Маргарита II Фландрська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маргарита II Фландрська
Marguerite of Constantinople, Countess of Flanders, by Joannes Meyssens.jpg
Народилася 2 червня 1202
Валансьєнн
Померла 10 лютого 1280 (77 років)
Гент, Східна Фландрія, Бельгія
Поховання
Діяльність політик
Титул граф[d]
Рід Фландрський дім
Батько Болдуїн I Фландрський
Мати Marie of Champagne[d]
Брати, сестри  • Жанна I Фландрська
У шлюбі з Bouchard IV of Avesnes[d] і Гільом де Дамп'єр[d]
Діти John I, Count of Hainaut[d], Baldwin of Avesnes[d], Вільгельм III де Дамп'єр, Гі де Дамп'єр, Jeanne of Dampierre[d] і John I of Dampierre[d]

Маргарита II Фландрська (фр. Marguerite II de Flandre; 2 червня 1202(12020602) — 10 лютого 1280), також відома як Маргарита де Ено (фр. Marguerite de Hainaut) і Маргарита Константинопольська (фр. Marguerite de Constantinople) — графиня Фландрії і Ено (Геннегау) з 1244. Друга дочка імператора Латинської імперії, графа Фландрії, Ено (Геннегау) і Намюра Балдуїна (Бодуена) I, і Марії Шампанської, дочки графа Шампані і Брі Генріха I.

Біографія[ред. | ред. код]

В 1212 Маргарита вийшла заміж за Бушара Д'авен, бальї Ено. Старша сестра Маргарити, Жанна, графиня Фландрії і Ено засудила цей шлюб, вважаючи його неприпустимим, оскільки Бушар був ще дитиною присвячений служінню богу і був поставлений протодияконом. Папа Інокентій III визнав цей шлюб в 1216 недійсним, але формально він розірваний не був, а подружжя продовжувало жити разом. Від цього шлюбу народилося 3 дитини, одна з яких померла у дитинстві. В 1219 Бушар був кинутий у в'язницю, з якої його звільнили в 1221 з умовою, що він покине дружину і поїде в Рим за відпущенням гріхів.

Поки він був у Римі, Маргарита за наполяганням сестри в 1223 вийшла заміж за Гильйома II де Дамп'єра. Цей шлюб викликав скандал, оскільки перший шлюб розірваний так і не був. Конфлікт, що виник в результаті між домами Дамп'єр і Авен, не вщухав кілька десятиліть. Авени заявляли про своє право первородства, а Дамп'єри не визнавали спадкоємцями зведених братів, називаючи їх бастардами.[1]

5 грудня 1244 померла бездітна графиня Жанна (її єдина дочка, Марія, померла в 1236), після чого Фландрія і Ено перейшли до Маргарити. Але практично відразу знову виникла суперечка за спадщину між дітьми Маргарити. Ще в 1235 король Франції Людовик IX домігся примирення між Маргаритою і Жаном, старшим з її синів від першого шлюбу, передбачивши нерівний розділ спадщини: Авени отримували дві сьомих, а Дамп'єр — п'ять сьомих. Але справа ускладнювалася тим, що частина спадщини знаходилася у Франції (графство Фландрія), а частина — в імперії (графство Ено (Геннегау). В 1245 імператор Фрідріх II заповів Маргариті ще й маркграфство Намюр, але воно знаходилося в заставі у французького короля за велику позику, яку король позичив імператору Константинополя Балдуїну II.

В 1246 напередодні хрестового походу Людовик IX і папський легат Ед де Шатору домоглися примирення сторін, надавши Ено Авенам, а Фландрію — Дамп'єрам. Маргарита привласнила титул графа Фландрії своєму старшому синові Гильйому. Графом Ено став Жан I Д'авен. 19 травня 1250 Гільйом підписав з Жаном I Д'авеном угоду з приводу Намюра, оммаж на яке в 1249 Маргарита поступилася Жану. У тому ж році Римська курія визнала нарешті законні права Авенів. Але 6 червня 1251 на турнірі група лицарів вбила Гільйома. У вбивстві звинуватили Авенів, після чого боротьба відновилася знову.

Гільйом дітей не залишив. Маргарита визнала своїм спадкоємцем іншого сина, Гі. В відсутність Людовика IX, який був у Святій землі, Гі приніс оммаж його дружині, Бланке Кастильській в 1252. При цьому граф Голландії і імператор Вільгельм II, союзник Авенів, на підставі того, що Маргарита не принесла йому оммаж за володіння на території Священної Римської імперії , оголосив їх конфіскованими, що призвело до війни.

В 1253 Гі разом з молодшим братом Жаном, який успадкував сеньйорію Дамп'єр, а також з іншими французькими баронами зробив спробу захопити Зеландію. Але висадка на Вальхерені закінчилася невдало. У липні 1253 обидва брата і багато французьких баронів потрапили в полон до Флоріс, брата імператора Вільгельма II. Французьких баронів Флоріс відпустив, а Гі з Жаном були відпущені тільки в 1256, коли графиня Маргарита погодилася сплатити великий викуп.

Для того, щоб виправити свої справи, Маргарита звернулася за допомогою до брата Людовика IX — Карла I Анжуйського, запропонувавши йому графство Ено і пост регента Фландрії. Одночасно вона визнала сюзеренітет короля Франції над Ваасською областю. Карл почав стягувати війська в графство. Але після повернення в 1254 з хрестового походу Людовик IX наказав Карлу відмовитися від графства Ено.

Після смерті імператора Вільгельма II Авени втратили підтримку імперії. 24 вересня 1256 графиня Маргарита і її сини Авени за посередництва короля Людовика IX уклали Перронський договір, за яким за Авенами було остаточно закріплено графство Ено, а за Дамп'єрами — Фландрія. При цьому Жан I Д'авен змушений відмовитися від прав на Намюр.

Маргарита носила титул графині Фландрії до 29 грудня 1278, коли вона відреклася від нього на користь Гі де Дамп'єра.

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

1-й чоловік: з до 23 липня 1212 (анульований в 1215, розірвано в 1221) Бушар (1182–1244), сеньйор Д'авен, бальї Ено. Діти:

  • Бодуен (помер до 1219).
  • Жан I (квітень 1218- 24 грудня 1257), сеньйор Д'авен з 1244, граф-спадкоємець Ено з 1250.
  • Бодуен (вересень 1219 — 10 квітня 1295), сеньйор де Бомон.

2-й чоловік: з 1223 Гільйом II (1196 — 3 вересня 1231), сеньйор де Дамп'єр. діти:

  • Гільйом II (III) (1224 — 6 червня 1251), сеньйор де Дамп'єр (Гільйом III) з 1231, граф Фландрії (Гільйом II) і сеньйор де Куртре з 1246.
  • Гі (1225/1226 — 7 березня 1305), граф Фландрії з 1251, маркграф Намюра з 1263.
  • Жан I (пом. 1258), сеньйор де Дамп'єр з 1251.
  • Жанна; 1-й чоловік: з 1239 Гуго III (пом. 1243), граф Ретеля; 2-й чоловік: з 1243 Тібо II (пом. 1291), граф де Бар.

Література[ред. | ред. код]

  • Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 экз. — ISBN 5-8071-0093-X

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У 1237 році папа Григорій IX з посиланням на канонічне право оголосив дітей від першого шлюбу Маргарити незаконнонародженими. Однак імператор Фрідріх II навпаки визнав їх законними спадкоємцями.