мінерали включають преніт, сколецит і мезоліт.
Назва мінералу походить від грецького кореня «aerinos», що означає «атмосфера» або «блакитне небо». Вперше був описаний Lasaulx (1876) зі зразка з Вроцлавського музею, отриманого в Арагоні, Іспанія.[6] У 1882 році геолог Луїс Маріано Відаль знайшов мінерал на в Касеррас-дель-Кастільо, місцевості, яка зараз належить до муніципалітету Естопіньян-дель-Кастільо, в Уесці (Іспанія).[7]
Відклади та використання[ред. | ред. код]
Ериніт — рідкісний мінерал. Його було знайдено в кількох родовищах в іспанських Піренеях Уеска та Леріда, наприклад, в Естопіньяні-дель-Кастільо, Кампорельс, Хусеу та Тартареу. У Франції це Сен-Пенделона в Ландах.[8] Ериніт використовувався як синій пігмент у романських картинах у багатьох церквах в Іспанії, а також у деяких французьких, включаючи найвідомішу з них, ікону Пантократора в церкві Сан-Клементе-де-Тахулль.[9]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Monchoux P, Azambre B Précisions minéralogiques sur l'aérinite: nouvelle occurrence à Saint-Pandelon (Landes, France) // Bulletin de Minéralogie — 1988. — Т. 111. — С. 39–47.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 136. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ Lasaulx, A.v. (1876). Aërinit, ein neues Mineral. Neues Jahrbuch für Mineralogie, Geologie und Paläontologie: 352—358.
- ↑ Vidal, Luis Mariano (1882). Yacimiento de la aerinita. Boletín de la Comisión del Mapa Geológico de España. 9: 113—121.
- ↑ Calvo, Miguel (2018). Minerales y Minas de España. Silicatos. Escuela Técnica Superior de Ingenieros de Minas de Madrid. Fundación Gómez Pardo. с. 298—303.
- ↑ Calvo, Miguel (2017). Aerinita, la piedra azul del Pirineo. Naturaleza Aragonesa. 34: 63—68.