Забуті люди на острові Кліппертон
Забуті люди на острові Кліппертон - мешканці острова Кліппертон, які виявилися кинуті напризволяще, відрізані від решти світу в результаті Мексиканської революції (1910-1917), більшість яких померло від голоду та цинги [1].
Історія[ред. | ред. код]
Отримавши дозвіл на видобуток гуано, в 1906 році Науруанська фосфатна корпорація побудувала на острові Кліппертон свою базу. На найвищій точці острова «Скелі» (The Rock) встановили маяк, доступний для огляду на відстані в 30 миль.
У 1914 році на острів висадився військовий гарнізон з 12 солдатів і доглядача маяка під керівництвом капітана Рамона Арно. Разом з їх дружинами і дітьми все населення острова досягло 30 осіб[2]. Так як на острові немає придатного для обробітку ґрунту і рослинності[2], то продовольство на кораблі поставлялося кожні два місяці з Акапулько.
В ході революції уряд Мексики забув про гарнізон солдатів (з їх дружинами і дітьми) на острові, і поставки продовольства припинилися[2]. Капітан Арно розподілив наявні кокосові горіхи кожному по одному на один тиждень. Також люди харчувалися яйцями приморських птахів, равликами та крабами; ящірки вважалися делікатесом, а риба, за винятком небезпечних акул, до острова не підпливала. У спробі вибратися з острова і привести підмогу капітан Арно та кілька його міцних солдатів розбилися на рифах. Після цього на острів обрушився ураган і розкидав більшість халуп. Доглядач маяка Вікторіано Альварес вбив двох останніх солдатів і проголосив себе королем. Жінок, які не підпорядковувалися його волі, він кидав на поживу акулам, як сталося з однією дівчинкою. Він не мав влади лише над вдовою Арно, що взяла на себе повноваження загиблого чоловіка. Одна з жертв Альвареса, індіанка з племені які подолала свій страх перед тираном і заколола його ножем[2].
18 липня 1917 року американський корабель «Йорктаун» приплив до острова для перевірки, чи не встановили на острові свою військову базу німці (йшла Перша світова війна). Капітан Перилліл і його команда зустріли на острові виснажених, напівбожевільних 11 осіб: 3 жінок, підлітка і 7 дітей. 15-річна дівчинка виглядала не старше 8 років. Тих, хто вижив, доставили до мексиканського Саліна-Круса, де їх зустрічали, ніби вони повернулися з того світу. За вбивство індіанку не судили.[2]
У 1959—1962 роках Мексика визнала за Францією права на острів Кліппертон. У 1959 році Франція запропонувала французьке громадянство 11 вижившим остров'янам та їх нащадкам. До закінчення терміну, даного на роздуми — 1 січня 1962 року, ніхто не погодився на цю пропозицію.
Відображення в культурі[ред. | ред. код]
- 1989 - роман «Острів пристрасті» (ісп. La isla de la pasión) Лаури Рестрепо
- 2002 - роман «Король Кліппертону» ( Le Roi de Clipperton ) Жана-Уго Ліма
- 2014 року - роман «Острів дурнів» (ісп. Isla de bobos) мексиканської письменниці Ани Гарсії Бергуа (Ana García Bergua)
Кінематограф[ред. | ред. код]
- 1981 - фільм «Забутий острів Клиппертон» (Clipperton island time forgot) Жака-Іва Кусто [3][4]
- 2004 - документальний фільм « Clipperton» від ALTI Corporation, Режисер: Роберт Амрам. (Велика Британія)
Література[ред. | ред. код]
- J.M. Skaggs. Clipperton: a history of the island the World forgot. — ISBN 0802710905.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Karl Baarslag. Islands of Adventure. — Farrar & Rinehart, Incorporated, 1941. — С. 281.
- ↑ а б в г д Lawrence Millman. Clipperton - The Forgotten Isle // Islands Magazine. — 1987. — Т. 7, № 2 (03-04). — С. 16-17.
- ↑ Clipperton: The Island Time Forgot. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 26 липня 2019.
- ↑ Alex4DGraf (16 лютого 2012). 74 - Одиссея Жака Кусто - Забытый остров Клиппертон. Процитовано 26 липня 2019.