Ізабелла I (графиня Артуа)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізабелла Ено
нім. Isabella von Hennegau
фр. Isabelle de Hainaut
Ізабелла Ено
Уявне зображення Ізабелли з мініатюри XV століття.
Прапор
графиня Артуа
28 квітня 1180 — 15 березня 1190
(під іменем Ізабелла I)
Попередник: домен Фландрії
Наступник: Людовик I
отримала графство Артуа, в якості приданого, від свого дядька Філіппа I (графа Фландрії).
Прапор
королева-консорт Франції
18 вересня 1180 — 15 березня 1190
Коронація: 29 травня 1180
Монарх: Філіпп II
Попередник: Аделаїда Шампанська
Наступник: Інгеборга Датська
 
Народження: 23 квітня 1170(1170-04-23)
Валансьєнн
Смерть: 15 березня 1190(1190-03-15) (19 років)
Париж, Франція
Поховання: Собор Паризької Богоматері
Країна: Священна Римська імперіяФранція
Релігія: Християнство (Католицизм)
Рід: Фландрська
Батько: Балдуїн V (граф Ено)
Мати: Маргарита I (графиня Фландрії)
Шлюб: Філіпп II Август
Діти: 1 Людовик
2 Роберт
3 Філіпп

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ізабелла Ено (нар. 23 квітня 1170(11700423)15 березня 1190) — графиня Артуа (з 28 квітня 1180), королева-консорт Франції (18 вересня 1180). Старша дочка Балдуїна V (графа Ено) та його дружини Маргарити І (графині Фландрії). Перша дружина Філіппа II Августа. Матір короля Людовика VIII.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Ізабелла народилась 23 квітня 1170 у Валансьєнні, в сім'ї майбутнього графа Ено Балдуїна V та його дружини, майбутньої графині Фландрії, Маргарити I[1]. ЇЇ народження було розчаруванням для її батька та діда Балдуїна IV, оскільки обидва сподівались на народження хлопчика, який стане спадкоємцем графства. Народження майбутнього Балдуїна VI, наступного року, стало полегшенням для обох, і Балдуїн IV спокійно помер через чотири місяці після народження онука[2].

У віці одного року Ізабеллу заручили з майбутнім графом Шампані Генріхом II[3], який був племінником французької королеви Аделаїди Шампанської. У 1179 році батько Ізабелли розірвав заручини на користь майбутнього короля Франції Філіппа II, сина Аделаїди Шампанської.

Подружнє життя[ред. | ред. код]

28 квітня 1180 року у віці десяти років Ізабелла вийшла заміж за Молодого короля Франції Філіппа II. В якості приданого Ізабелла отримала графство Артуа, подароване її дядьком Філіппом I (графом Фландрії). Церемонія шлюбу була проведена єпископами Генріхом Санлісським і Роджером Лаонським в церкві Святої Трійці, абатства Святого Миколая. Церемонії і святкування з цього приводу відбулися в прилеглому замку Бапом на півночі Франції.

Обоє батьків Ізабелли вели свій родовід від Карла I (герцога Нижньої Лотарингії), брата короля Лотаря і суперника Гуго Капета. Шлюб із потомком останнього каролінгського претендента та престол Франції дозволило деяким середньовічним авторам, таким як Жиль Парижський, висунути тему повернення до влади династії Каролінгів.

У 1183 році Філіп Август, який потребував спадкоємця, думав про те щоб розлучитися з Ізабеллою. У березні 1184 року він прийняв остаточне рішення про розлучення і зібрав в Санлісі Асамблею прелатів і сеньйорів, щоб ті висловили свою думку з цього приводу. Ізабелла в цей час, як розповідає свідок Жильбер Монс, босоніж і одягнена в одяг розкаяної грішниці, пішки обійшла церкви міста, звертаючись до Бога і народу, який любив її за великодушність. Народ заступився за неї, Філіпп відступив і зберіг шлюб.

"Народження Людовика VIII"
Мініатюра XIV ст.

На думку сучасних істориків розлучення з чотирнадцятирічною дружиною був не більше ніж спробою шантажувати її батька, який в результаті покинув лігу баронів, очолювану графом Фландрії Філіппом I, і перейшов на сторону свого зятя.

Нарешті, 5 вересня 1187 року Ізабелла народила королю спадкоємця Людовика[4].

Смерть[ред. | ред. код]

Друга вагітність Ізабелли була надзвичайно складною. 14 березня 1190 року вона народила хлопчиків-близнюків Роберта (який помер того ж дня) та Філіппа (який помер через 3 дні після цього, 17 березня). Через ускладнення при пологах Ізабелла померла в Парижі наступного дня (15 березня), у віці неповних двадцяти років. Вона була похована в Соборі Паризької Богоматері, церемонія була проведена єпископом Морісом де Сюллі[5]. Будучи популярною королевою, її смерть викликала щиру скорботу серед народу. Її чоловік не був поряд під час її смерті, він також не був присутнім на похоронах, оскільки перебував у Нормандії, воюючи проти Річарда I (короля Англії). Коли Філіпп дізнався про її смерть, він поспіхом підписав перемир'я з Річардом і повернувся до Парижу, де вказав місцерозташування її могили і провів кілька днів у траурі, перш ніж повернутися до Нормандії наступного тижня. У листі до Папи Климента III він писав, що дуже сумує за своєю покійною дружиною.

Син Ізабелли Людовик змінив її на посаді графа Артуа. Зрештою Артуа ввійшло до складу французького домену після смерті чоловіка, коли її син став королем.

Зовнішність[ред. | ред. код]

Печатка Ізабелли.
« Королева Ізабелла була шляхетного зросту із красивими очима[6]. «

У 1858 році під час ремонтних робіт в Соборі Паризької Богоматері, проведених Еженом Віолле-ле-Дюком, було знайдено могилу Ізабелли під старим хором. Тіло було ексгумовано: довжина ніг становила 90 см, її зріст при житті становив десь 1,72 - 1,75 метри. Також в труні королеви була виявлена срібна печатка (нині знаходиться в Британському музеї). Печатка мало використовуваний за її життя, але це одна з королівських печатей, що пережили Середньовіччя.

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік[ред. | ред. код]

Діти[ред. | ред. код]

  1. Людовик (5 вересня 11878 листопада 1226) — король Франції14 липня 1223 по 8 листопада 1226). Перший король Франції, який не був коронований за життя свого батька. Коротке правління Людовика VIII було ознаменовано двома блискучими кампаніями: одна проти англійців у Гієні, друга проти Райдунда VII (графа Тулузи). Він був батьком короля Франції Людовика IX Святого та Карла I (короля Неаполя), який народився після його смерті.
  2. Роберт (14 березня 1190) — помер через декілька годин після народження. Старший брат-близнюк Філіппа.
  3. Філіпп (14 березня17 березня 1190) — помер через три дні після народження. Молодший брат-близнюк Роберта.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bouchard, 1987, с. 294.
  2. Une oubliée de l'Histoire. Isabelle de Hainaut, C. Yackx, Valenciennes, 2012 ISBN 2954117907, p. 9.
  3. Nolan, 2003, с. 79.
  4. Конский П. А. Людовик VIII // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.).
  5. Robert Fawtier, historien médiéviste, membre de l’Académie des inscriptions et belles-lettres, Les Capétiens et la France 1942, P.53.
  6. Із римованої хроніки Філіппа Муске
  7. Erenburg (Erembourge) de Château-du-Loir. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bouchard, Constance Brittain (1987). Sword, Miter, and Cloister: Nobility and the Church in Burgundy, 980-1198. Cornell University Press. 
  • Bouyer, Christian (1992). Les reines de France. Perrin. 
  • Bradbury, Jim (1997). Philip Augustus: King of France 1180-1223. Routledge. 
  • Nolan, Kathleen D. (2003). Capetian Women. Palgrave Macmillan. 

Посилання[ред. | ред. код]