Жорж Клод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жорж Клод
Georges Claude
Georges Claude 1926.jpg
Народився 24 вересня 1870(1870-09-24)[1][2][3][4][5]
Париж, Сена[d], Франція
Помер 23 травня 1960(1960-05-23)[1][5] (89 років)
Сен-Клу
Громадянство
(підданство)
Франція
Alma mater ESPCI ParisTech[d]
Член Французька академія наук і Національна рада[d]
Нагороди

CMNS: Жорж Клод на Вікісховищі

Жорж Клод (фр. Georges Claude, 24 вересня 1870(18700924) — 23 травня 1960) — французький хімік, конструктор першої неонової лампи (1910). Активно працював над скраплення газів, вивченням і популяризацією неонового освітлення, експериментами над отриманням енергії за рахунок викачування холодної води з морських глибин.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народився 24 вересня, 1870-го року в Парижі (Франція). Закінчив Вищу школу промислової фізики та хімії міста Парижа у 1889 році[6].

Систему скраплення повітря Клод розробив у 1902-му, його винахід дозволив отримувати у промислових масштабах скраплений кисень, азот і аргон[7]. Того ж року заснував компанію з виробництва технічних газів Air Liquide, яка працює дотепер.

Клод демонструє перетворювач термальної енергії океану

У грудні 1910 року Жорж Клод виготовив першу газорозрядну лампу, заповнену неоном[8]. 9 листопада 1911 Клод запатентував неонову рекламу. У 1920-ті Жорж Клод першим запропонував удосконалити лампи розжарення заміною аргону криптоном, що вело до зниження теплових втрат. Експериментально цю ідею першим перевірив угорський фізик Імре Бродь.

У 1930-му побудував на Кубі першу діючу установку потужністю 22 кВт з отримання електроенергії з океану.

Жорж Клод був активним прихильником маріонеткового уряду Віші. Клод встиг зробити серію публікацій, у яких висловлював підтримку колабораціонізму і увійшов в один з колабораціоністських комітетів в 1940-му[9][10][11].

У 1944-му, після звільнення Франції, Клод постав перед судом. Вченого виключили з Французької академії наук, звинувачення в пропаганді вішистів були визнані обґрунтованими. Клод був засуджений до довічного ув'язнення, але в 1950-му році його звільнили.

Французький хімік Жорж Клод помер у 1960-му, в Парижі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #141027053 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. база даних Léonore ministère de la Culture.
  4. Comité des travaux historiques et scientifiques — 1834.
  5. а б SNAC
  6. ESPCI ParisTech Alumni 1889. 
  7. Greenwood, Harold Cecil (1919). Industrial Gases. D. Van Nostrand. с. 87. 
  8. Claude, Georges (November 1913). The Development of Neon Tubes. The Engineering Magazine. с. 271–274. 
  9. Claude, Georges (1941). Histoire d'une évolution: de l'hostilité à la collaboration [History of an Evolution: On Hostility Against Collaboration] (French). Les Éditions de France. 
  10. Claude, Georges (1942). La seule route [The Only Route] (French). Inter-France. 
  11. Claude, Georges; Vuillermoz, Émile (1943). Français, il faut comprendre! [France! You Must Understand!] (French). L. Hardy. 

Посилання[ред.ред. код]

  • Baillot, Rémy (2010). Georges Claude : Le génie fourvoyé. EDP SCIENCES. ISBN 978-2-7598-0396-5.  The French title translates loosely as Genius Gone Astray; Baillot's appears to be the only book-length biography of Claude.
  • U.S. Patent 1 125 476, Improvements in Systems of Illuminating by Luminescent Tubes. Jan 19, 1915.
П'єр-Симон Лаплас Це незавершена стаття про французького науковця.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.