Жиричі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Жиричі
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Ратнівський район
Рада/громада Жиричівська сільська рада
Код КОАТУУ 0724283001
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1565
Населення 2292
Площа 4,669 км²
Густота населення 490,9 осіб/км²
Поштовий індекс 44141
Географічні дані
Географічні координати 51°41′05″ пн. ш. 24°24′32″ сх. д. / 51.68472° пн. ш. 24.40889° сх. д. / 51.68472; 24.40889Координати: 51°41′05″ пн. ш. 24°24′32″ сх. д. / 51.68472° пн. ш. 24.40889° сх. д. / 51.68472; 24.40889
Середня висота
над рівнем моря
155 м
Відстань до
районного центру
8 км
Місцева влада
Адреса ради 44141, с. Жиричі , тел. 9-49-45
Карта
Жиричі. Карта розташування: Україна
Жиричі
Жиричі
Жиричі. Карта розташування: Волинська область
Жиричі
Жиричі

Жи́ричі — село на північному-заході Ратнівського району, за 8 км від смт Ратне. Населення згідно з переписом 2001 року становить 2292 жителів. Сайт села Вперше згадується в податковому реєстрі в 1500 року. Назва походить від пасовищ, які в той час називали «жиром».

Неофіційно село ділиться на «кутки»: «Тужин», «Мороза», «Баранівка», «Вигін», «Вуцні».

На території села знайдено потужне родовище самородної міді.

В селі працює школа 1-3ст., в якій навчаються близько 400 учнів.

Жиричі

Згадується вперше село під назвою Жиржиче (згодом Жириче) у люстрації 1500 року. У цьому році тут було 11 дворищ. 6 чоловік з цього села повинні нести повинність - зазначено в люстрації - працювати на будь-яких роботах в Ратнівському замку. Проживали тут такі поселяни: Гринь, Андрей, Мас, Ігнат, Кикич, Іванич, Хома, Нікон, Гринич, Нелькович.

Що ж до назви села, то в кінці минулого століття була записана така версія.

Переказують, що ця назва пішла від гарних пасовищ і сіножатей, на яких тутешні селяни випасали вдосталь корів, овець, коней. Худоба паслася день і ніч на цих буйних травах і виглядала розкішною. А через те, що трав'яна паша колись тут звалася "жиром" тому й село набрало назву Жирище, а згодом Жиричі.

Є деякі сумнівні писемні згадки, що назву села можна прочитати як Заріччя. Мов, згодом ця назва змінювалася до сучасної. Але чітке підтвердження цієї версії відсутнє.

У документі 1565 року зазначено, що в селі осілих людей є немало, але однак тільки з чотирьох дворищ платять побори, що складаються з меду, двох "колід" вівса, по десять візків сіна, по два півні. Віддавали сир, масло й т.д. У селі було два порожніх дворища, тобто без осілих людей, і чотири менших, з яких бралися і відповідно менші побори.

Натомість відзначено, що рибалок, які мали влітку вільне ловіння малими сітями і вершами є аж сорок три і кожен з них сплачував в рік чиншу по гр. шість.

Село розташоване за 10 км від районного центру і за 19 км від залізничної станції Заболоття.

У 1898 році під час перепису населення зазначено, що в селі є 172 двори, проживає 1391 чол.

Населення в 1970 році становило 2656 чол., в 1997 р. - 2352. Всього тут є 722 індивідуальних господарства, які володіють 844 гектарами землі. Територія сільської ради включає в себе 7413 гектарів. Перший голова сільської ради -Менько М.М.

У роки Другої світової війни нацисти в селі розстріляли 57 чол. 139 примусово вивезли в Німеччину, спалили 129 житлових будинків. До регулярної армії було призвано майже 150 чол. З них загинуло 71, в тому числі 23 пропало безвісти. У сімдесятих роках споруджено пам'ятник односельчанам, які не вернулися з фронтів.

У селі 8 осіб реабілітували як таких, що потерпіли від тоталітарного режиму.

Колгосп носив назву "Росія", мав 4527 га землі, у т.ч. 1716 га орної, реформоване АПО в 1997 році володіло 3443 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1171 га орної землі.

У селі церковноприходську школу відкрили 9 березня 1887 року. У 1898 році там навчалося 18 хлопчиків. Збереглися в селі дані, що в 1897 році вчителем був Флячинський Леонтій.

Будувалося приміщення школи в 1912 році. Районна газета 11 червня 1963 року сповіщала, що споруджується нове приміщення Жиричівської семирічної школи. Вже виведено зруб, поставлені стропила на даху. Незабаром школу було добудовано.

Нинішнє приміщення побудоване в 1981 році.