Лілль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лілль
Lille
Blason ville fr Lille (Nord).svg 
Країна Франція Франція
Регіон Нор-Па-де-Кале 

Департамент

Нор 
Округ Лілль
Кантон кантон
Код INSEE 59350
Поштові індекси 59000, 59033, 59777, 59800
Координати 50°38′14″ пн. ш. 3°03′48″ сх. д. / 50.637222° пн. ш. 3.063333° сх. д. / 50.637222; 3.063333Координати: 50°38′14″ пн. ш. 3°03′48″ сх. д. / 50.637222° пн. ш. 3.063333° сх. д. / 50.637222; 3.063333
Висота 18 - 46 м.н.р.м.
Площа 34,83 км²
Населення 227 560 (2010-01-01)
Густота 6533,45 ос./км²
Розташування
Лілль (Франція)
Лілль
Влада
Мер
Мандат
Мартін Обрі (PS)
2008 - 2014
Офіційна сторінка 

Лілль (фр. Lille) — місто та муніципалітет у Франції, адміністративний центр регіону Нор-Па-де-Кале та департаменту Нор. Населення — 227 560 осіб (2010)[1]. Місто і навколишні муніципалітети є одним з чотирьох найбільших міських центрів країни. Частина лілльської агломерації міститься на території Франції (Рубе, Туркуен), а частина — в Бельгії.

Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 210 км на північ від Парижа, біля кордону з Бельгією, на річці Дьоль.

Place du Général de Gaulle, Lille.JPG

У Ліллі є метрополітен і трамвай.

Тут перетинаються п'ять автомагістралей. А діловий центр і два вокзали міста, на які щодня прибувають десятки ТЖВ (високошвидкісних поїздів) в день, роблять місто справжнім комерційним центром Європи. Лілль розташований в двох з половиною годинах їзди від Парижа, в 38 хвилинах від Брюсселя і в 1 годині 40 хвилинах від Лондона.

Історія[ред.ред. код]

Місто з'явилося в середні віки. Перша згадка — Велика Хартія — датується 1066 роком. Назва Лілль походить від Insula, а потім Isle (острів), оскільки місто було побудоване на річці Deûle.

Лілль був однією із столиць Фландрії, що утворилася в IX ст. У середині XIV ст. місто було під владою Фламандських, в 1369 році, разом з Діжоном і Брюсселем, став однією зі столиць Бургундських володінь. Трагічна загибель останнього герцога Бургундського Карла Сміливого в 1477 році поклала несподіваний кінець пишності двору, і Лілль був вимушений більш ніж на 150 років розділити долю Іспанських Нідерландів, ставши частиною імперії. Людовик XIV мусив застосувати всю свою силу і рішучість, щоб анексувати Лілль на користь Франції в 1667 році, в ході війни за переділ територій.

У 1792 р. під час Французької Революції місто було обложене австрійцями, які прямували до Парижа, щоб звільнити короля. Завдяки своїм канонірам, місто відбило атаку ворога. Статуя Богині, споруджена на п'єдесталі в центрі Головної площі, свідчить про героїчний спротив австрійцям-завойовникам.

У XIX ст. Лілль став справжньою індустріальною столицею. Місто стрімко розрослося, завдяки поглинанню 5 навколишніх містечок (Wazemmes, Esquermes, Moulins, Fives і Fbg. Saint Maurice). Територія Лілля збільшилася втроє, а число жителів подвоїлося до 120 000 чоловік.

Сторіччя опісля — в 1950-ті роки, занепад текстильної промисловості приніс місту серйозні економічні проблеми, внаслідок чого було вирішено зробити ставку на сферу послуг: банківська справа, страхування, університети, вищі школи і адміністрація. Новий район міста Euralille, відкритий в 1994 році навколо вокзалу, є живим прикладом незвичайно вдалого економічного перетворення.

Сьогодні, з 220 000 жителів Лілль є четвертим з величини містом Франції.

Культура[ред.ред. код]

Фасад Палацу витончених мистецтв
Центральний шпиталь і хоспіс
  • Палац витончених мистецтв (Лілль)
  • Сен-Совьор (культурний центр)

Сен-Совьор — колишній залізничний вокзал, що був серед найстаріших за часом побудови (створений у 1864 році). Коли вокзал втратив свої функціональні можливості, його зачинили. За прикладом паризького вокзалу д'Орсе історичну будівлю в стилі еклектикамайже одразу після закриття почали переобладнувати під культурний центр міста Лілль. Сен-Совьор — вдалий приклад культурної ревіталізації колишньої споруди з іншим фунціональним призначенням. Приміщення Сен-Совьор доповнені рестораном, залою для дискотек, кінозалом, залою для проведення різних виставок. Частка приміщень використана під проведення недільних базарів в правом продажу антикварних книг, вінтажних речей, картин і гравюр тощо. Використані навіть дахи колишнього вокзалу — там змонтовані фотоелементи, що підживлюють культурний центр електрикою.

Цікаві факти[ред.ред. код]

За іменем району Лілля Hauts Champs названа мережа гіпермаркетів «Ашан», перший магазин якої був відкритий в Ліллі в 1961 році.

У Ліллі народився Шарль де Голль (хоча батьки його жили в Парижі, мати вважала за краще народжувати в будинку бабусі).

Демографія[ред.ред. код]

Динаміка населення :

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[3]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 106 659 18 315 26 162 35 513 18 532 7457 680
Жінки 119 341 17 551 31 428 34 933 20 714 12 601 2114


Економіка[ред.ред. код]

2010 року серед 168 593 осіб працездатного віку (15-64 років) 109 610 були активними, 58 983 — неактивними (показник активності 65,0%, у 1999 році було 59,9%). З 109 610 активних мешканців працювали 90 674 особи (46 660 чоловіків та 44 014 жінок), безробітними було 18 936 (10 266 чоловіків та 8670 жінок). Серед 58 983 неактивних 38 039 осіб було учнями чи студентами, 7515 — пенсіонерами, 13429 були неактивними з інших причин[4].

У 2010 році в муніципалітеті числилось 95702 оподатковані домогосподарства у яких проживали 196645,5 особи, медіана доходів виносила 16 125 євро на одного особоспоживача[5]

Сусідні муніципалітети[ред.ред. код]

Rose des vents Ламберсар,
Ломпре
Сент-Андре-ле-Лілль,
Ла-Маделен
Марк-ан-Барель,
Мон-ан-Барель
Rose des vents
Перанші,
Премеск,
Капенгем,
Еннтьєр-ан-Вепп
N Вільнев-д'Аск
W    Лілль    E
S
Англо,
Секеден,
Лос
Ваттіні,
Фаш-Тюменій
Лезенн,
Роншен

Галерея зображень[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Le Palais des Beaux-Arts de Lille par Alain Tapié, Marie-Françoise Bouttemy, Annie Castier, et Dominique Delgrange aux éditions Réunion des musées nationaux, ISBN 2-7118-5222-9
  • Les Plans en relief des places fortes du Nord : dans les collections du Palais des Beaux-Arts de Lille by Isabelle Warmoes, ISBN 2-85056-838-4
  • Catalogue des dessins italiens : Collection du Palais des beaux-arts de Lille, aux éditions Réunion des musées nationaux, ISBN 2-7118-3392-5

Посилання[ред.ред. код]

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Кількість населення у 2010 році». INSEE. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 12 січня 2013. (фр.)
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  3. «Population selon le sexe et l'âge...2006» [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-09-04. Процитовано 2011-06-27. 
  4. «Base chiffres clés : emploi - population active 2010» [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013.  (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  5. «Revenus fiscaux des ménages en 2010» [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013.  Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.


Географія Франції Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.