Желіба
 |
Ця сторінка або розділ перелічує людей із прізвищем Желіба. Якщо внутрішнє посилання, що повинно вказувати на окрему особу, привело вас сюди, будь ласка, поверніться та виправте це посилання, додавши до нього особове ім'я людини. |
Желіба — українське прізвище, що поширилося з села Поділ Чернігівської області.
Походження[ред. | ред. код]
Існує версія, що прізвище Желіба походить від аналогічного прізвиська, яке утворено двох українських слів: прикметника «Желі» — «жалісливий» і стародавнього праслова «ба» — «душа». Відповідно, буквально прізвисько Желіба означає «жаліслива душа».
За іншою версією це прізвище походить від дієслова «желіпати» — кричати, сваритися, голосно плакати, ревти («желіпало» — крикун). Крім того, на Чернігівщині «желіпати» означає «повільно їсти».
Відомі носії[ред. | ред. код]
- Желіба Борис Миколайович (нар. 1949) — білоруський вчений-економіст, аналітик, доктор економічних наук, професор
- Желіба Володимир Іванович (нар. 1934) — радянський і український політичний діяч, дипломат
- Желіба Олександр Володимирович (нар. 1975) — український геральдист, педагог[1]
- Желіба Микола Дмитрович (нар. 1945) — український медик, доктор медичних наук, професор
- Желіба Тамара Данилівна (нар. 1946) – майстриня традиційного народного мистецтва, народна майстриня.
Топоніми[ред. | ред. код]
Від призвища «Желіба» походить топонім «Желібівський». Хутір Желібівський протягом 1797—1861 носив назву в честь прізвища першопоселенця. Пізніше змінив назву в честь імені[2].
Посилання[ред. | ред. код]
- Походження прізвища Желіба [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Центр генеалогічних досліджень(рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олександр Желіба. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
- ↑ Артеменкове (Желібівський) // Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 38