Загубибатько Віктор Семенович
Загубибатько Віктор Семенович | |
---|---|
Народився |
19 листопада 1937 Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР[1] |
Помер | 1 лютого 2021 (83 роки) |
Громадянство | Україна |
Діяльність | живописець |
Alma mater | Дніпропетровське художнє училище (1960) |
Заклад | Дніпропетровське художнє училище і Дніпровський театрально-художній коледж |
Загубибатько Віктор Семенович – український живописець і педагог.
Біографія[ред. | ред. код]
Роки життя 19.11.1937 - 01.02.2021 рр. Народився в м. Дніпропетровськ (зараз - Дніпро). В 1960 р. закінчив Дніпропетровське художнє училище (вчився у Я. Калашника[2], М.Родзіна, М. Погрібняка[3]). В 1966 закінчив Київський художній інститут (зараз - Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Викладачами Загубибатька В.С. були, зокрема, М. Стороженко та М. Хмелько. Працював у Дніпропетровську: викладав у театально-художньому коледжі (1966–75, 1994–2002); художником-оформлювачем на художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України (1976–94). Учасник обласної (1967), та всеукраїнської (1968) мистецьких виставок[2].
Створює портрети, пейзажі, жанрові картини. Полотна написані у реалістичних традиціях українського мистецтва на основі глибокого вивчення натури.
Рід мій походить з Придніпров’я, а на Запорозькій Січі було 4 козаки |
Творчий доробок[ред. | ред. код]
Автор картин «Заслін» (1975), «Командарм» (1977), «Вечір» (1979), «Дніпровські поля» (1980), «Вікно Пам’яті», «Місячна ніч» (обидва – 1991); акварелі – «Квітучі сади» (1996), «Рідна земля» (1999), «Тихі води» (2009),«Степ» (2012),
Учні[ред. | ред. код]
Серед вихованців Загубибатька В.С. такі художники, як О. Вабищевич, Ю. Євдущенко, В. Дека, М. Іолоп, І. Копач[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ а б в Загубибатько Віктор Семенович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2020.
- ↑ а б ВІКТОР ЗАГУБИБАТЬКО - ЗНАНИЙ ЖИВОПИСЕЦЬ КОЗАЦЬКОГО РОДОВОДУ / Музейний простір. Музеї України та світу. prostir.museum. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
|