Перейти до вмісту

Жиричі

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Жиричі
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Ковельський район
Тер. громада Ратнівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA07060310110072237 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Жиричі 
Основні дані
Засноване 1565
Населення 2292[1]
Площа 7,669 км²
Поштовий індекс 44141
Географічні дані
Географічні координати 51°41′5″ пн. ш. 24°24′32″ сх. д. / 51.68472° пн. ш. 24.40889° сх. д. / 51.68472; 24.40889G O
Середня висота
над рівнем моря		 155 м
Відстань до
районного центру		 8 км
Найближча залізнична станція Заболоття
Місцева влада
Адреса ради 44101, Волинська обл., Ковельський р-н, селище Ратне, вул. Центральна, буд. 19
Карта
Жиричі. Карта розташування: Україна
Жиричі
Жиричі
Жиричі. Карта розташування: Волинська область
Жиричі
Жиричі
Мапа
Мапа

CMNS: Жиричі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Жи́ричі — село в Україні, у Ратнівській селищній громаді Ковельського району Волинської області за 8 км від селища Ратне та за 19 км від залізничної станції Заболоття. Населення згідно з переписом 2001 року становило 4560 жителів[2].

На території села знайдено потужне родовище самородної міді[3].

В селі працює школа 1-3 ст., у якій навчаються близько 400 учнів.

Історія

[ред. | ред. код]

Згадується вперше село під назвою Жиржиче (згодом Жириче) у люстрації 1500 року. У цьому році тут було 11 дворищ. 6 чоловік з цього села повинні нести повинність — зазначено в люстрації — працювати на будь-яких роботах в Ратнівському замку. Проживали тут такі поселяни: Гринь, Андрей, Мас, Ігнат, Кикич, Іванич, Хома, Нікон, Гринич, Нелькович.

Переказують, що ця назва пішла від гарних пасовищ і сіножатей, на яких тутешні селяни випасали вдосталь корів, овець, коней. Худоба паслася день і ніч на цих буйних травах і виглядала розкішною. А через те, що трав'яна паша колись тут звалася «жиром» тому й село набрало назву Жирище, а згодом Жиричі.

У документі 1565 року зазначено, що в селі осілих людей є немало, але однак тільки з чотирьох дворищ платять побори, що складаються з меду, двох «колід» вівса, по десять візків сіна, по два півні. Віддавали сир, масло й т.д. У селі було два порожніх дворища, тобто без осілих людей, і чотири менших, з яких бралися і відповідно менші побори.

Натомість відзначено, що рибалок, які мали влітку вільне ловіння малими сітями і вершами є аж сорок три і кожен з них сплачував в рік чиншу по гр. шість.

У 1898 році під час перепису населення зазначено, що в селі є 172 двори, проживає 1391 чол.

Населення в 1970 році становило 2656 чол., в 1997 р. — 2352. Всього тут є 722 індивідуальних господарства, які володіють 844 гектарами землі. Територія сільської ради охоплює 7413 гектарів. Перший голова сільської ради — Менько М. М.

У роки Другої світової війни нацисти в селі розстріляли 57 чол. 139 примусово вивезли в Німеччину, спалили 129 житлових будинків. До регулярної армії було призвано майже 150 чол. З них загинуло 71, у тому числі 23 пропало безвісти. У сімдесятих роках споруджено пам'ятник односельчанам, які не вернулися з фронтів.

У селі 8 осіб реабілітували як таких, що потерпіли від тоталітарного режиму.

Колгосп носив назву «Росія», мав 4527 га землі, у тому числі 1716 га орної, реформоване АПО в 1997 році володіло 3443 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1171 га орної землі.

У селі церковноприходську школу відкрили 9 березня 1887 року. У 1898 році там навчалося 18 хлопчиків. Збереглися в селі дані, що в 1897 році вчителем був Флячинський Леонтій.

Будувалося приміщення школи в 1912 році. Районна газета 11 червня 1963 року сповіщала, що споруджується нове приміщення Жиричівської семирічної школи. Вже виведено зруб, поставлені крокви на даху. Незабаром школу було добудовано.

Нинішнє приміщення побудоване в 1981 році[4] [неавторитетне джерело].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», увійшло до складу Ратнівської селищної територіальної громади[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ратнівського району, село увійшло до новоутвореного Ковельського району[6].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2328 осіб, з яких 1125 чоловіків та 1203 жінки.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2278 осіб.[8]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
українська 99,56 %
російська 0,22 %
білоруська 0,17 %
молдовська 0,04 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 26 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Сайт села
  3. ↑ Наталія Кравчук (09.11.2017). Волинь має мільйони тонн самородної міді!. Високий Замок. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 24 грудня 2019.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 26 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 12 червня 2020 р. № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області».
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  8. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  9. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Жи́ричі // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.600


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жиричі&oldid=47428812