Жанна I Фландрська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Пам'ятник Жанні Константинопольській в Кортрейку
Фландрія і Ено в правління Жанни Константинопольської.

Жанна Константинопольська (фр. Jeanne de Constantinople; бл. 1200 — 5 грудня 1244) — старша з двох дочок латинського імператора Болдуїна I і Марії Шампанської, котра правила графствами Фландрією і Геннегау починаючи з 1205 року впродовж 39 років.

Біографія[ред.ред. код]

Коли Жанна була зовсім дитиною (рік народження невідомий), її батьки вирушили в Четвертий хрестовий похід, де батько був обраний імператором Константинополя. Через рік він помер у болгарській темниці і опіка над Жанною була довірена його брату — маркграфу Філіпу Намюрському. Той, однак, незважаючи на похилий вік, заручився з дочкою короля Філіпа Августа і передав опіку над двома дівчатками тестю.

Філіп Август, будучи першим шлюбом одружений на тітці Жанни, сподівався повернути колись відвойоване у нього Балдуїном придане (включаючи Артуа), однак потреба в коштах змусила його продати опікунство над Фландрськими спадкоємицями своєму родичу, «великому» Енгеррану де Кусі, який, мабуть, розраховував з часом взяти одну з них в дружини.

Після декількох раундів придворних інтриг рука Жанни була запропонована синові португальського короля Саншу I — інфанту Фернанду. Той у січні 1212 прибув в Париж, де вони обвінчалися, проте повернутися до Фландрії змогли не раніше, ніж відмовилися від прав на Артуа на користь дофіна Людовика (майбутнього Людовика VIII). З метою повернути Артуа молодята відновили союз з англійським королем Іоанном Безземельним і імператором Оттоном IV.

В битві при Бувині (1214 рік) англо-фламандсько-німецька коаліція була повалена, а Фернанду на 12 років потрапив у полон до французів. Протягом цього часу Жанна правила одна, сварячись із сестрою щодо подальшої долі трону.

У 1225 році під Фландрією об'явився самозванець, який видавав себе за її батька, і підняв знедолених голодом селян на повстання, яке вдалося придушити за допомогою французького короля.

Печатка Жанни

У 1230 році Фернанду був відпущений французами геть, і незабаром у Жанни народилася дочка. Батьки обіцяли її руку графу Артуа (брату Людовика IX), сподіваючись тим самим знову з'єднати Фландрію, Геннегау і Артуа в єдиній державі. В 1233 році, проте, Фернанду помер, а слідом за ним і дочка Жанни. Вона, мабуть, ще перебувала в дітородному віці і з поспішністю уклала шлюб з Фомою Савойським, однак дітей у цьому шлюбі не було.

Після смерті Жанни в 1244 році її володіння дісталися сестрі Маргариті, а потім — її дітям: Фландрію успадковував її син від другого шлюбу з дому Дамп'єр, а Геннегау — син від першого, з роду лицарів Авеню. В середині XIV століття і Ено, і Голландія перейшли через династичний шлюб до Віттельсбаха.

У 2005 році було оголошено про виявлення гробниці Жанни на місці заснованого нею абатства поблизу Лілля. Під час додаткових розкопок, проведених в 2007 році, її останки не були там знайдені.

Література[ред.ред. код]

Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 экз. — ISBN 5-8071-0093-X

Посилання[ред.ред. код]