Жорж Клод
| Жорж Клод | |
|---|---|
| фр. Georges Claude | |
 | |
| Народився |
24 вересня 1870[1][2][…] XI округ Парижа, Париж, Франція |
| Помер |
23 травня 1960[1][4][5] (89 років) Сен-Клу |
| Громадянство (підданство) |
 Франція |
| Діяльність | хімік, фізик, інженер, винахідник, бізнесмен |
| Alma mater | ESPCI ParisTechd |
| Заклад | Режим Віші[6] |
| Член | Французька академія наук і Національна радаd |
| Нагороди | |
 Жорж Клод у Вікісховищі | |
Жорж Клод (фр. Georges Claude, 24 вересня 1870 — 23 травня 1960) — французький хімік, конструктор першої неонової лампи (1910). Активно працював над скраплення газів, вивченням і популяризацією неонового освітлення, експериментами над отриманням енергії за рахунок викачування холодної води з морських глибин.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Народився 24 вересня, 1870-го року в Парижі (Франція). Закінчив Вищу школу промислової фізики та хімії міста Парижа у 1889 році[7].
Систему скраплення повітря Клод розробив у 1902-му, його винахід дозволив отримувати у промислових масштабах скраплений кисень, азот і аргон[8]. Того ж року заснував компанію з виробництва технічних газів Air Liquide, яка працює дотепер.
У грудні 1910 року Жорж Клод виготовив першу газорозрядну лампу, заповнену неоном[9]. 9 листопада 1911 Клод запатентував неонову рекламу. У 1920-ті Жорж Клод першим запропонував удосконалити лампи розжарення заміною аргону криптоном, що вело до зниження теплових втрат. Експериментально цю ідею першим перевірив угорський фізик Імре Бродь.
У 1930-му побудував на Кубі першу діючу установку потужністю 22 кВт з отримання електроенергії з океану.
Жорж Клод був активним прихильником маріонеткового уряду Віші. Клод встиг зробити серію публікацій, у яких висловлював підтримку колабораціонізму і увійшов в один з колабораціоністських комітетів в 1940-му[10][11][12].
У 1944-му, після звільнення Франції, Клод постав перед судом. Вченого виключили з Французької академії наук, звинувачення в пропаганді вішистів були визнані обґрунтованими. Клод був засуджений до довічного ув'язнення, але в 1950-му році його звільнили.
Французький хімік Жорж Клод помер у 1960-му, в Парижі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #141027053 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ https://www.enciclopedia.cat/EC-GEC-0018135.xml
- ↑ ESPCI ParisTech Alumni 1889.
- ↑ Greenwood, Harold Cecil (1919). Industrial Gases. D. Van Nostrand. с. 87.
- ↑ Claude, Georges (November 1913). The Development of Neon Tubes. The Engineering Magazine: 271–274.
- ↑ Claude, Georges (1941). Histoire d'une évolution: de l'hostilité à la collaboration [History of an Evolution: On Hostility Against Collaboration] (French). Les Éditions de France.
- ↑ Claude, Georges (1942). La seule route [The Only Route] (French). Inter-France.
- ↑ Claude, Georges; Vuillermoz, Émile (1943). Français, il faut comprendre! [France! You Must Understand!] (French). L. Hardy.
Посилання[ред. | ред. код]
- Baillot, Rémy (2010). Georges Claude : Le génie fourvoyé. EDP SCIENCES. ISBN 978-2-7598-0396-5. The French title translates loosely as Genius Gone Astray; Baillot's appears to be the only book-length biography of Claude.
- U.S. Patent 1 125 476, Improvements in Systems of Illuminating by Luminescent Tubes. Jan 19, 1915.
|
|
Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про французького науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |